Готовий сценарій для невмирущого мультсеріалу про козаків! Сучасні герої як три краплини води схожі на трійко анімаційних: один — метикуватий, другий — дужий, а третій — прудкий. А насправді? Сюжет нового «ролика» доволі житейський. Аби не дати цінам на зерно впасти нижче точки кипіння рідкого азоту, уряд на початку серпня доручив ДАК «Хліб України», Держрезерву і Укоопспілці скупити 3 млн. тонн збіжжя. Це — фабула. А от деталі цікаві.
На початку жнив Іван Рішняк, голова правління ДАК «Хліб України», запевнив, що компанія як державний агент скаже своє вагоме слово на зерновому ринкові. Мовляв, 2000-й був роком пристрілки, а нинішнього вцілимо в «десятку». Для такої заяви є вагомі підстави: виробничі потужності ДАКу спроможні переробити близько 4,5 млн. тонн збіжжя — на борошно, крупи, комбікорми. Однак у міру зростання зернового валу, а відтак різкого перевищення пропозиції над попитом голос «Хліба України» втратив гучність, осип. Та й задекларовані раніше обсяги одразу ж змаліли. Минув місяць, а з 1,5 млн. тонн зерна нового врожаю, які ДАК має закупити за окремим дорученням прем’єр-міністра України, придбано лише 700 тис. (за половину з яких потрібно сплатити впродовж двох тижнів). І це при тому, що продавцям пропонують, як на сьогодні, супервисокі ціни: пшениця третього класу — 650 грн. за тонну, четвертого — 600, п’ятого — 500, шостого класу — не нижче 400 грн. за тонну, продовольчий ячмінь — 450 грн. за тонну.
Перелічений цифровий ланцюжок — це і є «рекомендовані» МінАП ціни. Представники компанії твердять, що їхні оператори орієнтуються саме на біржовий ринок. Заради справедливості зазначимо, що останній реагує правдивіше і точніше, ніж державний агент в особі «Хліба України». Поцікавимося котировками цін на взірцевій, за словами аграрного міністра Івана Кириленка, «Сумиагропромбіржі». Останнього тижня пшеницею третього класу тут і не пахло, а четвертокласну продавали по 400—410 грн. за тонну з ПДВ. Аналогічна ситуація і в інших регіонах. Тому зависокі ДАКівські ціни, які не стикуються з реальними, — не що інше, як алогізм, оскільки компанія — держструктура, що працює на засадах самоокупності, тобто щонайменше незбитково.
Не знаю, які університети закінчували менеджери ДАКу, але, скупивши тоннаж, «Хлібові України» за кілька місяців доведеться викинути на ринок борошно, що коштуватиме 1250—1300 грн. за тонну проти 1150 із дешевшої сировини, якою запаслися конкуренти. Можливо, державній компанії і не варто нині так фанатично «лопатити» зерно, бо, як твердять експерти, пік пропозиції на нього вже минув. Якщо й очікувати чергового «вибуху», то лише взимку-напровесні... Звісно, декларуючи державні ціни, але купуючи за реальними, ДАК «Хліб України» виглядає в очах Президента, уряду дисциплінованим виконавцем владних розпоряджень. Та найприкріше те, що селяни, окрилені прийдешніми високими цінами на збіжжя, так їх і не дочекалися. Це може спричинити недовіру не лише до державних закупівельних цін, а й самого зерновиробництва. Уже зараз чимало агроформувань перед сівбою озимих зменшують площі під ними.
Чим пояснити низькі темпи закупівель зерна? Уряд сподівався, що стабілізаційний «плавзасіб» в особі ДАК «Хліб України» допоможе потопаючому зерновому ринку. Однак з’ясувалося, що й самій компанії потрібен рятівний круг, а саме — кошти. Тому держава, перш ніж поставити «реальне» завдання, передусім мала б забезпечити свого ж «повпреда» фінансами якщо не повністю, то хоча б частково. Єдина пільга, якою нині вдовольняється ДАК, — кредити, що дають змогу провадити закупки безпосередньо у сільгосптоваровиробників із компенсацією 50% облікової ставки НБУ. Навіть за узаконеним привілеєм кредит «виливається» у 21,5% річних. До всього, постанова про пільгове кредитування обмежена у часі і діє лише до початку грудня. Якщо її і подовжать, то від цього легше не стане, оскільки пільгові кредити з року в рік не переходять, через що в 2000-му ДАК зазнала збитків на суму 5,5 млн. грн. Здавалось би, на тлі низьких цін на зернові повинні спрацювати заставні закупки, але й вони швидше віртуальні через брак банківських кредитів. А тих катма через відсутність високоліквідної застави у підприємств «Хліба України». На звернення ж керівництва компанії до держадміністрацій пожертвувати комунальним майном відгукнулися одиниці…
Єдине, на що погоджуються деякі банки, це — перекредитовувати компанію. Остання викуповує зерно за банківські кошти у товаровиробника — боржника банку. У результаті цього позичальник повертає борг банку, той перекредитовує ДАК, і компанія оперує цим зерном. Чи вдасться «Хлібові України» таким багатоходовим механізмом нашкребти 200 млн. грн. для оперативної закупівлі? Нині керівництво відверто зізнається: навряд. Тому із спущених урядом півтора мільйона тонн реальним вважає обсяги в межах 650—750 тис.
