Попри всі біди — недавню негоду, нестачу коштів на придбання нової, високопродуктивної зернозбиральної техніки і навіть пально-мастильних матеріалів, — жнива-2008 на Тернопіллі наближаються до завершення. За інформацією Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, на 15 серпня в області зібрано майже 80% урожаю зернових і зернобобових культур.
Пасив? Знищені 10 тис. гектарів — це тільки обліковані наслідки повені 23—27 липня. Сліди граду та сильних дощів у середині минулого місяця залишилися поза увагою уряду і різних комісій. Дивно, однак на аграріїв Тернопільської області не поширюється дія кабмінівського розпорядження від 28 липня №1010-р про часткове відшкодування збитків. На повний реєстр втрат цьогорічного врожаю сподіватися марно.
І все ж негода не зуміла зруйнувати зерновий доробок краю. Коли було написано ці рядки, вал намолоченого зерна сягнув 1 млн. тонн. А прогнозується 1 млн. 273 тис. тонн, що на 150 тис. тонн більше, ніж зібрали торік. Колоски також далеко не напівпорожні. Середня врожайність пшениці на «екватор» серпня становила 35,5 центнера з гектара. Це значно краще, ніж 26,6 — торік на цю дату.
Усі категорії господарств уже мають майже 600 тис. тонн пшениці і 10 тис. тонн жита. Якщо припустити геть поганий варіант — продовольчої пшениці буде лише чверть від загальних обсягів, то для регіональних потреб (147,5 тис. тонн продзерна) і цього цілком вистачить. А от 8—9 тис. тонн жита для хлібопечення, хай там як, доведеться завозити з північних областей України.
Та окремо взятого сільгоспвиробника хвилюють не валові показники, а ціна збіжжя. Як після цілорічної роботи не пошитися в дурні, продавши урожай за безцінь? Зернотрейдери в Україні на сьогодні добре організовані, навчилися домовлятися між собою. І пропонують ціну на зерно без будь-якого економічного обгрунтування. Наприклад, пшениця від комбайна йде за готівку по 700—900 гривень за тонну, що нижче собівартості.
Наче постріл пальцем у небо виглядає у багатьох випадках наказ прем’єр-міністра Юлії Тимошенко припинити практику скуповування зерна у селян за безцінь, відданий головам ОДА ще у червні. Вказівками, попередженнями ринок не відрегулюєш. Притиснуло аграрія повертати кредити, купувати нові партії пального для продовження жнив — і він продає частину врожаю дешево, аби тільки отримати «швидку готівку».
У фермерському господарстві «Агро-Шили», що в Лановецькому районі, продовольчої пшениці цього року не буде: липневі дощі вимили з неї всю клейковину. А продавати фуражну за мінімальною ціною, встановленою державою, — 970 грн. за тонну — просто збитково. Тому фермер Петро Яблонський не поспішатиме, а зачекає, коли складеться більш сприятлива ціна.
З колегою солідарний директор ПАП ім. Т.Шевченка у селищі Залізцях Зборівського району Зиновій Лобур:
— Собівартість тонни пшениці у нашому господарстві — орієнтовно 900 гривень. Те саме стосується ячменю. Продавати по такій ціні ці культури трейдерам — значить, себе не поважати. Продаватимемо зерно взимку, коли воно буде оцінене дорожче.
А цінові пропозиції з боку держави? Невже сільгоспвиробники вирішили саботувати їх так дружно, як зернотрейдери — збивати ціни?
Аграрний фонд бюджетних позик за режимом заставних закупівель зерна селянам поки що не надає. Кажуть, постанова Кабміну №705 від 6 серпня ц.р., яка зобов’язує його це робити, не підкріплена необхідними змінами до Закону «Про державну підтримку сільського господарства». І згаданий державний оператор, щоб не порушувати законодавства, продовжує спотові закупівлі продовольчого зерна — за ринковими цінами, які склалися за результатами трьох останніх торгів на Аграрній біржі.
