Останнім часом ВАТ «Украгромашінвест» опинилося під прицілом критики. Підвищену увагу до діяльності цієї компанії виявляє Кабінет міністрів. Уряд уже заявив, що звернеться до Генеральної прокуратури з проханням перевірити правові основи формування статутного фонду цієї структури.
Плюс фактично її роботі було присвячено і спільну колегію Міністерства промполітики та Харківської обласної адміністрації, хоча анонсувалося, що на цьому засіданні обговорюватимуть проблеми вітчизняного двигунобудування. На завершення Президент України доручив уряду вжити заходів з повернення державі пакетів акцій, внесених у статутний фонд ВАТ.
Загалом, на брак інтересу не поскаржишся. Член спостережної ради ВАТ «Украгромашінвест» Сергій ХАРОВСЬКИЙ пояснює «метушню» навколо лізингової компанії прагненням переділу власності.
— Нещодавно Леонід Кучма заявив, що в Україні серйозна проблема з комбайнобудуванням. Ваша думка — чому за 11 років незалежності так і не вдалося налагодити виробництво такої необхідної аграріям техніки?
— У мене складається враження, що деякі зацікавлені чиновники та політики зумисне вводять в оману главу держави, стверджуючи, нібито в Україні не виробляють комбайнів і криза в цьому секторі економіки лише поглиблюється. Приміром, харківський губернатор Євген Кушнарьов офіційно заявляє про це в пресі і каже, що обговорював проблему з Президентом. Причому це далеко не вперше чиновники нагнітають ситуацію тільки для того, аби ввімкнути бюрократичні механізми боротьби з конкретною компанією, у цьому випадку — з «Украгромашінвестом».
Щодо теми сільгоспмашинобудування, то сама держава зробила все, аби український комбайн існував лише де-юре. За 11 років незалежності їх випущено аж…686. У цій галузі працюють п’ять заводів, більшість комбайнів складено в Херсоні. Цікава динаміка виробництва. У 1997-му херсонський завод випустив лише три комбайни, у 1998-му — 52, у 1999-му — 76, у 2000-му — 57. 2001 року, після того, як компанія «Украгромашінвест» змінила форму власності, ХКЗ випустив уже 107 комбайнів, а нинішнього року планувалося виготовити 185. Із них 33 вже продано, 61 зараз стоїть на конвеєрі в різному стані готовності.
Звісно, цифри скромні. По суті, галузі комбайнобудування в Україні немає. Швидше можна говорити про експериментальну партію українських комбайнів.
Але при цьому слід правильно розставляти акценти. Уряд досі наголошує на питанні фінансування виробництва сільгосптехніки. Хоча проблема давно в іншій площині — збуту. Село потребує 5—10 тис. нових машин щорічно, а закуповується тільки півтори тисячі. У країні так і не сформовано відповідного ринку, так і не з’явився заможний сільгоспвиробник, готовий купувати машини або отримувати їх по лізингу й сумлінно сплачувати кредит. Але на цьому ніхто не акцентує уваги.
— Протягом останніх місяців ВАТ «Украгромашінвест» фігурувало на трьох засіданнях Кабміну, минулого тижня уряд поширив прес-реліз, у якому незадовільно оцінено його діяльність. Ви згодні з такою оцінкою?
— Сьогодні розгорнуто справжню кампанію дезінформації про діяльність «Украгромашінвесту», головна мета якої — не лише формування викривленої громадської думки, а й введення в оману керівництва країни. Парадоксальність ситуації в тому, що свого часу саме перший віце-прем’єр Анатолій Кінах підписав постанову про створення компанії в її нинішньому вигляді. Тепер Анатолій Кирилович, по суті, просить Генпрокуратуру вивчити законність власних дій, пропонуючи перевірити правомірність процесу формування статутного фонду «Украгромашінвесту».
Взагалі у країні створено систему, в якій займатися бізнесом у сфері сільгоспмашинобудування можна не завдяки, а всупереч. Для цього використовуються всілякі методи, від підкилимових інтриг до занадто вільної інтерпретації фактів. Приміром, нас звинувачують, що з 2000 по 2002-й компанія забезпечила лізингових платежів лише на 73% від запланованого. Гаразд, але до 2001 року, коли єдиним власником компанії була держава, планові платежі з лізингу становили в середньому 19%. А ось у 2001-му, після зміни форми власності, новий менеджмент виконав план уже на 104%, за дев’ять місяців поточного року — на 113%. Напевно, є різниця.
