Не трать, куме, сили, повертай голоблі! До цього спонукає Закон №6363 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств)» авторів Сергія Касьянова, Валерія Мартиновського, Івана Рішняка та Ігоря Єремєєва, схвалений Верховною Радою 23 грудня ц.р.
З одного боку, члени фракції Народної аграрної партії піднесли селянам нічогенький новорічний подарунок. І не тільки їм. Щедрий жест можна трактувати і як перші дзвінкі монети до партійної скарбнички майбутніх парламентських виборів. Оскільки окремі податкові преференції простягаються не лише до 1 січня 2006 року, а й 2007-го, то, вірогідно, сільські трудівники довго пам’ятатимуть про своїх «благодійників».
А з іншого — чи повнішатимуть місцеві бюджети від запропонованої аграрно-фіскальної системи? Чи допоможе паліатив товаровиробникам, котрі жадають не преференцій, а реальних коштів?
24 червня 2004 року ВР прийняла Закон №1878-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» народних депутатів Сергія Терьохіна й Олега Юхновського. Що він передбачав? Аграрні формування уже із січня наступного року мали перейти на прозорішу, зрозумілішу систему оподаткування. Плід змін і доповнень до законів «Про податок на додану вартість», «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про фіксований сільськогосподарський податок» і «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» назвали прогресивним, альтернативою діючій податковій політиці. Про підрив аграрного сектора тоді ніхто навіть не заїкнувся. Будьте певні: якби в законі помітили «міну», сесійний зал миттю вигвинтив би «детонатор».
За законом, юридична чи фізична особа, яка займається підприємництвом у сільському, лісовому господарстві, рибництві, переробкою чи надає послуги, може вибрати спеціальний режим оподаткування ПДВ. Ставки невисокі: 9% від вартості проданих товарів сільського господарства і 6 — лісового господарства та рибництва. Сума податку є цілковитою власністю сільськогосподарського підприємства і використовується на відшкодування сум податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) таким суб’єктом на ціну виробничих факторів, а також на інші видатки. Якщо ж сума податку менша за суму, нараховану на ціну виробничих факторів, то різниця не підлягає бюджетному відшкодуванню і не включається до складу валових витрат з метою обкладення податком на прибуток підприємств. Агроформування, що вибрали спеціальний режим оподаткування, мають також право одержувати відшкодування з бюджету за експорт сільськогосподарської продукції.
Жорсткішими у новому законі стали й вимоги до реєстрації власне платників фіксованого сільськогосподарського податку. Виробив і продав власну сільгосппродукцію, частка якої не нижче 75% загальної вартості робіт за рік, — підпадаєш під цю категорію. Якщо ж інший бізнес, відмінний від сільськогосподарського, перевищує 25%, тоді, прошу пана, сплачуй податки на загальних підставах.
Але з червня збігло чимало води. Бюджетне «шумовиння» змусило авторів закону вдатися до коректив. У законопроекті №6165 «Про внесення змін до деяких законів України щодо системи оподаткування» Сергій Терьохін з Олегом Юхновським запропонували зміни до цілого ряду законів, у тому числі і про фіксований податок, оскільки сільгоспвиробники з 2005 року переходять на відрахування до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування від фонду оплати праці за спеціальною ставкою. Такої домовленості було досягнуто з Міністерством фінансів, Пенсійним фондом і профільними комітетами Верховної Ради. У результаті чого в проекті держбюджету з’явився цільовий рядок — 1,2 млрд. грн., що мають компенсувати внески сільгоспвиробників до Пенсійного фонду.
Розробляючи закон №1878-IV, що ми його надалі умовно називатимемо червневим, автори сподівалися на кардинальні законодавчі зміни в царині ПДВ. Та оскільки закон №4000-1 був заветований президентом, довелося коригувати окремі цифри, на які посилалися розробники червневого закону. Скоригований показник — 300 тис. грн. (замість 61,2 тис.) — чітко окреслює коло платників, які можуть застосовувати спеціальний режим оподаткування ПДВ. Тобто для того, аби перейти на спецрежим у царині ПДВ, товаровиробник має вкластися в 300 тис. грн. реалізації упродовж року товарів, робіт та послуг, які належать, власне, до сільськогосподарського виробництва.
Цифра, звісна річ, узята не зі стелі, а викристалізувалася на підставі економічної діяльності багатьох агроформувань. Зокрема, за такою шкалою жодному із 17 господарств Ставищенського району Київської області преференції не стали б обтяжливими. Лише одній сільгоспартілі з більш ніж мільйонними статками довелося б сплачувати податки на загальних підставах, а два інші ТОВ балансують на цій межі. Власне, їм обирати — який вид податку вигідніший?