Своє невдоволення млявістю ДАКу висловила й адміністрація Президента в особі Павла Гайдуцького, котрий звинуватив компанію у зависоких тарифах на зберігання зерна. Водночас її розцінки у… півтора раза нижчі від ринкових.
Не надто моторним виглядає і другий «козак» — Держрезерв, якому за урядовою «розверсткою» належить закупити мільйон тонн зерна. Його ужинок поки що всього-на-всього 240 тис. І як не силкується новий хранитель головних державних схронів Володимир Куратченко «вписатися» у графік, тривіальна нестача коштів викидає його на узбіччя. Держрезерв закуповує виключно продовольчу пшеницю за дещо нижчими, ніж ДАК, цінами — 580—600 грн. за тонну, але за рахунок власних обігових коштів, продаючи матеріальні ресурси.
Одначе на біржах сумніваються у правдивості цінової політики керівника Держрезерву, оскільки реальних грошей вони не бачать. Підтвердження цьому — двотижнева пауза, яку взяв Держрезерв. Його «агенти» — місцеві хлібоприймальні підприємства — одержали негласну вказівку на два тижні припинити закупівлю зерна. Коли ж згадати, що самоусунення державного відомства із зернового ринку може призвести до ще більшого падіння цін, то ситуація видається доволі-таки пікантною. Яке ж доручення виконує державний орган — урядове чи антиурядове?
Щодо можливого виходу комітету на зовнішні ринки, то він якщо і займе нішу, то не зернову, а непродовольчих матеріальних ресурсів. Для відкриття експортних дверей знадобиться або іменна «вірча грамота» — ліцензія, або ж держструктура з нею.
Якщо присутність двох «державних» покупців на ринку зерна цілком логічна і вмотивована, то делегування таких функцій Укоопспілці щонайменше дивує. Чому такої честі удостоїлася кооперативна структура? Кабмін, «спускаючи» з Грушевського на Хрещатик, в офіс Укоопспілки, цифру — 500 тис. тонн зерна, розраховував на розгалужену мережу цієї структури і відпрацьовані зв’язки з регіонами. Справді, укоопспілчанські підприємства використовують майже 80% із закупленого продовольчого зерна. Але торік вони придбали для власних потреб 234 тис. тонн, повністю вдовольнивши власні потреби. Звідки ж узятися більш ніж подвійному «апетитові»? З’ясувалося, що стримувати зернову навалу мали не троє, а четверо козаків. Однак оскільки залучати «Київмлин» в останній момент передумали, то його частка — 300 тис. тонн — автоматично перейшла Укоопспілці.
Перейнявшись виявленою довірою, вона прагне реалізувати кабмінівські накреслення, але це не реально. Тим більше за такий короткий термін — серпень-вересень. Річ у тому, що у більшості підприємств системи через брак власних елеваторів та високі тарифи на зберігання немає змоги «маринувати» зерно тривалий час. Також дається взнаки обмежений доступ до пільгових кредитів, яких на сьогодні при потребі 50 млн. грн. вдалося «вирвати» лише 2,9 млн. Та навіть за такої скрути Укоопспілка вже закупила з нового врожаю 50 тис. тонн збіжжя. Процес був би активнішим, якби не норма закону про податок на додану вартість. Закуповуючи у селян зерно, кооперативні підприємства змушені сплачувати 20% ПДВ, оскільки сільське населення звільнене від цієї норми. Зрозуміло, що кінцевий продукт переробки стає неконкурентоспроможним. Якщо Верховна Рада внесе до закону запропоновані укоопспілчанами зміни, то, можливо, Укоопспілка виявиться зовсім не третьою зайвою на ринковому зерновому полі.
Графіки оперативних закупок зерна «порвалися» передусім через брак коштів, у результаті чого раніше запланований взяток у 3 млн. тонн зерна довелося зменшити до 2 млн. Підсумки наради віце-прем’єра з питань АПК Леоніда Козаченка із 30 системними банками України обидві сторони трактують по-різному. Якщо Кабмін говорить про мільярд гривень комерційних кредитів як про реальну суму, що зашелестить вже до 1 жовтня, то банкіри значно стриманіші. По-перше, на сьогодні вони готові виділити близько 300 млн. грн. По-друге, комбанки вимагають уряд погасити його ж заборгованість з виплати компенсацій відсотків за попередні надані кредити аграріям.
Закуплені трьома операторами 730 тис. тонн зерна аж ніяк не вдовольняють ні Президента, ні Кабмін. Можливо, решту збіжжя слід закупити за рахунок частини зрослих золотовалютних запасів Нацбанку?