Лише впродовж останніх 12 місяців галузь пережила стільки масштабних поворотів і потрясінь, що їх із лишком вистачило б для економік кількох країн. Перманентні погодні катаклізми, зміна статусу надійних торгових партнерів на прямо протилежне, регуляторні новації, логістичні проблеми - все це на виході трансформувалося не в руїни, як можна було б очікувати, а в рекордні показники продуктивності та закріплення галузі на провідних позиціях в українській економіці.
Почну з того, із чим насамперед асоціюватиметься аграрний 2018 р., - 70,1 млн т урожаю. Максимум за історію спостережень і на 5 млн т більше попереднього рекорду, зафіксованого 2016-го. Показник тим більш вражаючий, що погодні фактори протягом року не давали приводу для оптимізму. У міру настання погодних сюрпризів - затяжної зими, температурних рекордів, посухи - галузь кидало то в радість, то в паніку. Коли вектор помінявся втретє, - здається, після того, як у червні зарядили затяжні дощі, і галузь перейшла в режим "усе згниє", стало зрозуміло, що прогнозувати будь-що немає сенсу. Особисто я переконався в тому, що правило "роби, що маєш" ще ніколи не підводило. Співвідношення "погода/технології" за ступенем впливу на врожай я оцінюю у 60/40, і з урахуванням рекордної погодної турбулентності це дуже здорова пропорція, особливо виходячи з результату. Структура врожаю, попри очевидний крен у бік непродовольчих культур (близько половини валу забезпечила кукурудза), повністю покриває потреби внутрішнього ринку - пропозиція ранніх зернових, у тому числі пшениці, у рази перевищує попит.
Що таке врожай у 70 млн т у масштабах економіки? Насамперед це майже 15 млрд дол. з розрахунку середніх цін на зернові на світових майданчиках. Це близько 12% від ВВП, або понад 80% золотовалютних резервів. І, нарешті, це майже 40% в експортній виручці, і це стабільність курсу національної валюти.
Загальний експорт ми очікуємо на рівні 47 млн т, хоча ринок дає оцінки ще більші - 50 млн. Поставок однієї тільки пшениці ми очікуємо на рівні 16 млн т - по 8 млн т продовольчої і фуражу. Цей колосальний ресурс, значну частину якого необхідно було експортувати в стислий термін - до кінця року, до виходу на світовий ринок урожаю з Латинської Америки, поставив перед усією транспортною інфраструктурою завдання, рівних яким вона ще не вирішувала. Фактично з перших днів періоду активного експорту почали надходити скарги від трейдерів, і було очевидно, що самі по собі вони не вирішаться. Тому на рівні Кабінету міністрів було прийняте рішення про створення міжвідомчого штабу, який в оперативному режимі розв'язував би всі логістичні проблеми. Формат "зустрічаємося, обговорюємо проблеми, вирішуємо" виявився дуже ефективним в умовах операційного колапсу. Якщо на початку роботи штабу мені як його голові приносили стос документів з переліком проблем, що накопичилися на різних ділянках, то вже через місяць список становив не більш як половину аркуша. Та при всій ефективності штабу він не є системним рішенням, тому що бореться виключно з наслідками проблеми, а не з першопричиною, тобто лікує симптоми, а не хворобу. Але якщо не вилікувати недуги, то вона дасть рецидив восени 2019-го. Рецепт - глобальні законодавчі рішення, у тому числі про допуск приватної тяги на залізницю.
Підтримка агросектору
За 2018 р. в аграрну галузь надійшло в різних форматах близько 4 млрд грн держпідтримки. Ще 2 млрд грн наприкінці року було акумульовано й передано на інші напрямки, насамперед на соціальні виплати та виплати за зовнішніми позиками. Сільське господарство не в унікальній ситуації, такий перерозподіл відбувся й за іншими видатковими статтями держбюджету.
З іншого боку, ці гроші дійсно були не затребувані сільгоспвиробниками в силу різних, у тому числі об'єктивних, причин.
Чому так вийшло? Насамперед відіграла свою роль природна настороженість представників сектору стосовно будь-яких новацій, особливо тих, що виходять від влади. Зазвичай цей фактор долається після того, як сформується критична маса позитивних відгуків і запуститься сарафанне радіо. Так, щодо програми компенсації вартості сільгосптехніки, що діє другий рік поспіль і обкатана ще 2017-го, вибірка бажає бути кращою. Чудовий результат показала програма виплат на голову молочного стада для юросіб і на молодняк - для громадян. Тут сарафанне радіо спрацювало дуже швидко: тільки-но люди побачили, що сусід одержав
2500 грн живих грошей на теля, якого не здав одразу заготівельникам, а вирішив дотримати до року, нікого більше не доводилося вмовляти оформити дотацію.
У результаті близько 145 млн грн було спрямовано майже 104 тис. громадян за утримання 176765 телят. Більш як півмільярда гривень спрямовано на здешевлення утримання корів для 105 тис. суб'єктів господарювання, у тому числі кільком сотням фермерських господарств.