На сьогодні пшениця третього класу сягнула біржової ціни 1295 грн. за тонну, четвертого — 1178 грн. Здавалося б, ціни вищі від мінімальних і більш-менш сприятливі. Але поточні досягнення регіонального відділення Аграрного фонду навіюють легкий смуток. Станом на 17 серпня заявлено на продаж лише 1000 тонн продовольчої пшениці і стільки ж — жита.
На тлі млявої закупівлі зерна Аграрним фондом процвітає підприємство Державного комітету з матеріального резерву — Чортківський комбінат хлібопродуктів, який має великий елеватор і потужності з переробки зерна. Чим Бог і держава не наділили Аграрний фонд. А довкола регіону — ще шість таких держрезервівських підприємств.
Цього року «ожила» зі своєю базою ще й ДАК «Хліб України», представлена Тернопільським комбінатом хлібопродуктів. І вони закуповують продовольче зерно у сільгоспвиробників дорожче, ніж Аграрний фонд. Наприклад, Чортківський КХП платить за пшеницю третього класу від 1250 до 1400 грн. за тонну, четвертого класу — від 1130 до 1200 грн., п’ятого — від 967 до 1000 грн. Приплюсуємо сюди компенсацію за транспортні витрати сільгоспвиробникові — 20—50 грн. за тонну зерна — і праця здавальника зерна оцінена не так уже й погано.
— Оці два державні оператори беруть за орієнтир ціни Аграрного фонду і платять на 50 грн. за тонну більше. Бо вони працюють на комерційній основі, а ми — неприбуткова організація, — з присмаком гіркоти каже директор регіонального відділення Аграрного фонду Іван Іскерський.
Проте результат цінової конкуренції, від якої мав би виграти товаровиробник, аж ніяк не вражаючий. Станом на 15 серпня Чортківський комбінат хлібопродуктів закупив 4600 тонн нового врожаю, а Тернопільський — лише 1500 тонн, що як для фінішу жнив явно замало.
В українських аграріїв давно сформувалася звичка — не довіряти державі та її агентам. Бо останнім або бракує бюджетних грошей для закупівлі зерна, або закуповують вони зі слізьми в очах, наче витягують з кишені останню гривню. Селянська логіка: нехай зерно полежить на току (не треба платити за зберігання!), а там приїдуть трейдери і все одно куплять дорожче. За готівку.
А втратить, як ми вже переконалися, держава. Але ж ні — вона починає діяти досить цікаво. Знаючи, що у більшості регіонів — дотаційні бюджети, уряд видав постанову №583 від 18 червня ц.р., якою рекомендував обласним адміністраціям сформувати регіональні ресурси зерна за бюджетні кошти. Щоб усе було так, як цього вимагає Закон «Про державну підтримку сільського господарства» (ст. 17)! Формування тримісячного зернового запасу (36 тис. тонн) потягнуло би з обласного бюджету Тернопільщини чималеньку суму — 46—47 млн. гривень, або чверть власних доходів...
Покладатися на таке джерело закупівель зерна просто несерйозно. Але для бадьорих звітів про наповнення регіональних зернових засіків обласна влада підстраховує себе партнерськими угодами. І хто ж ті надійні партнери? А комбінати хлібопродуктів, які закуповують зерно у сільгоспвиробників за власні або кредитні кошти, про що йшлося вище.
Крім того, на арені з’явився ще один партнер, який не зіпсує графи «виконання». Це — самі працівники сільгосппідприємств, власники земельних і майнових паїв. У рахунок оплати праці та оренди вони вже отримали понад 32 тис. тонн зерна нового врожаю, орієнтовно половина цих обсягів — пшениця. Очікується, що «розрахункового» збіжжя буде майже в чотири рази більше. Отак і сформують регіональне замовлення зі стовідсотковою економією коштів місцевого бюджету.
Проте заповнені державні і регіональні засіки ще не означають цінової стабільності. Бо, хизуючись небувалим урожаєм-2008, на який істотно не вплинула страшна липнева повінь, урядовці вкотре забули про механізми, якими можна втримувати сприятливу для сільгоспвиробників ціну на зерно протягом цілого року, а для споживача — згладжувати цінові стрибки через вартість хлібини. Але це вже інша тема…