Збір ранніх зернових і зернобобових культур в області завершено. Хлібороби Харківщини намолотили 2,549 млн. тонн зерна врожаю 2002 року. Середня врожайність — 35 центнерів із гектара. Попередні оперативні дані на початок нинішнього тижня засвідчують: це найвищий в Україні показник врожайності зернових і друге місце за валом (у одеситів зібрано приблизно на 78 тис. тонн більше). Отриманий харків’янами результат вищий від торішнього на 10 відсотків, а попереду ще збирання пізніх культур: круп’яних, сої, кукурудзи, отож є надія одержати ще приблизно 250—270 тис. тонн зерна. Фахівці припускають, що в цілому валовий збір на Харківщині буде на рівні 2 млн. 750 тис. тонн.
Хліб цього року давався важко. З 2 по 6 квітня майже на 40 відсотках площ були морози, під час збиральної кампанії — дощі. Проте торік область закінчила жнива за 21 робочий день, а в поточному — за 18. Нині в господарствах працювали 114 нових комбайнів, крім цього понад 30 комбайнів комерційних структур збирали хліб на умовах оренди. У загальному парку техніки їхня частка невелика, приблизно на рівні 3,5 відсотка, але зібрали вони в області до 10 відсотків хліба.
15 механізаторів на комбайнах різних марок намолотили більш як по 2 тис. тонн зерна. Скажімо, Володимир Ольховський на комбайні «Бізон» (фермерське господарство «Промінь») — понад 3 тис. тонн, по суті, цілий ешелон у 50 вагонів.
За товарним зерном середня врожайність понад 50 центнерів — у кількох десятків господарств. Найвища врожайність пшениці — в агрофірмі «Ватал». У середньому по господарству — на рівні 75 центнерів, а окремі поля дали до 90 центнерів із гектара.
Під урожай-02 сільгосппідприємства й фермерські господарства взяли 163 млн. гривень кредитів, залучили у вигляді різних матеріальних ресурсів 80 млн. коштів інвесторів і майже 6 млн. гривень — позик з обласного бюджету під регіональне замовлення. Для порівняння: якщо 2000 року область вклала 300 гривень на гектар, минулого — 528, то нинішнього — 803 гривні. Оскільки зернові вважаються «легкою» культурою, на них пішло коштів трохи менше, ніж на інтенсивніші: буряк, соняшник. Але вже сьогодні в регіоні планують наступного року вкласти в зернові приблизно 750—800 гривень, а в цілому — тисячу гривень на гектар. Це означатиме, що область за нормальних, не кажучи вже про сприятливі погодні умови, повинна мати врожайність на рівні 40 центнерів із гектара та з тих самих площ, що й нині, зібрати 3 млн. тонн. База для цього є.
Коментуючи результати жнив, заступник харківського губернатора Микола Безуглий сказав:
— Ми плануємо продовжувати курс на інтенсифікацію виробництва зернових культур. За нашими розрахунками це дозволить одержати лише пшениці, продовольчої й фуражної, понад 2 млн. тонн. Зараз фактично зупинка тільки за площами, які звільняться після збирання кукурудзи на силос. Інші землі до сівби готові.
Область не лише заготовила необхідну кількість високоякісного насіння, а й після доробки може продати 12—15 тис. тонн за межі Харківщини. Передусім — у південні та східні регіони України, які серйозно постраждали від посухи та в яких бракує засівного зерна. Якості насіння ми надаємо принципового значення. Якщо торік у нас було засіяно елітним і насінням першої, другої репродукції 93 відсотки площ, то завдання нинішнього року— в усіх районах посіяти насіння не нижче другої репродукції.
Стосовно сьогоднішніх цін на хліб. Моя точка зору на формування ринку зерна така: ціна не є самоціллю для виробника, бо прибуток складається з різниці між нею й собівартістю. Не може бути в Україні світова ціна на хліб, бо заробітна плата в нас поки що в 40 разів нижча, ніж у Європі, і в 60 — ніж у США, удвічі-втричі нижча вартість енергоносіїв. За світовими цінами ми закуповуємо лише техніку й деякі засоби захисту рослин, все інше в нас дешевше, тому й собівартість зерна в Україні має бути значно нижчою, ніж у Європі. І якщо вкласти 800 гривень на гектар і одержати з нього 40 центнерів, то собівартість буде 200 гривень за тонну, ну а якщо навіть фуражне зерно продається по 280 гривень, а продовольче по 420 — хіба це нормальний рівень рентабельності? Знайдіть мені іншу галузь виробництва, де був би такий самий!
Безумовно, «плачуть» господарства з невеличкими врожаями — 20—25 центнерів, але треба виходити з реалій сьогодення. Можна задекларувати будь-яку ціну, але закони ринку діють незалежно від того, знаємо ми їх чи ні. Я хотів би, аби ціна на продовольче зерно дорівнювала 500 гривень, але я знаю, що вона буде 420—440. Певне підвищення цін ще спостерігатимемо й у листопаді, грудні, але навіть за нинішніх умов виробництво зерна на Харківщині залишатиметься високоприбутковим. Перекоси є, але магістральний шлях їхнього вирішення — не підвищення цін, а зниження собівартості продукції. І це буде головною лінією на наступні роки.
Сьогодні на Харківщині розглядають можливість зменшення ціни на хліб, закінчуються розрахунки його собівартості. Сподіваємося, питання остаточно вирішиться наприкінці серпня. Облдержадміністрація має намір рекомендувати власникам хлібозаводів переглянути ціни.