Відносно невисокий відсоток використання - у напрямах держпідтримки, зав'язаних на банківському секторі і/або довгострокових інвестиційних проектах у тваринництві. Так, одна з програм передбачала дуже гідний відсоток здешевлення й компенсації витрат на будівництво тваринницьких комплексів. Але такі рішення не приймаються з вечора на ранок, а сам підготовчий етап, пов'язаний з оформленням усіх дозволів на такий проект, досить тривалий. Тому ряд бізнесменів, які планують такі інвестиції, просто не встигли скористатися програмою, оскільки або прораховували доцільність такого проекту і його складових, або застрягли на етапі паперового оформлення. Тому дуже важливо забезпечити стабільність дії програм у перспективі, щоб підприємці відразу розуміли, що можуть врахувати у своєму бізнес-плані елемент державної підтримки.
Чим ми незадоволені, то це результатами у фермерських програмах. Насамперед тому, що уряд визначив цю категорію сільгоспвиробників як базу для розвитку середнього класу в сільській місцевості та надає їм всебічну підтримку. З мільярда гривень, передбаченого на розвиток фермерських господарств у бюджеті 2018 р., було використано менш як половину. Чому так сталося? Перш за все, незважаючи на роботу дуже професійної Асоціації фермерів і приватних землевласників, на рівні областей і навіть районів фермери залишаються досить розрізненими, і в цьому сегменті поінформованість про програми підтримки й можливості, які вони надають, була незадовільною.
Ще один стримуючий фактор - вимога повної детінізації, яка висувається урядом до одержувачів бюджетних грошей. Не всі фермери були готові надати документи на використовувану землю або оформити належним чином членів свого фермерського господарства. З їхнього боку це було усвідомлене рішення - відмовитися від дотації, але залишитися у звичних сірих координатах роботи. Але хочу сказати цій категорії сільгоспвиробників, що це свідомо програшний шлях, тому що "тінь" невблаганно звужується під впливом як курсу уряду на обілення економіки, так і зовнішніх торгових партнерів, що висувають вимоги до простежуваності продукції.
Також не пішло на користь фермерським програмам, які передбачали, зокрема, радикальне здешевлення до 1–2% вартості банківських позик, упередження банківського сектору до цієї категорії позичальників. Упередження, на мою думку, абсолютно несправедливе, оскільки аграрії показують себе загалом більш дисциплінованими платниками, і відсоток неповернень в АПК суттєво нижчий, ніж у середньому по економіці. Але, всупереч об'єктивній реальності, фінустанови продовжують оцінювати фермерів як неблагонадійних клієнтів. Щоправда, і фермери платять банкам відповідною недовірою та воліють брати виключно товарні кредити від дистриб'юторів. Наступного року ми врахуємо всі ці нюанси і внесемо необхідні коригування, щоб підвищити комфорт фермерів у користуванні програмами.
Ми зробили програми держпідтримки точково спрямованими та сформували їх з міркувань користі для галузі, а не PR-ефекту, повністю усвідомлюючи всю непопулярність цього кроку. Простіше було роздати 100 дол. в еквіваленті на гектар і одержати політичні дивіденди, але це означало б просто спалити 6 млрд грн. Уряд викликав на себе критику, зате за підсумками року ми фіксуємо тенденцію детінізації в галузі, зростання продуктивності в молочному господарстві, закладання нових садів і виноградників і появу нових фермерських господарств. That was worth it.
Так, у галузь спрямовано відносно небагато коштів, але всі ці гроші дійшли до адресатів - ефективних сільгоспвиробників і будуть використані на розвиток. Доступ до бюджетних грошей мали всі охочі, незалежно від масштабу бізнесу і його спеціалізації, тож принципу справедливості було бездоганно дотримано, а це було нашою основною вимогою до самих себе.
Секторальні результати
Результати центральних органів виконавчої влади, якими в силу своїх обов'язків займається Мінагрополітики та продовольства, не рівноцінні за підсумками 2018 р. Але ніде не було застою, і це безумовна позитивна особливість року, що минає.
Найбільше позитивних подій відбулося в блоці земельних відносин, але це швидше накопичувальний ефект вкладених туди за останні три роки зусиль, які нарешті почали давати віддачу. Проведення вперше з 1995 р. нормативної грошової оцінки 35 млн га сільгоспземель виведе земельні відносини на якісно новий рівень і сприятиме збільшенню доходів місцевих бюджетів за рахунок відновлення даних і неможливості маніпулювати з ними.
За неповні десять місяців ми провели масштабну передачу 1,5 млн га земель сільгосппризначення у власність майже семи сотень об'єднаних громад, які одержать можливість, спираючись на цей ресурс, свідомо розвивати свої території. Немає стовідсоткової впевненості, що всі голови ОТГ будуть дбайливими господарями, але громадянська активність, виявлена при об'єднанні, безумовно, робить їх такими, що заслуговують на цей шанс.
