Зазвичай безпристрасна статистика принесла радісну звістку: у першому півріччі Крим лідирував серед південних регіонів України за виробництвом м’яса. В усіх категоріях господарств автономії його вирощено 61,1 тис. тонн у живій масі, що на 21 відсоток більше аналогічного торішнього періоду. Як повідомила журналістів начальник управління тваринництва й рибного господарства Міністерства аграрної політики Криму Лариса Косяченко, на другому місці за виробництвом м’яса Одеська область (55,1 тис. тонн, що більше аналогічного показника минулого року на 3,8%), далі йдуть Запорізька (50,8 тис. тонн, зростання на 10,2%), Херсонська (зростання на 14,4%) і Миколаївська (зростання на 15,7%).
Проте не змусила на себе чекати й інша новина, на думку аналітиків тісно пов’язана з першою: вже в липні в Криму різко стрибнули ціни на м’ясо. Якщо ще в середині місяця на ринку Сімферополя свиняча вирізка коштувала 10—12 гривень за кілограм, то тепер менше ніж по 28—30 гривень торговці її не відпускають. У курортних містах ціни ще суворіші. Свиняче філе з 10 гривень подорожчало до 25—28, ціна на свинину з кістками підскочила з 7 до 10—12 гривень. Подорожчали і яловичина, і баранина. У серпні підвищилися ціни: кілограм масла, що донедавна коштував 9—10 гривень, нині коштує в Криму 13—15. Найдовше трималася ціна на курятину. Але в серпні й вона почала зростати. Вважається, що причина цього — нові закупівельні ціни на зерно...
Те, що стрибок цін на м’ясо відбувся передусім у Криму, де попит на продукти різко зростає влітку, оголило поки що приховані в інших регіонах тенденції. Ситуація на ринку свідчить, що попри величезні зусилля, уряду не вдалося дати раду з подорожчанням. І хоча в Криму встановлено фіксовані ціни на борошно, хліб, крупи, цукор, хоча вже вжито адміністративних заходів проти чиновників, котрі прогавили зростання цін на них, торговці сільськогосподарською продукцією не збираються коритися вимогам «повернутися до травневого рівня».
За рішенням уряду Криму, у торговельній мережі автономії встановлено максимальні ціни на крупу манну — 2,1 гривні, гречку — 4,5, крупу ячну — 1,4, пшоно — 2,5, рис — 2,2, цукор — 3,3 гривні. Уряд регламентує також ціни на хліб. Проте, як відзначають покупці, практично скрізь його якість погіршилася, змінилася вага, збіднів асортимент. І виробники, і торговці явно невдоволені адміністративним втручанням у ринкові справи, тож вони знайшли спосіб узяти реванш — на м’ясі. І нехай би головний «бариш» від цього одержали тваринники. Як свідчить аналіз, ситуацією скористалися передусім посередники й реалізатори м’ясної продукції...
За прогнозом генерального директора ВАТ «Кримм’ясо» Віктора Павленка, під кінець року на ринку України значно подорожчає м’ясна продукція. У господарствах незадоволені встановленими урядом закупівельними цінами: оптова на яловичину становить 7,5—8 гривень за кілограм, тоді як виробники воліють продавати його оптом не менш як за 9 гривень — тільки в цьому випадку можна повернути свої видатки. Пан Павленко наголосив, що владі не вдасться довго стримувати ціни на м’ясо тому, що попит на нього зростає. І висловив журналістам свій подив із приводу того, що ціни й так довго трималися на низькому рівні практично до середини курортного сезону, хоча повинні були, за його розрахунками, підскочити ще в травні—червні. Тому тепер стрибок буде більш різким і болісним...
Ясна річ, ситуація у тваринництві повинна змінюватися, вважають фахівці. Головною тенденцією повинно бути зростання продуктивності тварин при оптимальному скороченні поголів’я, чого ніяк не могли домогтися в радянський час. Інша тенденція полягає в тому, що ціни на продукцію тваринництва (особливо оптові!) у нас досі залишаються невиправдано низькими — і порівняно зі світовими, і порівняно з видатками виробників. Останніх вони навіть не забезпечують можливістю розширеного відтворення, а про вкладання в інновації, селекцію, поліпшення кормовиробництва годі й говорити.
