Співробітники обласних і районних центрів зайнятості не знають, за якими критеріями надавати сільским мешканцям статус безробітних.
Така проблема постала після того як Верховна Рада прийняла закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» (№799-VI).
Згідно закону, члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною і розрахунковий місячний дохід на одного члена дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, вони не мають права реєструватися у центрах зайнятості як безробітні.
Водночас у законі відсутні норми про те, хто і як саме повинен встановлювати, чи є робота в особистому селянському господарстві основною.
«Чекаємо роз’яснень… Фактично поки конкретного визначення, хто ж іменується членами особистого селянського господарства, немає», — так пояснювали ситуацію «Дзеркалу тижня» в обласних і районних центрах зайнятості.
Докладніше читайте у статті Володимира Чопенка «Працевлаштоване» село» у свіжому номері «ДТ».