На Дніпропетровщині в буквальному значенні триває битва за врожай. Якщо тримісячні норми опадів, що випали в квітні-травні, давали привід віце-губернатору з питань АПК Миколі Волосянку бадьоро прогнозувати збір 1 млн. тонн зернових, то нині оптимізму поменшало. Песимізм чиновників «від сохи» викликали ті самі благословенні навесні зливи, що проклинають нині, оскільки вони пригинають колосся до землі. Хоча істинні причини криються в іншому.
Тим часом «шкуру невбитого ведмедя» вже поділено. Держрезерв планує закупити в області 76 тис., а ДАК «Хліб України» — 36 тис. тонн продовольчого зерна. Причому обсяги заготівель у Держрезерв розподілять рівномірно за всіма районами, що, за ідеєю, дозволить найбіднішим господарствам продати зібраний врожай без збитків. Це лише одна з причин, через які фермери та інші сільгосппідприємства різних форм власності постараються знизити на... папері обсяги зібраного врожаю.
Для власних потреб регіону необхідні 370 тис. тонн, 220 тис. залишать у власності аграріїв, а 120 тис. прибережуть для наступної посівної. Подібний розклад став можливий завдяки прогнозам сільгоспуправління області, де розраховують зібрати не менше 812 тис. тонн зерна, із них 313 тис. — озимої пшениці, 21 тис. — озимого жита.
Що ж до цін на зерно нового врожаю, то тут дніпропетровська облдержадміністрація, за словами Миколи Волосянка, стоятиме на смерть, продаючи його виключно через біржі не менш ніж по 800 гривень за перші 120—150 тис. тонн.
Розрахували аграрії й собівартість пшениці. Якщо зберуть по 25 центнерів із гектара, то 665 гривень, по 28 — уже 631, а якщо врожайність досягне 40 центнерів, тоді 480 гривень.
Віце-губернатор, правда, не уточнив, за якими критеріями розраховували собівартість. Річ у тім, що частина фермерських господарств і сільгосппідприємств завбачливо закупила паливно-мастильні матеріали ще ранньої весни. Узявши кредити, купили дизельне паливо по 1450—1500 гривень за тонну. У червні-липні ціну на солярку для сільгоспробіт установили на рівні 1950 гривень. Та «бачить око, та зуб не йме», оскільки грошей у переважної більшості сільгоспвиробників із квітня до середини липня практично немає. За визначенням.
Можна, звичайно, взяти кредит у банку під 20—22% річних, хоча, за словами глави фермерського господарства з Дніпропетровського району Віктора Барабана, «якщо добре плазувати навколішках», то можуть відвалити й під 18%. Під заставу нового врожаю дають мізер. Фахівці одного з провідних банків, зробивши експертну оцінку 45 га, на яких Віктор Іванович висіяв пшеницю, кукурудзу та ячмінь, дали висновок про середню врожайність у 60 центнерів із гектара за сприятливих погодних умов. І все-таки понад 15 тис. гривень кредиту дати відмовилися.
Та якщо селянин усе-таки погодиться на запропоновані умови, йому доведеться щонайменше тиждень витратити на збір різноманітних документів і довідок, упорядкування бізнес-плану, що дуже не до речі в період польових робіт. Тому багато фермерів шукають і знаходять кредиторів-приватників, які дають набагато більші суми під 5—7% річних. А якщо аграрій заслуговує на довіру, то можна домовитися і за три. Чи варто говорити, що в ролі «добрих дядьків» дуже часто виступають посередники зернопереробних підприємств і трейдерів?
Ще одна причина для приховання реальної врожайності — надмірні, на думку багатьох фермерів, вимоги та прискіпування лабораторій при хлібоприймальних пунктах (ХПП) і елеваторах, які у своїх аналізах через зрозумілі кожному причини завищують засміченість, вологість та інші вимоги Держстандарту до якості зерна і, навпаки, занижують вміст клейковини. У цьому випадку пшениця йде четвертим класом і за ціною на півтори-дві сотні за тонну нижче. Хоча в усьому світі зерно класифікується як продовольче і фуражне.
Подібні метаморфози трапляються з соняшником і цукровим буряком. Вологість насіння соняшнику нерідко завищують із нормативних 7—8 до 12—15%. І нічого не доведеш...
Знаючи про порядки на ХПП і елеваторах, фермери з року в рік частину врожаю відразу продають емісарам великих зернотрейдерів, які без особливої тяганини пропонують невеличкі, але цілком непогані гроші. Принаймні набагато більші, ніж держава за «забракований» лабораторією врожай. Не допомагають планові міліцейські операції «Урожай-...» і численні пости ДАІ. Відловлюючи дрібних сошок, правоохоронці практично безсилі перед тотальною скупкою найдешевших саме в період збирання пшениці й інших зернових.
Тим часом «драконівські» заходи, розпочаті взимку і навесні нинішнього року облдержадміністрацією, щоб притримати насіння до піку їхньої ціни, дозволили сільгоспвиробникам купити, за офіційною заявою Миколи Волосянко, 535 тракторів. Проте весь цей час насіння соняшнику благополучно вивозили за межі області великими трейдерами, що мали відповідні дозволи. Отже, все-таки була пристойна заначка...
Непогано заробляють на виробниках і цукрові заводи. Навіть зібраному вручну буряку, засміченість якого за визначенням не може перевищувати 1,5%, цукрозаводчики не соромляться ставити 5—7%, і нічого не зробиш. Зрозуміло, що унаслідок вищеописаних дій інфраструктурні та переробні підприємства отримують цілком відчутний, але невидимий сторонньому оку прибуток.
Втім, не відстають від нечистоплотних покупців деякі «обрані» сільгоспвиробники. Торік чимало господарств області постраждали від крижаної кірки, що вкрила — за офіційними, підкреслюю, даними — 92,5% озимих, а збитки становили понад 350 млн. гривень. Та отримали компенсацію не всі. Зате, штучно створивши видимість форс-мажорних обставин, окремі сільськогосподарські ТОВ і навіть фермери її одержали, після чого деякими зайнялася прокуратура. Можливо, що часті дощі, що уклали колосся на землю в період жнив, знову дадуть привід вимагати відшкодування збитків тим, у кого сонце навіть за хмари не ховалося...
Сказане, проте, не означає, що задекларовані Дніпропетровською облдержадміністрацією обсяги зернових не засиплють до засік Батьківщини. У рік президентських виборів жодному чиновнику провал в АПК не вибачать.