Так само вільно творці прес-релізу оперують й іншими показниками. Приміром, величина збитків і заборгованості з заробітної плати та платежів до бюджету, наведені в документі, є сумою збитків і заборгованостей усіх підприємств, чиї пакети акцій передано до статутного фонду компанії. При цьому значна частина боргів припадає на підприємства, в яких ВАТ «Украгромашінвест» належить блокуючий пакет, тоді як контрольним володіє держава. Зокрема, неабияку частину боргів сформовано ВАТ «Харківський тракторний завод», де ми маємо лише 26 % акцій, а також ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів», в якому в держави 72,2%.
Коли торік у компанії з’явився новий власник, він прийшов на згарище. Були величезні заборгованості з лізингових платежів, працювали тіньові схеми. Нова команда менеджерів багато часу присвятила налагодженню цивілізованої схеми лізингових операцій. Сьогодні ніхто не заперечує факту збільшення зборів лізингових платежів, зростання показника закупівлі техніки. «Украгромашінвест» є прибутковою компанією, яка не має збитків або заборгованостей платежів ні перед бюджетом, ні перед своїми співробітниками. До речі, у компанії працюють лише сто чоловік, отож говорити про 42-мільйонну заборгованість із заробітної плати просто некоректно.
— У нагнітанні ситуації навколо «Украгромашінвесту» є політичний підтекст?
— Гадаю, не так політичний, як економічний.
Першим сигналом стало серпневе засідання Кабінету міністрів, на якому слухалося питання про проблеми сільгоспмашинобудування. Були ухвалені рішення, термін виконання яких минає в січні 2003 року, проте уряд позапланово вносить це питання до порядку денного, у прес-релізі оприлюднюються хибні відомості про збитки компанії нібито на 82 млн. Насправді — це сумарні збитки всіх підприємств, пакети акцій яких (причому дуже різні за «товщиною» пакети) перебувають в управлінні компанії. Виходить, держава має контрольний пакет, але не несе відповідальності за діяльність цих підприємств.
Через місяць, 19 вересня, у Харкові нам влаштовують прочухан на спільній колегії Мінпромполітики та обладміністрації…
— Кому, на вашу думку, вигідні проблеми «Украгромашінвесту»?
— Несумлінним конкурентам і зацікавленим чиновникам. У процесах бере активну участь один із народних депутатів від Харківської області.
Насторожує і той факт, що харківська влада протягом кількох років байдуже спостерігала за тим, як розвалюються місцеві машинобудівні заводи, а нині виявляє про них зворушливу турботу. Сьогодні з’явилися піклувальники про долю Харківського тракторного заводу. Примітно, що ніхто не демонструє жодного «інтересу» до 27-відсоткового пакету акцій ХТЗ, які перебувають у ФДМ, зате вимагають вилучення 26%, що належать «Украгромашінвесту».
Довідка. ВАТ «Украгромашінвест» створене 1998 року шляхом внесення державою в статутний фонд пакетів акцій 38 підприємств. Найчастіше йдеться про блокуючий пакет у 25—26%. «Украгромашінвест» має лише п’ять пакетів по 51%.
Розмір статутного фонду становить понад 58 млн. гривень. До 2000 року «Украгромашінвест» була державною компанією, у 2001-му прийшов західний інвестор — британська компанія «INTERLINK overseas corp ltd» . Інвестор вніс кошти, пропорційні вартості акцій, оцінених державою.
Сьогодні державі належить 50% +1 акція, інвестору — 49,9%.
Найкращий спосіб зробити ефективне підприємство проблемним —зобов’язати його взяти на себе чужі зобов’язання, зокрема старі борги тощо. Це зараз і відбувається з «Украгромашінвестом».
Риторика деяких панів революційна і проста: «Украгромашінвест» не може забезпечити країну сільгосптехнікою, отож треба терміново відібрати акції, повернути контроль державі — і тоді, мовляв, українські машини виїдуть у поле. Проте замовчується істотна деталь: контрольний пакет акцій лізингової компанії, на яку сьогодні хочуть «повісити всіх собак», перебуває в руках держави. Я розцінюю все те, що відбувається, як спробу переділу власності, причому нецивілізовану спробу.
— Чи має ВАТ «Украгромашінвест» якісь бізнес-проекти з Харківською обладміністрацією?
— Ні. Євген Кушнарьов запевняє, що наша компанія не змогла налагодити випуск сільгосптехніки. При цьому ніяких пропозицій щодо купівлі техніки від харківської влади не надходило. Обласна адміністрація заявляє: вона закупила 1500 комбайнів імпортного виробництва, бо вітчизняних машин немає.
Але, по-перше, обладміністрація не могла закуповувати техніку, позаяк у бюджеті не передбачено коштів на це. Закупівлю сільгосптехніки здійснювали відповідні держструктури, але й вони придбали лише 41 комбайн. Ще сім машин купили комерційні структури, отож цифра півтори тисячі, м’яко кажучи, перебільшена.
