Не лякайтеся, заради Бога! Росіяни не захопили Новоолексіївський елеватор на Херсонщині й не увінчали фасад будинку державним гербом — двоголовим орлом. Історія більш ніж банальна. У цього підприємства, що сидить у глибокій борговій ямі, з’явилося одночасно двоє... голів правління: легітимний і номінальний. Боротьба між ними за запеклістю нагадує південну спеку, що спопеляє жалюгідні сходи зернових. Не виключаю: якщо в розпал цієї катавасії до двох «голів» приєднається чужорідна третя, то торжества справедливості, як у казці, навряд чи дочекаємося.
На перший погляд, Новоолексіївський комбінат хлібопродуктів, що в Генічеському районі, — об’єкт привабливий. Кілька вертикальних «силосів» для зберігання зерна загальною місткістю 62 тис. тонн, невеличкий млинарський комплекс і маленька пекарня. До генічеських причалів звідси — рукою подати. Правда, порт — мілководний. Щоб перевести його в статус морського, треба добряче поглибити фарватер, а на суходолі створити необхідну інфраструктуру для здійснення експортно-імпортних операцій. Одне слово, «спустити» у воду, «вбити» в землю чималі капіталовкладення. Якщо це й перспектива, то аж надто віддалена.
ЗАТ «Рамбурс» (м. Київ) — не фантазер, а прагматик. Придивлялося до Новоолексіївського КХП довго і з різних позицій — логістики, маркетингу... Лінійний елеватор був цікавий у плані інтеграції в цей регіон, оскільки на Херсонщині компанію представляла тільки філія. Вітчизняний оператор, що входить у п’ятірку найбільших зерноекспортерів, тягнеться ближче до товаровиробника, щоб запропонувати йому комплекс не лише традиційних послуг — приймання, очищення та зберігання зерна. У тандемі з ним «Рамбурс» збирається прогнозувати якість і кількість урожаю, впроваджуючи новітні технології, які успішно зарекомендували себе в усьому світі.
Киян не злякав навіть борговий шлейф у мільйон гривень, що тягнеться за елеватором, судові процеси, банкрутство. Вони запропонували реальний план виведення КХП із фінансового піке: санація передбачала розрахунки з кредиторами, інші етапи оздоровлення. Антимонопольний комітет України видав дозвіл ЗАТ «Рамбурс» на придбання пакетів акцій ВАТ «Новоолексіївський комбінат хлібопродуктів» у розмірі, що забезпечує понад 50% голосів у вищому органі управління емітента. Найбільші акціонери елеватора — компанія «Рамбурс» (близько 61%), держава в особі регіонального відділення Фонду держмайна (25,1%) й АКБ «Форум» (близько 13%) — 19 травня провели в Херсоні загальні збори, на яких обрали керівне ядро. Не встиг Олександр Гуцалов із колегами «обмити» свою нову посаду голови правління, як із Новоолексіївки пролунав тривожний дзвінок: «Приїздіть швидше! Тут з’явилися самозванці й зайняли кабінет!»
Природно, на місці почалося — правда, без рукоприкладства — з’ясування на український кшталт «who is who?» або точніше «what is who?». Валентин Сергєєв зі своїм помічником Миколою Полтавченком, розмістившись у кабінеті голови правління, натхнені «несподіваною» появою операторів та журналістів двох столичних телеканалів, відрекомендувалися справжньою «верхівкою» Новоолексіївського КХП. В одному кабінеті одночасно опинилися два його господарі: новоспечений Олександр Гуцалов та Валентин Сергєєв, обраний попередньою спостережною радою. Останній надав навіть протокол — спірний, правда, щодо кількості учасників засідання та їхнього членства — акціонованого чи асоційованого.
Після більш скрупульозного вивчення особистостей «альтернативників», а також бухгалтерських документів КХП почав вибудовуватися логічний ланцюжок. У лютому 2003 року від приватного підприємства «Надра» (м. Дніпропетровськ) на рахунок комбінату хлібопродуктів надійшло 850 тис. грн. під «соусом» розрахунків із Держрезервом, відповідно до договору 101-п. Хоча його юридична природа передбачає повернення грошей або штрафні санкції. Після одержання цих коштів у КХП виникла нова дебіторська заборгованість — перед бюджетом, оскільки треба сплатити близько 250 тис. грн. податку з цієї суми. При повному безгрошів’ї... Проте арбітражний управляючий Сергій Косенко цій нібито «фінансовій допомозі» зрадів. Не з’ясувавши походження грошей, «що впали з неба», він розподілив їх між кредиторами, закривши в такий спосіб питання банкрутства. Попри те, що інвестором підприємства, обраним радою кредиторів ВАТ «Новоолексіївський КХП», було ЗАТ «Рамбурс» і саме до його обов’язків входило погашення кредиторської заборгованості. За Косенком тягнеться ще один «грішок»: втрата печатки Новоолексіївського КХП, про що було зроблено відповідне оголошення в газеті. На цій підставі виготовлено нову печатку «ВАТ Новоолексіївський КХП», якої не випускає з рук законний голова правління Олександр Гуцалов.