…Майже одночасно із законопроектом №6165 народився №6363 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств)» Сергія Касьянова, Валерія Мартиновського, Івана Рішняка й Ігоря Єремєєва. Багато в чому компілятивний, з кількома очевидними юридичними вадами, документ після тестування у комітеті з питань фінансів і банківської діяльності дістав настанову: доопрацювати з урахуванням пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи і внести на розгляд Верховної Ради у другому читанні.
У сесійному залі на нього спершу позирали скоса. Двічі цей законопроект намагалися «вмонтувати» у порядок денний, але він набирав 135 і 185 голосів. Компромісу досягли 21 грудня, коли закони — №6165, 6165-1 і 6363 — у пакеті були внесені на розгляд. Оскільки №6165-1 автори зняли, то в першому читанні за № 6165 проголосували 345 депутатів, а № 6363 — 298.
Під час обговорення останнього виникла плутанина, бо в залі нашвидкуруч роздали на заміну старого варіанта «поліпшений». Зійшлися на тому, що обидва треба доопрацювати, по можливості об’єднати в один і, бажано, прийняти після бюджетних дискусій, знаючи напевно про «аграрну» фінансову пайку на 2005 рік. Зауваження цілком слушне: за повного бюджетного фінансування АПК набрати сили міг закон №6165, а за урізаного — симбіоз останнього і №6363.
Одначе аграрії взяли хитрістю. У четвер, 23 грудня, перед розглядом бюджету, спікер Володимир Литвин ошелешив багатьох, винісши на розгляд проект закону №6363. Після полум’яного виступу Катерини Ващук закон у другому читанні й у цілому підтримали 313 депутатів. «Альтернативникам» же дісталося право на... репліку. Олег Юхновський саркастично мовив із трибуни:
— Я не розумію, як можна приймати закони у другому читанні без порівняльної таблиці, без підготовки, без рішення комітету... Думаю, якщо ми проголосуємо ще й бюджет у такому самому режимі, то рік для сільського господарства видасться справді «роком села».
До того воно й іде. Бюджет-05 у частині АПК навряд чи кого вдовольнив. Можливо, у цьому контексті закон №6363 і є тією протестною нотою аграріїв? І не варто вішати на нього ярлик ортодоксального чи ретроградного? Але, за ретельнішого аналізу, виявляється, що поламано власне фіскальну ідеологію.
До 1 січня 2006 року червневий закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» «заморожується». Ще довше, до січня 2007 року, продовжують діяти норми Закону України «Про податок на додану вартість» у частині нульової ставки ПДВ з операцій постачання переробним підприємствам молока і м’яса у живій вазі сільгосптоваровиробниками, а також інших особливостей сплати ПДВ. Зменшуються ставки фіксованого сільськогосподарського податку... І не на соті-десяті відсотка, а більш як утричі. І це притому, що суми фіксованого сільгоспподатку повинні надходити до місцевих бюджетів. І вже враховані в головному фінансовому кошторисі країни.
Відповідно до вимог Бюджетного кодексу, закони України, що впливають на формування дохідної і видаткової частин бюджетів, мають бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. Інакше їхні норми застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.
Не зайве буде згадати і про висновок науково-експертного управління Верховної Ради: «На наш погляд, стаття 6 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» (Сергія Терьохіна й Олега Юхновського. — В.Ч.)... більш докладно визначає порядок зарахування фіксованого сільськогосподарського податку, ніж запропонована проектом (тобто членами НАПУ. — В.Ч.)»
Утім, закон №6363 ухвалювали не потойбічні сили. Його появі передувала відповідна «артпідготовка». У деяких областях на зборах сільгоспактиву закон Терьохіна і Юхновського добряче шпетили і називали шкодочинним. Виходило, всі бджоли прилітають з медом, а дві — з дьогтем. Зрозуміло одне: закон №3064 «Про державну підтримку сільського господарства України» разом із внесеними ВР у червні змінами до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників — це нова ідеологія. Як із точки зору розподілу бюджетних коштів на потреби АПК, так і оподаткування галузі. Ідеологія, неприйнятна для частини аграрної еліти, яку найпотужнішим тягачем не відірвеш від корита.
Мене втішають: Президент не підпише цього закону, бо він звужує базу оподаткування... По-перше, який саме президент? По-друге, чи варто було квапитися із податковими пільгами, якщо одразу ж після прийняття дефективного бюджету-05 керівник аграрної фракції Ігор Єремєєв заявив, що партійці обстоюватимуть фінансування аграрного сектора на рівні 10% доходів держбюджету, — близько 10 млрд. грн.? На це ми мастаки: гроші — в пісок і волати «село гине!»
