Травневі заморозки й посуха після них зробили свою чорну справу. Тож прогнози Дніпропетровського облуправління АПК на врожай-2000 більше ніж стримані.
Розташована в степовій смузі, Дніпропетровська область належить до зони ризикованого землеробства. Тому за часів Союзу тут широко розвивалося поливне землеробство, що й підвищувало віддачу гектара. 1987 року в регіоні було охоплено поливом понад 250 тисяч гектарів ріллі. Працювали 2,5 тисячі різноманітних дощувальних машин, причому кожен гектар за сезон зрошувався до восьми разів. Полив і тепер справа дохідна: торік на Дніпропетровщині один поливний гектар озимої пшениці приніс 1,5 тис. грн. чистого прибутку, огірків — 3,2 тис., буряків і моркви — по 7 тисяч, цибулі й помідорів — до 10 тис.
— Цього року, — каже заступник начальника управління агропромислового комплексу області Сергій Полтавець, — маємо 1312 дощувальних установок, із них готові до роботи 85%. З 224 тисяч поливних гектарів списано 54 тисячі. Тож зрошенню підлягають близько 170 тисяч га, що рівноцінно орним землям чотирьох районів. Найенергійніше включились у зрошення господарства Нікопольського, Томаківського, Солонянського районів.
У Нікопольському районі оптимізму обласного керівництва не поділяють.
— 1990 року в районі було 297 дощувалок, а зараз придатні для роботи лише 120, та й то половина з них вимагає капітального ремонту, — сумно резюмує інженер-гідротехнік Нікопольського міжрайонного управління зрошувальних систем М.Кухарук. — Десять років тому ми забезпечували полив 34,6 тисячі гектарів угідь. Цього року заплановано зросити лише 7 тисяч.
— На селі, — вважає головний інженер управління водного господарства Дніпропетровської області М.Швайковський, — паніки немає. Прийшли інвестори, котрі принесли гроші й допомогли селянам нормально відсіятися. Новий господар круто заявляє про себе, прагнучи взяти з гектара найбільший прибуток.
— Раніше воду подавали загалом безкоштовно, а тепер кубометр коштує 5,2 коп.
— Ми пішли назустріч господарствам, давши їм можливість розплатитися після збирання врожаю, — відповів Микола Швайковський.
У знаменитому орендному сільгосппідприємстві «МЮД» Юріївського району десять зрошувальних агрегатів «накривають» штучним дощем 722 гектари посівів. Начебто непогано. Але голова «МЮДу» Л.Гудожник із гіркотою визнав, що поливний клин довелося зменшити на 620(!) гектарів. Через розкрадання електродвигунів і труб із кольорового металу дощувальних агрегатів типу «Дніпрянка».
Отже, на поливі цього року залишилося менше десятої частини всієї орної землі Дніпропетровської області. Це, ясна річ, не дозволяє реалізувати потенціал місцевих чорноземів. Надія на нових господарів, котрі після перерозподілу землі боротимуться за врожай «не шкодуючи живота свого», звісно, є. Проте... Попри очевидну символічність вартості кубометра води (5,2 коп.), керівники реформованих господарств, схоже, досі не можуть подолати психологічний бар’єр: кошти спрямовуються поки що на розв’язання злободенніших, на перший погляд, проблем.