Майже повністю зруйновані, не війною, а часом, будівлі молочних ферм і порожні луки — вже звичний для нас пейзаж. Можна сотні кілометрів проїхати Україною і не побачити жодної корови. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, станом на 1 травня 2023 року у країні налічується лише 1,4 мільйона корів. На 8% менше, ніж торік, на 80% менше порівняно з 1990-м.
На Рівненщині знають, як повернути корів на луки і в стійла
Схоже, на Рівненщині вигадали, як повернути корів на луки і в стійла. На словах ідея проста: з допомогою грантів, позик, навчання, юридичного та бухгалтерського супроводу та інших засобів допомогти фермерам у придбанні корів, обладнання, техніки створити маленькі ферми — і нехай працюють і розвиваються! Компанія-інвестор отримуватиме молоко від них, а фермери — гроші.
Отже, як це працює? За ініціативою «Укрмілкінвесту» створили кластер «Натуральне молоко», до якого увійшли господарства західного регіону України. Згодом було запущено проєкт «Сімейні молочні ферми», аби долучити до проєкту приватних господарів.
Ми поговорили про нього із керівником розвитку мережі молочних ферм Наталією Немеришиною.
— Ми запустили цей проект у 2017 році. Відбираємо людей, які хочуть відкрити власну справу у молочному фермерстві. Надаємо їм позики для купівлі корів та обладнання. Є окремі позиції обладнання, які продаємо із знижкою 50%. Крім того, надаємо різнобічний супровід новостворених ферм: бухгалтерський облік, юридичну підтримку, ветеринарні та зоотехнічні послуги, пошуки джерел фінансування (гранти, кредити тощо). Також забезпечуємо ферми збалансованими кормами, які вирощені за спеціальною технологією. Тобто робимо все, щоб ферма могла розвиватися.
— Але ж позики, які ви надаєте фермерам-початківцям, необхідно повертати. Чим тоді ви кращі за банки?
— Звісно, повертати треба. Ми також заробляємо гроші у цьому проєкті, але наш основний інтерес — не відсотки з позичальників, а збільшення поголів’я. Кредити — це, радше, вимушений крок: з банками селянам складніше вести справи, у них немає кредитної історії, часто відсутні застави, які вдовольнили б банк, він і не подивиться у бік сільської хати чи старенького трактора. Та й про ризики треба пам’ятати, не може вашою заставою за банківським кредитом бути ваше єдине майно. З нами простіше.
— Як ще допомагаєте фермерам-початківцям?
— Порадою, звісно. Підбираємо оптимальну модель оподаткування. Допомагаємо підготувати ескізний проєкт ферми, пишемо бізнес-плани для отримання грантів на техніку, на медикаменти, на насіння. Допомагаємо зорієнтуватися в державних програмах, зокрема, на ту ж таки купівлю техніки. Отримати безвідсотковий кредит чи держдотацію на утримання корів, за кожну голову 5300 гривень на рік. Крім того, проводимо семінари по догляду за коровами, по зберіганню і транспортуванню молока — вчимо наших фермерів виробляти якісне молоко. Тобто наша допомога технічна, матеріальна, та й соціальна. Наші фермери не прагнуть виїхати в інші країни на заробітки — зберігаються сім'ї.
— Тобто фермери-початківці цілком залежать від вас. Свою продукцію, молоко, вони теж зобов'язані продавати тільки вам за фіксованими цінами?
— Спочатку відповідно до договору вони мають продавати молоко нам. У цьому є сенс, адже один селянин не є оператором ринку і не може диктувати свої умови молокозаводу. Ми ж, із великими обсягами молока, є оператором ринку, нам простіше вести діалоги на рівних.
Звісно, ми гнучкі у своїх вимогах. Під час війни, коли все подорожчало, молокозаводи не можуть забирати все вироблене фермерами і селянами молоко. Тому наші фермери можуть розпоряджатися продуктом на власний розсуд: продавати або переробляти його, скажімо, виготовляти бринзу, крафтові сири.
— За якою ціною ви закуповуєте молоко у фермерів?
— Скільки ферм зараз під крилом вашого проєкту і чи є у вас свої переробні потужності?
— Уже 180 ферм у різних регіонах України. Також ми відкрили дві сироварні в Рівненській області. У планах — об'єднувати ферми, створювати кластери і забезпечувати для них усе необхідне для успішної роботи. Це і переробні потужності, це і кормовиробництво, і нетельне господарство. Але плани відкладаються на після війни. До війни ми встигли створити лише один кластер.
