Жнива-2001 виразно засвідчили: сільське господарство в області досі не звільнилося від екстенсивного підходу. Швидше навпаки. Щороку збільшуються площі під зерновими та зернобобовими культурами. У 2001-му посіви зернових, окрім гречки і кукурудзи, в усіх категоріях господарств розширилися більш ніж на 10 тис. гектарів, а поля під озимою пшеницею — аж на 39 тис. Цьогорічна урожайність зерна в регіоні виявила вперту живучість по-старому і таки здивувала. Коли у попередні роки Тернопільщина йшла на рівні центральних і південних областей України (19—20 центнерів з гектара), то нині вона відстала не лише від зернових областей, які збирають 29—40 центнерів з гектара, а й від сусідньої Івано-Франківщини, де значно гірші грунтово-кліматичні умови, але показник таки вищий — 25—27 центнерів.
На Тернопіллі, за оперативною інформацією обласного управління сільського господарства і продовольства, середня врожайність злакових культур коливається від 20,7 до 23 центнерів. Найвища вона у Бучацькому районі — 30,8. Гаразд, можна припустити, що господарства орієнтуються на вирощування озимини, яка дає кращі врожаї. Але й вона, якщо вірити статистиці, не порадувала. У деяких районах, зокрема в Теребовлянському та Підгаєцькому, озимого ячменю збирають курям на сміх — 12—15 центнерів.
І на брак добрив такі результати не спишеш, адже останнім часом поля удобрюються краще. У нинішньому році в господарствах області на гектар внесено 28—30 кг діючої речовини мінеральних добрив, що на 12 кг більше, ніж торік. У чому ж тоді справа? Начальник відділу рослинництва управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Леонід Усатюк пояснює невисокі врожаї трьома причинами. Несприятливі погодні умови призвели до багатьох хвороб у злаків, а тому до 10—20 відсотків врожаїв може бути втрачено. Окрім того, перші обмолоти припали на гірші площі, на яких зазвичай і починають жнивувати. На полях регіону гостро бракує техніки, внаслідок чого колос перезріває, осипається і не дає очікуваного врожаю. Судіть самі — на жнива виїхало майже 3100 зернозбиральних комбайнів, двісті з яких позичені в інших областях. Хоча навантаження на один зернозбиральний комбайн в області не надто велике — 150 гектарів (загалом по України — 220—230 гектарів), техніка на 90 відсотків зношена. Господарства часом розкомплектовують одну машину, щоб підтримати в робочому стані іншу. Місцеві чиновники від сільського господарства мимоволі визнають і те, що реальна врожайність і задекларована — зовсім різні речі. Сільгоспвиробники за звичкою пострадянських часів показують низькі цифри. А тут ще й Міністерство аграрної політики 13 червня ц. р. звалило на директорські голови свій справедливий наказ, який зобов’язує суб’єкти підприємницької діяльності декларувати обсяги зерна понад 100 тонн, що зберігається. Тож навіщо засвічувати все, що виростили на полях? Повільніше їдеш — дальше будеш... І все ж коли аграрії почнуть обмолочувати кращі площі, вважає Леонід Усатюк, регіональне завдання у рамках програми «Зерно України 2001—2004», яке передбачає валовий збір 1 мільйона 41 тисячі тонн зернових, має шанс бути виконаним.
Нинішнього року вперше на кордонах області не видно контрольних міліцейських постів: починає ставати нормою вільний зернообмін між Тернопільщиною та іншими регіонами. Схоже, дешевше зерно з півдня України перестає лякати місцевих аграріїв та чинів облдержадміністрації. Заступник голови облдержадміністрації, начальник управління з питань харчової та переробної промисловості Микола Білорус запевняє, що місцеві хлібні засіки будуть наповнені.
Нинішнього року з обласного бюджету і бюджетів нижчих рівнів вперше будуть виділені кошти на закупівлю не борошна, а первинної сировини — зерна для бюджетних закладів. Переорієнтація, швидше за все, дасть подвійний ефект — заощадить до 30 відсотків, як запевняє пан Микола Білорус, державних грошей та гарантуватиме стабільну роботу млинів і хлібопекарських підприємств.
Біржовий ринок області гарячого подиху жнив поки що не відчув. Тернопільська агропромислова біржа впродовж усього періоду існування має одні й ті самі проблеми — більшість сільгоспвиробників на прозорий, легальний ринок йти не поспішають. Директор Олександр Коровкін стверджує, що хоча, порівняно з відповідним періодом минулого року, обсяги укладених тут угод зросли на 30 відсотків, очолювана ним структура мріє про активніші торги. Та чи вдасться цього досягти, коли і далі зберігаються прямі закупки зерна — прямо від комбайна, дозволені торішнім указом Президента?
Відносини між сільгоспвиробником, агроринком та державою дуже схожі на автомобіль, у якому пробуксовує принаймні одна пара коліс. А з його ремонтом свідомо зволікають. І тому житниці Європи ще й сьогодні важко їхати. У напрямку Європи.