Тож чи слід дивуватися даним статистики, за якими в січні—червні чисельність поголів’я великої рогатої худоби в господарствах усіх категорій Криму скоротилася порівняно з аналогічним періодом 2002 року на 13,5 відсотка, зокрема корів — на 10,7, птахів — на 2,3, свиней — на 2,8, овець і кіз — на 6,7 відсотка. У другому півріччі вирізання худоби хоч і зменшилося, але не припинилося, скидання поголів’я тривало в усіх господарствах Криму. Вдумайтеся, за сім місяців року сільськогосподарські підприємства збільшили виробництво й реалізацію м’яса на велетенську цифру — 58 відсотків! Для порівняння: у приватних господарствах населення цей показник зріс лише на 4,4 відсотка, оскільки приватник господарює значно дбайливіше й відповідно ставиться до поголів’я.
Через вирізання корів виробництво молока за сім місяців скоротилося в середньому по Криму на 5 відсотків, але при цьому в сільськогосподарських підприємствах — на 31,1 відсотка. Більш дбайливе ведення господарства в приватному секторі веде до того, що поволі все тваринницьке виробництво переходить у приватні руки. Саме приватні господарства Криму продукували 63 відсотки м’яса, 84 — молока, 49 відсотків яєць. А державне тваринництво, можна сказати, припинило своє існування: з 1990 року чисельність великої рогатої худоби в автономії скоротилася в 2,5 разу винятково за рахунок підприємств державної власності, оскільки в приватних господарствах вона зросла.
Одна з причин цього явища — повна втрата з боку держави інтересу до розвитку тваринництва. У галузі сьогодні панують стихійні тенденції. Як стверджує пані Косяченко, влада Криму не фінансує Програму розвитку тваринництва в Автономній Республіці Крим на 2002—2005 роки, затверджену Верховною Радою автономії: передбачено 13,3 млн. грн. на рік на закупку кормозбиральної техніки, подачу води, електроенергії, продаж і купівлю племінних тварин й інші заходи, але починаючи з 2002 року з бюджету Криму жодної копійки на розвиток тваринництва не виділялося. МінАПК автономії не раз звертався в Міністерство фінансів Криму стосовно фінансування програми. Але нам відповідали, що в зв’язку з недостатнім наповненням бюджету грошей немає.
Проте головною причиною різкого скидання поголів’я в першому півріччі фахівці вважають відсутність достатньої кількості кормів. Господарства просто зрозуміли, що до нового врожаю стільки худоби не прогодують. Залишалося частину його пустити під ніж. А позаяк ситуація з заготівлею кормів так і не поліпшилася (до 1 серпня сільськогосподарські підприємства Криму знизили порівняно з аналогічним періодом минулого року обсяг заготівлі всіх видів кормів, включаючи засипання зернофуражу, на 44 відсотки), у новому році все повториться. І нинішнє вимушене скидання буде аж ніяк не останнім. Так, мають місце несприятливі агрокліматичні умови. Як повідомляє Кримське агентство новин, на 1 серпня господарства скосили першим укосом сіяні та природні трави на кормові цілі тільки на 78,9 тис. гектарів, а це лише 70 відсотків від торішнього рівня. Грубих кормів заготовлено на третину, сінажу — наполовину менше, по соломі й інших грубих кормах — зниження на 28 відсотків...
Утворюється зачароване коло? Воно існуватиме доти, вважають аграрії, поки прибутки від підвищення цін осідатимуть у торгівлі, а не йтимуть безпосереднім виробникам продукції. Сьогодні безгрошовий селянин залишений віч-на-віч із перекупником, котрий диктує монопольно низькі ціни, він не має змоги прийти на аграрну біржу й установити свою ефективну ціну на продукцію. Більше того, через дефіцит фінансів переважна більшість фермерів і нових сільськогосподарських підприємств не можуть організувати свою переробку сировини й змушені віддавати за безцінь м’ясо живою масою, а молоко — у сирому вигляді. Різниця знов-таки йде до посередників, об’єктивно зацікавлених у тому, щоб село й далі залишалося таким самим нецивілізованим виробником.
Довго так тривати не може, та позаяк уряд не вживає дійових заходів, ситуація лише загострюється, настрої на селі радикалізуються. Так і дивись, селяни «братимуть владу в свої руки» й за власною ініціативою створюватимуть свою біржу, свій банк, свою переробку. Якщо, звісно, на той час необхідну інфраструктуру не буде створено в плановому порядку й під патронатом держави.