Побувавши в селі Чернещина, я по-доброму позаздрила селянам — у них є все, чого так бракує сьогодні жителям великих міст: газ, тепло в будинках, стабільна робота, достаток, а головне — духовність і радість людського спілкування. Здавалося б, звичайне село на межі трьох областей — Харківської, Луганської, Донецької, загалом десь 800 жителів. Особливість у тому, що показники роботи в господарстві втроє-вчетверо перевищують середньорайонні.
Агрофірма «Новий шлях» виникла торік у лютому на базі колишнього КСП. За власною ініціативою «Новий шлях» став насінницьким господарством. Тут вирощують гібридне насіння кукурудзи й соняшнику.
Інтенсивно використовується земля, у господарстві її 2800 га. На мінеральні добрива нині не дуже розживешся, тож упор роблять на органіку — за рік на поля вивозиться майже 30 тисяч тонн добрив. В агрофірмі 2300 голів великої рогатої худоби, надої до 5 тисяч літрів молока від однієї корови. Тут не знають, що таке картотека, заблокований рахунок у банку, бо заборгованостей перед бюджетом і партнерами не буває. Перший рік роботи показав, що господарство буде з прибутком. Передусім у «Новому шляху» розплатилися з тими, хто вклав у господарство свої земельні сертифікати. На 40 відсотків, порівняно з минулим роком, підвищили зарплату. Хто вміє та хоче працювати, той заробляє. Середня зарплата становить 250 гривень, але для тих, хто трудиться на фермі чи в бригадах, і 1000 гривень не межа. Це не так і мало, враховуючи, що в кожному дворі є власне підсобне господарство.
Отримані кошти в Чернещині вкладають у будівництво, тут, по суті, не побачиш недоглянутого, занедбаного обійстя, у селі переважно дво- триповерхові будинки. Такий будинок фахівцям дають на виплату на 15 років і коштує він три тисячі гривень. Але, як говорять самі селяни, це дуже умовний термін, родина, що працює в господарстві, може розплатитися за місяць. Добробут селян помітний і за кількістю приватного транспорту — автомашина тут у кожному другому дворі. Молодь сьогодні не поспішає виїжджати з дому, як правило, повертаються хлопці й після служби в армії. Адже тут є оплачувана робота, створено нормальні умови для життя.
Показово й те, що за дев’ять років незалежності України господарство не здало жодної тонни брухту. «Якщо 1991 року в нас було 36 тракторів, то зараз 54. Ми не купували нових, а вимінювали в сусідів техніку, яку ті вважали вторсировиною, і відновлювали, — каже директор агрофірми «Новий шлях» Анатолій Криворучко. — Наша земля могла б із хорошою технікою давати по 600—700 центнерів цукрових буряків, 70 — пшениці, до 100 центнерів — кукурудзи, 40 — соняшнику».
Не дають поки що віддачі інвестиції — агрофірма стала акціонером цукрового й молочного заводів.
Анатолій Криворучко завжди в турботах. Його авторитет у Чернещині непорушний, приклад того — будівництво церкви. Уся Чернещина — і старі й молоді — допомагали будувати комплекс Свято-Миколаївського релігійно-громадського центру. Допомогли й промислові підприємства Харківщини: НВО «Електроважмаш», завод «Червоний Жовтень», Рубежанський цегельний завод, та хіба всіх назвеш — будували разом, усім миром зібралися й на відкриття, понад тисячу гостей приїхали в невеличке село на свято освячення храму.
Здавалося б, зробили велику справу, можна й перепочити, але в директора новий задум — перевезти й поставити біля храму вцілілі столітній вітряк і трьохсотрічну клуню та проводити там ярмарки, на яких можна буде не лише продати продукцію, а й відпочити. Мабуть, це і є шлях до відродження села.