UA / RU
Підтримати ZN.ua

СУХА СТАТИСТИКА МОКРИХ ЖНИВ

Щось, либонь, ми робимо не так чи то з життям своїм, чи то з природою, чи, швидше, з усім разом, — бо всі народні прикмети чомусь перестають діяти у нашому світі...

Автор: Світлана Кабачинська

Щось, либонь, ми робимо не так чи то з життям своїм, чи то з природою, чи, швидше, з усім разом, — бо всі народні прикмети чомусь перестають діяти у нашому світі. «До Іллі і піп дощу не вимолить, а після Іллі і баба фартухом нажене», — так народне прислів’я говорить про жнивну пору, коли селянин чекає сухої погоди, аби зібрати вирощене. Бо свято пророка Іллі відзначається 2 серпня, в пору, коли і громи, і блискавки, і дощі для селянина — як серпом по серцю. Але нинішнього року ця дата на Поділлі аж ніяк не стала перепоною для негоди: дощі, що наробили стільки шкоди в липні (зливи і град 4—5 та 14—15 липня зачепили майже половину районів Хмельниччини та Вінниччини, завдавши шкоди на десятки мільйонів гривень і знищивши дощенту врожай на сотнях гектарів сільськогосподарських угідь), і в серпні непроханими гостями навідуються на поля. Тому так натужно, по горобиному скоку, йдуть цього року жнива. Як і скрізь по Україні, в обох подільських областях вони прошкують з півдня на північ. І коли окремі господарства в південних районах уже відрапортували про завершення збору ранніх зернових, то в північних дехто лише втягується в жнивну веремію.

Втім, не лише кліматичними і погодними умовами визначаються цього року темпи збирання. Та й не від цього, власне, вони залежать — а від готовності сільських господарств до жнив. Люди, техніка, пальне, організованість роботи на полях і здатність зберегти врожай на токах — ці чинники стають у жнива визначальними. Навчені сумним досвідом минулого року, цього літа подоляни запаслися пальним. Щоправда, не в усіх господарств є кошти на його придбання, а банки з готовністю кредитують лише платоспроможні господарства. Однак ситуація залишається керованою. Вінниччина навіть досягла кращого в державі показника зі скорочення бартеру по всіх видах платежів — до 18%.

Хмельничани ж пишаються важливішою першістю: врожайність ранніх зернових тут поки що найвища в Україні — по 27,1 центнера на круг. Це —за даними на початок серпня, коли було обмолочено лише 162 тис. гектарів ранніх зернових з 435. З них 226 тис. — озимої пшениці, 128 тисяч — ярого ячменю та 30 тис. — гороху. Збирання гороху практично завершено, пшениці — в розпалі, а збирання ячменю в серпні тільки розпочато. Але тенденції вже окреслилися.

Дощі, що заливали угіддя впродовж двадцяти днів з 31 липня і не припиняються у серпні також (місячна кількість опадів на Хмельниччині прогнозується в межах 120% від норми), призвели до уповільнення жнивних робіт. Зерно від перезрівання і перезволоженості починає осипатись і проростати. Це вкрай негативно може відбитися не лише на врожайності, але й на якості зерна.

Та навіть такі невеселі перспективи не здатні змусити працювати ефективніше. Як зазначив на позачерговому засіданні колегії облдержадміністрації заступник голови з питань агрогосподарського комплексу В.Циц, з початку жнив денний обробіток на комбайн складає в області 3,4 гектара, а в третині районів (причому не лише північних) він не дотягує і до трьох. Відомі випадки, коли комбайн за день збирає хліб на одному(!) гектарі. І навіть у погожі періоди цей показник не перевищував 5 гектарів. Отож вимальовується цілком ймовірна можливість розтягти жнива на 40 діб, так що й збирати вже буде нічого. Тим паче, що втрати зерна, особливо вітчизняними технічно застарілими і до того ж дуже зношеними «Нивами» й «Колосами», сягають до 4—6 центнерів збіжжя на кожному гектарі.

На жаль, таких прикростей й на нинішніх жнивах не бракує. Хоча 18-мільйонний кредит, виділений у березні з обласного бюджету для матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських виробників, мав би посприяти набагато раціональнішій організації як посівного, так і жнивного комплексу робіт. Тим більше, що кредит цей треба повертати — зерном до регіональних продовольчих запасів. Однак навіть найохочіші до позички сьогодні не особливо прагнуть розрахуватися з боргами перед місцевим бюджетом.

