Із загальної площі сільськогосподарських угідь (41,8 млн. га) у власності товаровиробників перебувають 27,6 млн. гектарів продуктивних земель, або 66%. Проте на сьогодні лише 26,4% власників сертифікатів ощасливлені державними актами на право приватної власності на землю. У черзі на «вірчу грамоту» очікують ще 5,3 млн. селян. За нинішніх темпів видачі держактів лише за п’ять-шість років вони зможуть сказати: «Це — моя земля!» Що ж уповільнює цей процес, а відтак і сприйняття цілісності земельної реформи?
За сприяння Агентства США з міжнародного розвитку через проект паювання сільськогосподарських земель торік видача держактів прискорилася. Але проект завершився, й Україна мусила самотужки «держактивізуватися» далі. До роздачі держактів на право приватної власності на землю за державний кошт навіть долучилася одна із «селянських» партій. Одначе відсоток власників юридичного документа зростав поволі. Якщо загальна вартість землевпорядних робіт щодо видачі держактів вбирається у 111,3 млн. грн., то у бюджеті передбачено лише 20,6 млн. (18,5%). Додайте і гостру нестачу кадрів землевпорядників на місцях.
Істотним гальмом стало положення Закону України «Про оренду землі», згідно з яким договір оренди земельної ділянки підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Але й незначна ставка державного мита, встановлена декретом Кабміну «Про державне мито» за посвідчення цих договорів, — на жаль, не єдиний платіж. Усе це фінансово прицвяховувало селян до власної ж землі, породжувало викривлене трактування як земельної реформи, так і власне видачі держактів. Якщо раніше вартість виготовлення держакту становила 85—100 гривень, то нині — 60. На Кіровоградщині, застосовуючи сучасні технології, плату спромоглися знизити до 45 гривень. Та навіть ця сума не по кишені селянину, тим більше — пенсіонерам.
Обмін земельних сертифікатів на держакти здійснюватиметься швидше, якщо рада директорів Світового банку схвалить програму допомоги Україні у видачі держактів на право власності на землю. Минулого тижня відбулося перше засідання Міжвідомчої робочої групи з підготовки та реалізації спільного зі Світовим банком проекту. Це є свідченням того, що світова спільнота, зокрема чільна фінансова інституція — Світовий банк визнає здобутки України у сфері агрополітики, агроекономіки та агроуправління. Щоби їх закріпити і примножити, Світовий банк і планує виділити 130—140 млн. доларів.
— Прикінцева сума кредиту може бути і дещо меншою залежно від детальних обрахунків механізму видачі держактів, — сказав Йєн Шукер, керівник програм Світового банку в аграрному секторі економіки України. — Але загалом умови кредитної угоди привабливі, кредит повертатимуть упродовж 17 років, на перші п’ять відтерміновується сплата відсотків.
— Більше того, є змога ще до початку фінансування проекту одержати аванс у розмірі 1,7 млн. доларів і розпочати роботу, — додав Леонід Козаченко, віце-прем’єр-міністр, голова робочої групи. — Але проект переслідує не суто механічний бік справи — видачу держактів. Він багатовекторний і передбачає технічне оснащення земельно-кадастрових центрів та бюро на місцях, розробку на належному рівні проектної землевпорядної документації на новостворені сільськогосподарські підприємства. Розрахований на п’ять років, він сприятиме створенню системи єдиного національного кадастру для юридичної реєстрації земельних ділянок, підсобить розвитку законодавчої бази, збудить через широку інформаційну мережу громадський інтерес до ходу земельної реформи та отриманих прав і обов’язків. Необхідність повноцінного юридичного закріплення прав приватної власності на землю і прийняття Земельного кодексу — це запорука дальшого поступу АПК. Саме з огляду на невідкладність розв’язання цих проблем Кабмін та Світовий банк дійшли згоди щодо підготовки спільного проекту, щоби завершити процес приватизації землі в Україні.
Наразі «обкатуються» механізми впровадження проекту — від створення впроводницької національної групи до низових ланок, які відстежуватимуть реалізацію його на місцях, надаватимуть допомогу. На думку фахівців, мине не менше півроку, перш ніж рада директорів Світового банку прийме остаточне рішення. Передумовою для старту цього проекту Світовий банк вважав прийняття нового Земельного кодексу і закону про іпотеку. Тепер керівництво СБ переконане, що виділення зазначеного траншу може прискорити прийняття цих документів. Не коротша у часовому вимірі й процедура проходження проекту і в Україні. Як заявив Леонід Козаченко, усі необхідні документи для прийняття рішення уряд планує передати до Верховної Ради ще до початку виборчої кампанії.
Перший транш іще не надійшов, а голова Держкомзему Анатолій Даниленко уже розписав кредит за роками: 2002 рік — 16,7 млн. дол., 2003-й — 37 млн., 2004-й — 38 млн., 2005-й — 29 млн. і 2006 рік — 12,2 млн. доларів. За ці кошти найменш соціально захищені селяни — пенсіонери зможуть одержати держакти безплатно. Проте це стосується лише земель сільськогосподарського призначення. В Україні близько 11 млн. присадибних ділянок, які сьогодні купуються-продаються, але лише п’ята частина з них мають «паспорти» — держакти.
Проблема і з грошовою оцінкою земель несільськогосподарського призначення, що не дає змоги державному бюджетові щороку поповнюватися 4 млрд. грн. Практика засвідчує, що після проведення грошової оцінки земель в середньому по кожному населеному пункту (а їх — 30 тис.) надходження від плати за землю зростають на 24 тис. грн., несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів — на 83 млн. грн. Отже, щоб охопити весь земельний сегмент, слід не лише розраховувати на донорів, а й самим «держактивізуватися».