У середньому фермери заробляють від 2 до 3 гривень на літрі молока
— Скільки заробляють фермери за мінусом немаленької видаткової частини, включно з кредитами?
— У нас немає такого, що фермери, які отримали позику, змушені віддавати все, і їм нема на що господарювати. У чому тоді наш інтерес? Ми складаємо графіки виплат з урахуванням витрат, які несуть господарства, в такий спосіб, щоб у них залишалися вільні кошти. Які? Це залежить від надоїв, від кормової бази. Але в середньому фермери заробляють від 2 до 3 гривень на літрі молока.
— Які породи корів ви радите купувати новим фермерам?
— Усе залежить від досвіду в утриманні корів, який людина вже має. Зазвичай ми починаємо зі звичайної чорно-рябої породи, яка невибаглива до утримання. А загалом формуємо поголів'я під досвід самого фермера. Якщо через рік роботи ми бачимо, що господарство розвивається, а сам фермер хоче вчитися, вже думаємо, як збільшити поголів'я його ферми. Або методом штучного осіменіння, або купуємо нетелей (корів, які вагітні першим телям) із залученням коштів самого фермера, оскільки вони дуже дорогі — 1800 євро і дорожче.
— Який термін окупності сімейної молочної ферми?
— Якщо розвивати ферму на 20 голів і одразу закуповувати дійне поголів'я, середня окупність — 3–4роки.
— Які надої роблять ферму рентабельною?
— Якщо колись надої у 3 тисячі літрів на корову вважалися хорошими, то на сьогодні це майже нічого. Ми намагаємося вийти на 4,5 тисячі літрів на голову.
— Такий надій для, скажімо, данського фермера теж майже нічого.
— Якщо говорити про промислову ферму, то і в Україні такий надій — ніщо. Вони виходять на 8 і навіть на 10 тисяч літрів. Але там і тривалість життя корови максимум п’ять років. З неї буквально вичавлюють усі соки.
— А на сімейній фермі?
— Там і догляд зовсім інший, і життя корови зовсім інше. Цього ми теж навчаємо.
— Були у вашій практиці такі випадки, коли підписали з людиною договір, почався процес створення ферми, а потім раптом категорична відмова: «Не хочу, не буду»?
— Лише один випадок. Ферму зрештою закрили, але зберегли добрі стосунки з «відмовником». Він завжди займався рослинництвом, а тут вирішив зайнятися тваринництвом. На жаль, часу на все не вистачало. Ми побачили, що надої стали падати, і порадили не мучити корів, а продовжувати займатися рослинництвом. Він погодився. А корів ми перевезли на іншу ферму. Зараз такі «переселення» часті, на жаль, — наших фермерів забирають на війну. Телефонують, просять перевезти корів на інші ферми. В цьому також переваги такого «молочного ком’юніті» — тебе завжди підстрахують.
Наш головний ідеолог та інвестор — Михайло Корилкевич
— Назвіть, будь ласка, партнерів «ком’юніті» та автора ідеї.
— Людина, яка ініціювала проєкт і запустила його, — Михайло Корилкевич (керівник «Укрмілкінвесту», засновник і президент Української кооперативної федерації). Але втілюємо ми проєкт за підтримки Агентства ООН з питань розвитку (ПРООН), Агентства з підтримки розвитку фермерства. Наші партнери — всі молокозаводи, з якими ми співпрацюємо, їх понад п’ятнадцять.
— З чого усе почалося?
— В Україні молоко та молочні продукти, мовою економістів, — це товари з нееластичним попитом, а простою мовою, товари, які купуватимуть завжди. Такі вже наші харчові звички. Тож без збільшення поголів'я корів ми приречені купувати імпортне, відтак, інтерес великих молочних компаній у розвитку цього проєкту зрозумілий — вони відвойовують домашній ринок. Але соціальна вага проєкту «Сімейні молочні ферми» теж беззаперечна як для кожної окремої сім'ї, де корова стає годувальницею в усіх сенсах, так і для регіонів, що значно швидше розвиватимуться завдяки і провідній кластерній моделі виробництва, і розвитку дрібного підприємництва у селах. Цей проєкт — хороший приклад того, як великий бізнес заради збереження молочної галузі дає можливість селянам почати власну справу і заробляти гарні гроші, розвиваючи разом регіональну економіку.