Реформування аграрного сектора в області вже дало перші позитивні результати. Торік сільськогосподарські підприємства Тернопільщини, включно з фермерами і населенням, зібрали 806 тисяч тонн зерна, що на 70 тисяч тонн більше, ніж 2000-го. На 11 відсотків більше місцеві цукрозаводи виробили «білого золота». Сільське господарство виразно контрастує з напівлежачою промисловістю — воно забезпечує три чверті обсягів усього виробництва на Тернопіллі. Рік у рік зростає кількість прибуткових сільськогосподарських підприємств. Якщо 1999 року, за результатами хліборобського сезону, на прибуток вийшли лише 4 відсотки господарств, то торік незбитково спрацювали аж 58 відсотків (загалом в Україні — 33). Загального прогресу в галузі не помітить хіба що сліпий: у 2001 році сільгосппідприємства області отримали 14,1 млн. гривень прибутків, середня рентабельність у галузі становила 4,1 відсотка.
Селяни, які протягом п’яти-шести років гнули спину в колгоспі за «дякую», переваги аграрної реформи хоч і слабко, та вже відчувають. Зростає плата за оренду земельних часток: за результатами минулого року, вона сягнула 1,3 відсотка вартості земельної частки (паю). Якщо порівнювати з нулем, то навіть оця одиниця видається фантастикою. За оренду землі господарства платили селянам небагато, здебільшого в натуральній формі — з розрахунку 94,4 грн. за гектар. Більше пощастило власникам землі у Гусятинському, Підволочиському та Чортківському районах — їм у середньому перепало на гектар по 132, 104 і 103,7 грн.
Та оренда майнових паїв ніби зумисне створена для контрасту з орендою земельною. На сьогодні місцеві ради видали лише трохи більше половини — 52 відсотки — майнових сертифікатів. Але винні, врешті-решт, не вони: комісії з організації вирішення майнових питань, контрольовані, як правило, головами КСП, а нині директорами приватних сільгосппідприємств, дуже неохоче подають списки власників майнових паїв. Куди їм поспішати?
Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» вийшов лише 29 січня 2001 року, тобто на десятому році незалежності. Постанова Кабміну від 28 лютого того ж року, яка була дуже далеким відлунням реформування відносин власності в АПК, не містила повного переліку активів для забезпечення існуючих боргів КСП. Частину майна було розпродано за борги ще раніше, а частину розкрадено. І тому багато новоутворених агроформувань, порушуючи законодавство, і на гадці не мають укладати договори майнової оренди. А відтак, природно, не розраховуються за користування майном — і квит.
Від сільгосппідприємств селяни мають в основному послуги з обробітку землі, зерно і цукор. Оплату оренди майна грішми практикували лише у п’яти районах області — Бережанському, Гусятинському, Збаразькому, Лановецькому і Шумському. У Зборівському та Бучацькому районах за цей вид оренди господарства виконали свої зобов’язання аж на... 1,3 та 1,6 відсотка. Досить показовий факт: у Збаразькому районі за користування майном повністю заплатили лише 5 відсотків новоутворених сільгосппідприємств.
Більшість керівників приватних сільгосппідприємств розуміють президентський указ, який зобов’язує платити не менше 1 відсотка від вартості майнового паю, по-своєму: батько сказали — одне діло, а ми працюємо як виходить. У селі Новий Олексинець Кременецького району з майном вийшов особливий фокус-покус. 78 осіб уклали угоди про оренду земельних паїв з ТзОВ «Маяк», а їхнє майно незаконно використовує інше сільгосппідприємство — «Добринь». Договорів майнової оренди не укладено, і, зрозуміло, орендної плати — нуль.
У Тернопільській обласній громадській організації «Спілка власників землі» знають чимало випадків, коли власникам земельних ділянок, які вийшли з КСП і самостійно господарюють, належні майнові частки ніхто передавати не збирається. Керівники новоутворених сільгосппідприємств використовують їх на власний розсуд. Приміром, у селі Сидорів Гусятинського району керівник сільськогосподарського ТзОВ «Сидорівський бровар» навіть слухати не хоче про видачу селянам майнових часток. Угоди про майнову оренду тут не було укладено взагалі. А по сусідству, в селі Сорока, два приватні підприємства, що утворилися на базі КСП, незаконно використовують майно 27 селян. Тож яка може «капати» плата за оренду?
На недавній зустрічі з фермерами начальник управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Іван Маховський суворо дорікнув «революційним» засобам інформації: «Ну хіба можна проводити паралелі з періодом панської Польщі, коли людям за обробіток поміщицької землі давали десяту частину врожаю? Нині вища орендна плата просто зруйнує новоутворені господарства». Проте мало хто з місцевих чиновників від агрокомплексу хоче визнавати, що приватні сільгосппідприємства хоч і поутворювалися, та не знають, куди рухатися. Бо в області лише 7—10 із 700 активно займаються тваринництвом, розвивають переробні промисли і торгівлю — саме те, що приносить щодня живу копійку і підживлює нею власне аграрний напрям.
Але одну з важливих причин невиплати майнової орендної плати відкидати не слід. Комісії з реорганізації КСП оцінювали (дооцінювали) майно за залишковою балансовою вартістю, яка здебільшого не витримує жодної критики. І геть забули про ринкову вартість основних засобів. Бо не може зіпсований культиватор, плуг, розвалена стайня коштувати тисячі—десятки тисяч гривень. А платити один відсоток від нереальних нарахувань справді важко. Чимало керівників приватних сільгосппідприємств так і кажуть: «Забирайте цей непотріб собі. Ми не в змозі його орендувати». Тому, як небезпідставно вважає начальник управління економіки, фінансів та розвитку інфраструктури ринків продовольства обласного управління сільського господарства і продовольства Ярослав Тимчишин, «логічним кроком було б зараз провести переоцінку всього майнового фонду господарств і назвати реальні суми. А заразом спитати, куди поділося майно».
А може, краще нічого такого не робити? Доки Президент та Кабмін запровадять суворий контроль за виконанням договорів оренди майна чи навіть додумаються підвищити мінімальну величину орендної плати, майна в господарствах, либонь, не залишиться зовсім. Тож і не доведеться мізки сушити черговим поколінням агрореформаторів...