Втрачена печатка КХП дивним чином опинилась у... Валентина Сергєєва; нею він завіряє позовні заяви, скарги в різноманітні інстанції. Одержуючи визначення судів, він вимахує ними перед акціонерами, намагаючись у такий спосіб узаконити свій статус-кво. З допомогою суду Сергєєв намагається зняти міліцейську охорону з підприємства й за будь-яку ціну домогтися безперешкодної присутності на елеваторі. Чи не для того, аби мати доступ до бухгалтерських документів, комор і приховати недостачу понад 350 тонн зерна Держрезерву, яке перебувало на відповідальному збереженні? Хлібний «нз» було відвантажено одному приватному підприємцю Генічеського району, потім реалізовано. Правда, виручені гроші, оминувши елеватор, з вказівкою Валентина Сергєєва, осіли, за «випадковим» збігом обставин, у якійсь дніпропетровській фірмі «Альфа трейдинг». Але якщо останній шлях продовольчої пшениці ще можна відстежити, то єдиного на КХП новенького легковика — вже ніяк...
Конфлікт між ЗАТ «Рамбурс» і ПП «Надра» із локального переріс у всеукраїнський. Цьому сприяють тиражовані телеканалами безпідставні нападки, а то і явні образи на адресу «маловідомої компанії з Києва» — «Рамбурс», проведена в столиці 11 червня прес-конференція «невизнаного» глави правління КХП. Не знаю, чи в кожного на слуху ЗАТ «Рамбурс» із річними обсягами продажу в сотні мільйонів гривень, власник п’яти елеваторів і хлібоприймальних баз, що має восьмирічний стаж діяльності на внутрішньому й зовнішньому зернових ринках, член міжнародних організацій GAFTA і FOSFA... Зате «потужним» опонентом виглядає приватне підприємство «Надра», народжене 2002 року, зі статутним капіталом у 300 гривень, основним видом діяльності якого є «переробка природного газу». На згадуваній прес-конференції Валентин Сергєєв ніяк не міг пригадати ні прізвища, ні імені директора ПП «Надра», не кажучи вже про шестизначний номер телефону фірми. Зате відрубав: «Надра» володіють 13% акцій елеватора.
Відомі випадки, коли ціна цілком пересічного пакета акцій (вартість однієї — 25 копійок) піднімається до 100 номіналів. Саме такий «золотий» прикуп набирає величезної ринкової вартості для акціонера, який намагається вирватися в лідери. Але не в ситуації з перерозподілом сфер впливу на Новоолексіївському КХП. Маленький акціонер затіяв боротьбу з власником контрольного пакета, щоб змусити останнього сісти за стіл переговорів і справити з нього шалені гроші в обмін на особистий спокій. Можливо, він і так заплатить, оскільки власникові контрольного пакета не байдужі процеси, що відбуваються на підприємстві. Йому є що втрачати, хоча б своє реноме. Третій варіант: довести опонента до такого стану, коли той відмовиться від своїх планів. Таку тактику акціонерних взаємин можна класифікувати як новий вид боротьби на ринку цінних паперів.
Дідько з нею, з боротьбою двох «титанів». А що ж держава зі своєю «чверткою» — 25,1%? Представники регіонального відділення Фонду держмайна зареєструвалися 19 травня на зборах акціонерів. А коли постало питання про затвердження нового проекту статуту Новоолексіївського елеватора, від голосування утрималися. А якби проголосували «за», то всієї цієї метушні навколо компанії «Надра», що виявилася, кажу юридичною мовою, стороною у справі, могло б і не бути. Оскільки новий документ приведено у відповідність до змін у законодавстві про акціонерні товариства, і, згідно з ним, голова правління обирається більшістю голосів на загальних зборах, без варіанту «або спостережною радою».
Чомусь державний орган навіть не подав свого голосу, не запропонував колегам по бізнесу виходу із ситуації, що склалася. Не тільки докором, а й серйозними кадровими рішеннями повинно обернутися те, що в степовому краю у розпал жнив не діятимуть елеваторні потужності. Воістину: одна голова — добре, а дві — суцільний клопіт...