По-друге, у той же час на проммайданчику Херсонського комбайнового заводу стояло від 5 до 20 комбайнів, із бюджетною дотацією їх можна було купити набагато вигідніше, ніж імпортні зразки. Але від харківських чиновників ніколи не надходило відповідних замовлень. Господарі області не зверталися на жоден із п’яти заводів, які випускають українські комбайни, воліючи закуповувати російський «Дон-1500».
До речі, інколи діяльність деяких підприємств, акції яких перебувають в управлінні «Украгромашінвесту», порівнюють із роботою «Ростсільмашу». Кажуть, росіяни працюють ефективніше, ніж, приміром, Херсонський комбайновий завод. Хочу навести кілька цифр: на Ростовському комбайновому держкомпанія «Росагролізинг» розміщує замовлення на 2000 одиниць техніки, розраховуються за машини грошима на умовах передоплати. Сама Ростовська область закуповує до 500 комбайнів на рік. Зауважте, «Ростсільмаш» став ефективним виробництвом протягом останніх двох років — після того, як сільське господарство отримало стабільне бюджетне фінансування.
А якщо говорити про українські реалії, то 2001 року держава заявила про закупівлю 1000 комбайнів вітчизняного виробництва «Славутич», а придбала... 46. Оператором угоди виступала НАК «Украгролізинг». Жодну держпрограму у сфері сільгоспмашинобудування не виконано навіть наполовину. На папері залишаються постанови уряду, спрямовані на створення платоспроможного ринку.
Я не кажу вже про ту дивовижну історію з закупівлею на мільярд доларів американської сільгосптехніки. Борг перед Мінфіном за цими контрактами сьогодні сягнув 3 млрд. гривень, і селяни не поспішають розраховуватися за американські комбайни. Право вимоги відшкодування цих боргів записане в постанові Кабміну, але воно не виконується. До речі, ми вже два роки просимо надати компанії право вимоги по боргах сільгоспвиробника за іноземну техніку, але розуміння досі не знайшли.
— Наскільки взагалі ефективний лізинг в українських умовах?
— Відповідь на це запитання має кілька складових. Чи ефективний лізинг для сільгоспвиробників? Беперечно, бо селянин одержує в кредит на п’ять років дорогу техніку. І, до речі, не завжди сумлінно за неї розраховується. Чи ефективний лізинг для лізингодавця? Виходячи з відсоткової ставки, встановленої постановою Кабінету міністрів у розмірі 5%, — ні. Тому для успішної діяльності необхідний оборот недержавних коштів — аби компенсувати нерентабельність лізингових операцій і покрити витрати на ремонт техніки.
Чи ефективний лізинг для виробників сільгосптехніки? З одного боку, так, оскільки проблему придбання дорогих машин у державі не розв’язано досі. З іншого — лізинг знижує зацікавленість покупців у прямих договорах купівлі-продажу.
— Чи законні вимоги вилучення пакетів акцій підприємств зі статутного фонду «Украгромашінвесту» і повернення їх у власність держави?
— Відповідь на це запитання мають дати Міністерство юстиції та Генеральна прокуратура. Ми вважаємо такі дії незаконними. Є чотири листи Міністерства юстиції, в яких чітко зазначено: вилучення пакетів акцій можливе лише за згодою зборів акціонерів. Ніяких зборів акціонерів, природно, не було, бо обрано інший, силовий сценарій боротьби з бізнесом.
— Яка реакція західних інвесторів на останні події навколо компанії?
— Усі партнери «Украгромашінвесту» сьогодні цікавляться в членів правління компанії: то ви володієте акціями чи вже ні? Хто відповідатиме за вкладені кошти? Правління сьогодні не може дати чіткої й позитивної відповіді на ці запитання, бо інший партнер — держава — схоже, готовий змінити правила гри. Таке ставлення до інвесторів, до партнерів, до бізнесу важко назвати відповідальним. Алогізм ситуації в тому, що прийшли люди, котрі можуть і хочуть працювати. І за півтора року довели на практиці свій професіоналізм. Але замість допомоги в питаннях, що потребують втручання держави, ми маємо численні перевірки, під час яких, до речі, так і не виявлено порушень.
«Гроші люблять тишу» — це аксіома для відповідального й серйозного банкіра чи бізнесмена. Не тому, що гроші робляться в темній кімнаті, у тіні та під килимом, а тому, що коли починається метушня навколо бізнесу, ніхто не ризикне вкладати кошти в цю компанію. Отож кожне некоректне висловлювання на адресу «Украгромашінвесту» з боку опонентів, безумовно, позначається не найкращим чином на його інвестиційній привабливості.