Ураган, який взяв в облогу 23 липня Дніпропетровську область, прорубав величезну діру в її бюджеті, завдавши, за попередніми даними, 15 млн. грн. збитків. На відновлення ж 156 ліній електропередач, 12 лікарень і 1378 житлових будинків Київ виділив, за словами міністра з надзвичайних ситуацій Василя Дурдинця, лише 1 млн. грн.
Збитки, завдані посівам, ще підраховують глави райдержадміністрацій семи постраждалих районів. Втім, уже відомо, що тільки в Софіївському районі шкода обчислюється майже 13 млн. грн. За словами глави райадміністрації А.Квасова, практично повністю знищений соняшник на 1200 гектарах, озима пшениця — на 3100 га, кукурудза — на 1400 га. І усе ж через тиждень після стихії губернатор Микола Швець бадьоро доповів у Київ: «Є перший мільйон тонн пшениці».
Він же буде й останнім. Мало того, зібрали ці тонни, порівняно з минулим роком, майже на місяць пізніше. Хоча об’єктивні причини є. Восени зерно довелося класти в суху землю. Весною нинішнього року новий іспит: 60 діб ні краплі дощу. У середньому зараз по області збирають по 18—19 центнерів із гектара.
— Бажано б 25—30, — вважає заступник глави Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Шевченко. Щоправда, нині відомий «Агро-Союз», застосовуючи призабуту безвідвальну систему обробітку грунту, збирає, як мінімум, 30 центнерів із гектара.
Ейфорія від кончини колгоспного ладу поступово минає. І, мабуть, зміниться ностальгією по ньому ж уже восени. Річ у тім, що на Дніпропетровщині в 1999 році пшеницю реалізували в середньому по 300 гривень за тонну. У нинішньому, — як мінімум, у 3 рази дорожче. «Отже, з погляду економіки, — каже Олександр Олександрович (не валу, звісно!), сьогоднішні 10 центнерів — це торішні 30».
Для забезпечення продовольчих потреб населення Дніпропетровської області потрібно 300 тисяч тонн пшеничного зерна. На тлі зібраного мільйона дивно звучить заява О.Шевченка про «вже закуплені перші тисячі тонн пшениці в інших областях України». Втім, не так уже це й дивно, якщо враховувати розрахунки з пайовиками, тобто тими, хто довірив свої земельні сертифікати новим власникам.
— Принцип один — розрахунки відповідно до договорів. Іншого шляху просто не існує. За нашими оцінками, цього року на розрахунок із пайовиками піде приблизно 25 відсотків усього зібраного зерна. Але будемо чесні: де-не-де «вийти» на цю цифру буде дуже важко. Тому в таких господарствах людям уже зараз пропонують перенести розрахунок на пізніший термін. І розрахуватися іншими культурами. Скажімо, соняшником, кукурудзою або вже готовою продукцією — цукром. Але це, звичайно, можливо лише за згоди пайовиків.