Погода нинішнього року, по суті, підвела під монастир аграріїв Дніпропетровщини. Крижана кірка завтовшки від 0,2 до 4, місцями 5—6 сантиметрів, накрила 346 тис. гектарів озимини. Прогнози агрономів-практиків невтішні: загинуло 60—80 відсотків посіяних зернових. Утім, учені Дніпропетровського агроуніверситету вважають такий песимістичний висновок передчасним і радять, за словами заступника губернатора з АПК Миколи Волосянка, з остаточним діагнозом зачекати. Селяни чекати не стали та спробували відшукати 37 тис. тонн насіння для пересівання. До 15 березня дві третини від необхідного сяк-так вдалося дістати, інші планують дібрати за міжгосподарським обміном.
«Задоволення» від пересівання озимих культур разом із витратами на ПММ і техніку коштує 111 млн. гривень, які планують узяти за пільговим кредитом. Банки особливого ентузіазму з цього приводу не продемонстрували.
— Скоріш за все, — сумно розводить руками Микола Іванович, — дадуть під звичайні «пільгові» 18—21 відсоток.
Власне весняно-польові роботи, крім авральних 111 млн., вимагають 370 млн. гривень, із яких 170 потрібні на придбання паливно-мастильних матеріалів. Черги за кредитами особливої не спостерігається, хоча під заставу зерна майбутнього врожаю взято 74 млн.
У будь-якому разі, виконання державної програми «Зерно-2003» у Дніпропетровській області під дуже великим запитанням. Річ у тому, що передбачається, як і попереднього року, зібрати в середньому 3 млн. тонн зернових. За офіційними даними, 2002-го господарства всіх форм власності Дніпропетровщини зібрали 3071 тис. тонн. Після доробки остаточна вага зібраного врожаю встановилася в розмірі 2979,4 тис.
Нині займемося простою арифметикою. З 1 липня минулого року по 10 березня нинішнього за межі області продано 813 тис. тонн зерна, зокрема 500 тис. тонн пшениці. Ще 79,8 тис. тонн насіння, а це 100-відсоткова готовність, чекають у засіках області початку весняно-польових робіт. На хлібоприймальних пунктах, у сільгоспвиробників і переробного підприємства «Дніпромлин» нині зосереджено 71 тис. тонн продовольчого зерна. Плюс у дрібних товаровиробників ще близько 15 тис. тонн. Середня потреба в продовольчому зерні всієї області щомісяця становить 12—13 тис. тонн. Хоч круть, хоч верть, але дебет із кредитом не сходиться, тим паче, що продовольчої пшениці торік зібрали, за офіційними даними, понад один мільйон тонн.
Подібну невідповідність дохідливо пояснив журналістам народний депутат України Олег Царьов. На його думку, глави деяких райдержадміністрацій завищили реальну цифру зібраного врожаю на 50 відсотків.
Олег Анатолійович знає, про що каже. До його округу входять чотири райони області, та й сам він до обрання до Верховної Ради мав найбезпосередніший стосунок до Дніпропетровського хлібозаводу №2, контролюючи при цьому десятки тисяч гектарів орних земель.
У заочний диспут на задану тему керівник АПК області Микола Волосянко включатися не став:
— Нехай Царьов скаже, скільки сам приписав.
Утім, твердження нардепа підтвердив вельми авторитетний в агропромислових колах голова правління ВАТ «Дніпромлин» Микола Комишанов, заявивши днями, що чиновники завищили обсяги торішнього врожаю приблизно вдвічі. Далі, розвиваючи свою думку, Микола Костянтинович видав небачену для Дніпропетровщини крамолу:
— Сьогодні реальність така, що українське зерно закінчується, і ми змушені шукати резерви за кордоном. Причому не лише до нового врожаю, а, скоріш за все, і після нього. Бо в аграрному секторі ситуація ускладнюється несприятливими погодними умовами нинішньої зими.
Крапку в дебатах можновладців поставив Дмитро Табачник, котрий у березні відвідав Дніпропетровськ. Він спрогнозував два варіанти розвитку хлібної теми: перший — це продаж продовольчого зерна з держрезерву за заявками регіонів, другий — закупівля зерна в Казахстані чи Росії.
А ось губернатор Микола Швець, прилюдно пообіцявши не піднімати ціну на хліб у регіоні, слова свого дотримав. Вартість залишилася колишньою, правда, вага буханців, булок, короваїв і «цеглин» почала стрімко зменшуватися. Популярний батон «Дорожній» «всох» із 700 до 450 грамів за незмінної ціни в 90 копійок. Зате хліб «Петровський» вагою 750 грамів і також вищого, як запевняє цінник, сорту, оцінено в ті самі 90 копійок.
Проте на перевірку вироби з борошна вищого сорту виявляються, м’яко кажучи, не тієї кондиції. Що активно взялося довести обласне управління захисту прав споживачів. Одночасно всі дніпропетровські хлібозаводи дружно почали показувати нульову рентабельність. Тоді як 2001 року цей показник у них був не менш як 8, де-не-де й 15 відсотків. Тепер директори дружно розводять руками, посилаючись на те, що тоді тонна борошна вищого сорту коштувала 1400 гривень, сьогодні — 1200.
Попри тверді запевнення про відсутність борошняного дефіциту, Микола Швець ще в лютому розпорядився зерно з області не вивозити. Озвучивши указ губернатора, Микола Волосянко не зміг назвати вихідний номер подібного документа. І не дивно, оскільки заборонити приватникові вивезти власні запаси за межі регіону ніхто не вправі. Утім, ні. Карантинна інспекція та ще кілька перевіряючих інстанцій цілком можуть довідку на вивіз не дати. Причини знайдуться. Тим паче вказівку, нехай усну, усе-таки дано.