Електронні земельні торги. Кабміну довелося застосувати свій фірмовий прийом "пілотний проект", щоб мати можливість здійснити необхідні трансформації в галузі, не чекаючи, поки парламент розкачається. Перші результати електронних торгів повністю виправдали докладені зусилля, - ставки оренди злітають до 70% річних. Усі ці гроші надходять знову ж таки до місцевих бюджетів.
У частині лісового господарства бачив бадьорий звіт про зменшення нелегальних рубок удвічі, до 14 тис. кубометрів, але не сприймаю його надто серйозно, хоча не ставлю під сумнів цифри. Просто потрібно розуміти, що реальної кількості незаконних рубок у цій цифрі не враховано, і про їх масштаби можна лише здогадуватися. Хочу зауважити, що на підставі численних зустрічей з представниками галузі - лісниками й директорами господарств - жодних претензій до них немає. Проблема лісового господарства має виключно системну, а не людську природу. Зате можна з упевненістю сказати, що наступний рік у представників галузі буде значно кращим за нинішній, оскільки вони рекордсмени за кількістю позитивних змін, закладених у держбюджеті-2019. Це і підвищення лісової ренти, і більш ефективний її розподіл, і збільшення фінансування, що дозволить підтримати лісгоспи в південних і східних, так званих низькоресурсних, областях, і нові стандарти на деревину, які почали діяти з нового року.
Держрибагентство перейшло у 2018 р. з режиму "виживання" у режим "розвиток". На 60% збільшився обсяг вилову в Чорному морі, на 7% зросло виробництво харчової продукції в сегменті. Є припущення, що цією динамікою ми зобов'язані детінізації галузі і/або зростанню купівельної спроможності населення. Мені подобаються обидві версії, хоча більше схиляюся все ж таки до першої. Під кінець року ці успіхи дещо попсувала агресивна політика Російської Федерації, що ставить під сумнів подальшу безперешкодну можливість промислу в Азовському морі. Оцінити наслідки поки що складно через абсолютну непрогнозованість дій російської сторони.
На лінії Держспоживслужби також безліч рухів, практичний ефект яких буде очевидний уже наступного року. Було прийнято ряд нормативних актів, зокрема, нові правила й параметри контролю виробників, простежуваності продукції, євроінтегрційний закон про корми. АЧС не викорінена, але в другому півріччі ми бачимо втішне затихання активності епідемії та зниження кількості спалахів у регіонах.
Аграрний-2019
Пріоритети, визначені в сільському господарстві у 2018 р., відображені й у бюджеті на 2019-й. Програми підтримки безглузді в діапазоні одного-двох років, і хоча деякі рухи в галузі ми фіксуємо, для стійкого ефекту необхідно забезпечити наступність стратегії. Тому наступного року (хотілося б і в перспективі ще кількох років) фокус збережеться на підтримці тваринництва й інших капіталомістких галузей, які сприяють створенню робочих місць, формуванню продукції з доданою вартістю і є в силу тривалого строку окупності високоризиковими для інвесторів.
Безумовно, відбудеться трансформація архітектури програм фермерського блоку. Вони будуть спрощені й менш залежні від банківського сектору, принаймні доти, доки фінансисти не подолають свого упередженого ставлення до цього класу позичальників. Більший акцент буде зроблено на розвиток переробки й логістики. Цей рік показав, наскільки сектор залежний від транспортної інфраструктури, і якщо терміново не інвестувати в її модернізацію та укрупнення, то сільськогосподарський потенціал може залишитися нереалізованим. Більшість програм підтримки-2019 уже знайомі сільгоспвиробникам або зазнають точкових удосконалень, у такий спосіб можна розраховувати на активний попит на них з боку тих аграріїв, які досі сумнівалися, що держава виявить послідовність і надійність.
Швидше за все, турбулентність на зовнішніх ринках збережеться. Навіть якщо активна фаза глобального торгового протистояння КНР-США минула, а все вказує саме на це, розраховувати, що ми закінчимо рік у стабільній системі торговельних координат, не доводиться. Однак можна з упевненістю сказати, що українські експортери, які кілька років тому витримали колосальне випробування на міцність втратою багаторічного торгового партнера і зуміли перебудуватися та відіграти позиції, готові до будь-яких торговельних несподіванок.
Основна зміна, на мою думку, має відбутися в парадигмі "інвестор і український АПК", і в 2019 р. ми побачимо її зародження. Теза "іноземні інвестори, приходьте в наше сільське господарство" безнадійно застаріла. Ми давно самі собі інвестори, і винятки, такі як SALIC-"Мрія", лише підтверджують це правило (див. рис. 1, 2). Український аграрний комплекс - уже один із найпотужніших у світі, і його представники цілком самодостатні та самі готові до зовнішньої експансії. Серія угод M&A авторства українських компаній, кількість яких неухильно зростає, це підтверджує.