На початку серпня на хлібоприймальні підприємства надійшло лише 17% з тих 50 тис. тонн хліба, які необхідно віддати у засіки області. Якщо врахувати, що на той час на Хмельниччині було намолочено понад 400 тис. тонн озимої пшениці, то складається враження, що розбещені систематичним списанням боргів сільськогосподарські підприємства розраховують на такі милості й сьогодні. Однак, враховуючи нинішню бюджетну скруту, необов’язковим боржникам навряд чи можна буде сподіватися на манну небесну й надалі. Отож тим, хто планує таким чином «урвати» цього року добрячий куш (адже ціна на пшеницю третього класу складає 750 грн. за тонну, четвертого класу — 700 грн.), у наступні роки це може відгукнутися повним і цілковитим відлученням від державної годівниці.

Принцип «кадри вирішують все» для жнив також основоположний. Причому не лише кадри керівників господарств, яких цьогорічне реформування добряче перетрясло, а жнива невмолимо перевірили на міцність і професіоналізм. Хоч би як реформування села не намагалось розірвати соціалістичні вузли управління сільськогосподарським виробництвом, вони все одно даються взнаки і поки що помітно впливають на справи. Інакше не було б таких диспропорцій між районами, які спостерігаються на Хмельниччині. Скажімо, Городоцький район, колись один з найкращих не лише в краї, а й в Україні за врожайністю більшості сільськогосподарських культур, в останні роки «скотився» вниз практично за всіма показниками. Ситуація тут визнавалася критичною вже довгий час, але зміна першого керівника району відбулася лише днями, коли чергові жнива вкотре виявили кадрові прорахунки місцевої влади.

Далеко не блискучі справи і на ланах північного Славутського району. До бідності його поліських грунтів і «скупості» клімату додалися кадрові пертурбації: просто у жнива голову райдержадміністрації «перекинули» в крісло заступника голови облдержадміністрації. З всією повагою до професійнсті його наступника, що досі керував районною лікарнею, не полишає сумнів у доцільності цієї кадрової перестановки саме в напружену жнивну пору. Хоча це, швидше за все, просто підтверджує факт управлінської кадрової кризи на Хмельниччині. Адже й у крісло заступника голови облдержадміністрації з аграрних питань цього року повернувся В.Циц, який вже мав можливість кілька років тому проявити себе на цій посаді. В роки його керівництва сільське господарство Хмельниччини не уникло жодної з негативних тенденцій, характерних тоді для всієї держави. Після того В.Цицу доручили Чемеровецький район (в радянські часи — найпотужніший у краї за сільськогосподарськими показниками). На жаль, колишня слава до району так і не повернулась, зате керівник невдовзі повернувся в область — слід розуміти, збагачений досвідом управління районною ланкою, чого в його біографії до цього явно бракувало.

Набагато потужнішій в аграрному відношенні Вінниччині також несолодко на нинішніх жнивах. Станом на 1 серпня було обмолочено ледь більше 300 тисяч гектарів посівів — фактично половина від потрібного. Завдання, які поставила перед собою область, значно скромніші від попередніх років — 1 мільйон 600 тис. тонн зерна. І як тільки південні райони завершили жнива, пролунала справді радісна звістка: обмолочено перший мільйон тон зерна. Щоправда, середня врожайність скромна — 24,3 центнера з гектара. При цьому потреба в зерні самої області — 200 тис. тонн. Забезпечити її, начеб, не складає особливих проблем. Хочеться сподіватися, що область попрацює краще, ніж торік, коли ціна на хліб в «українській житниці» зростала взимку мало не щотижня.

Поки що залишається лише стежити за оптимістичними заявами обласного керівництва і порівнювати його із сухою статистикою «мокрих» жнив. Початок серпня практично збігся з початком продажу зерна у рахунок регіонального контракту — чи не єдиного показника, за яким український уряд контролює виробництво зерна. 61300 тонн — з цієї запланованої цифри на 1 серпня було здано 5,8%.

Як далі підуть справи у хліборобів Вінничини, де погодні умови у серпні прогнозуються близькими до норми, покаже час. В усякому випадку, кадрові проблеми, які так дошкуляли краю торік, нині наче вговталися й вже не повинні ставати на перешкоді аж надто реальним планам року нинішнього.

Залишається тільки побажати хліборобам чистих та безхмарних заходів сонця щовечора — на завтрашню гарну днину.