Прогнозованого валу українського цукру - 1,7 млн т, що з урахуванням перехідних запасів повністю задовольняє потреби внутрішнього ринку, в Україні цього року можуть не зварити. Причини не можуть не тривожити - цукрозаводам явно бракує природного газу, навіть надто дорогого.
Цукровари Тернопільщини цього року розпочали переробку буряків майже на місяць раніше, ніж зазвичай, - в перші дні вересня, тобто в теплу пору. До цього їх змусило істотне зменшення обсягів поставок блакитного палива різним категоріям споживачів. Щоб холодної осені, коли споживання газу буде більш інтенсивним, не знижувався тиск у трубах осель місцевих жителів. Отже, з яким сировинним багажем увійшли в сезон цукроваріння?
Хоча нинішнього року цукрових буряків в області посіяно лише на одну тисячу гектарів більше, ніж торік (сумарно - 37,5 тис. га), сировину для переробки господарі цукрозаводів звозять звідусіль. Однак агрохолдинг "Мрія" (Іван Гута) не відновлював роботи трьох цукроварень - у райцентрах Ланівці, Борщів і Бучач, які не працюють іще з минулого сезону. Усю сировину, звезена не лише з Тернопілля, а й із сусідніх областей, де ця група компаній орендує великі земельні масиви, буде спрямовано на три інші підприємства - Збаразький, Козівський і Хоростківський заводи. Цукрових буряків вистачить кожному із згаданих заводів на середній сезон переробки - 111–120 діб, що в принципі достатньо для незбиткової роботи. Найпотужніший Чортківський цукрозавод, який фактично належить польській компанії Pfeifer&Langen Inwestycje, буде завантажений найменше: він обіцяє працювати лише 85 діб. А на всіх чотирьох цукроварнях планується переробити понад
2 млн т буряків, що удвічі більше, ніж торік. Отож група компаній "Мрія", точніше, одна з її складових - ТОВ "Цукровий холдинг "Т-цукор", сподівається виробити понад 200 тис. т солодкого продукту.
З урахуванням Чортківського заводу валовий випуск цукрової продукції в області сягне 280 тис. т (для порівняння: торік зварили 150 тис. т), що уп'ятеро перевищить потреби споживачів області. Собівартість цукру, за підрахунками профільної асоціації, через значне подорожчання засобів виробництва, особливо газу, кредитів тощо, зросла до 9,5–10 грн за кілограм. Тож вартість продукту, виробленого цього сезону, сягне 13–14 грн. Словом, баланс і витрат, і ціни був би більш-менш переконливий... якби не підкрався підступний жук - урізане газопостачання.
Через відомі події в державі істотно зменшено баланс споживання газу. В липні Кабмін ухвалив енергоощадну (?!) постанову №296. Але роботу виконано в сокирний спосіб. Бо, взявши до уваги минулорічні обсяги споживання промисловістю блакитного палива, уряд просто автоматично зменшив їх на 30%.
Для Тернопілля ліміти газу в період з 1 серпня 2014-го до 31 березня 2015 р. визначено на рівні
95,4 млн кубометрів. Цих обсягів катастрофічно бракуватиме навіть для цукрової промисловості, однієї з домінуючих в економіці області, яка давала в період переробки буряків сотні тисяч гривень до місцевих бюджетів і забезпечувала роботою понад 400 чоловік на кожному заводі. Адже чотирьом цукрозаводам, що почали працювати цього сезону, потрібно понад 76 млн кубометрів газу.
Судіть самі. На вересень усій промисловості області доведено обсяг у 7 млн кубометрів газу, а для роботи лише цукрових заводів необхідно 22,5 млн. У жовтні ліміт вищий - 29 млн кубометрів, але потреба у місцевих цукроварів теж чимала - майже 24 млн.
Наприкінці серпня під час західноукраїнської міжрегіональної наради з питань розвитку АПК перший заступник голови Тернопільської облдержадміністрації Іван Крисак озвучував цю гостру проблему перед міністром аграрної політики і продовольства Ігорем Швайкою. Високий гість запевнив, що "будемо врегульовувати це питання", але на тому, схоже, й усе. Керівництво "Цукрового холдингу "Т-цукор", на жаль, не знайшло часу для зустрічі із автором цих рядків, але управлінці ПАТ "Тернопільгаз", яке здійснює транспортування і розподіл природного газу, визнають, що трьом цукрозаводам групи компаній "Мрія" для безперебійної роботи у третій декаді вересня газу таки бракувало. Вони перевищили ліміти блакитного палива на вересень. Видаючи на-гора згаданий важливий документ, урядовці не переймалися тим, що для незбитковості цукрозаводи мали би працювати понад 90 діб.
Не було би щастя, так нещастя допомогло. Брак природного газу, до того ж дорогого, підштовхує цукроварів переводити виробничі потужності на альтернативні види палива. Перспективним напрямом є використання біогазу, адже основою для його виробництва послужить продукт переробки буряків - жом. Але задоволення це надто дороге, потребує в масштабах однієї області, за оцінками фахівців департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації, кількох десятків мільйонів євро. Тож більш реальним у наш час видається перехід цукрозаводів на традиційні вугілля і мазут. Наприклад, Чортківський цукровий завод відремонтував ємкості для зберігання мазуту і може два тижні працювати на цьому паливі.
Однак такий порятунок лише частковий і тимчасовий. Кращий варіант - встановлення на цукрозаводах котлів на твердому паливі, які могли б використовувати вугілля. І робити це вигідно! Собівартість вугілля, за інформацією Міненерговугільпрому, - 1651 грн за тонну, тоді як поточна ціна природного газу для промисловості - 6483 грн за тисячу кубометрів. Відчуваєте різницю? І хоча вугільна промисловість в основному зосереджена на Донбасі, де нині тривають бойові дії і звідки в останні місяці припинено відвантаження вугілля в область, деякі цукрові заводи роблять серйозні розрахунки на майбутнє. Без війни. Скажімо, на Збаразькому цукровому заводі у 2015 р. планують змонтувати твердопаливні котли і частину сезону працювати на вугіллі.
А тим часом уряду варто якнайшвидше переглянути обсяги газопостачання для галузей, у тому числі для цукрової. "В іншому разі, - бідкається перший заступник голови Тернопільської облдержадміністрації Іван Крисак, - цукрові заводи можуть у будь-який момент зупинитися, а це потягне за собою виробничі і фінансові втрати не тільки для переробників, але й для сільгоспвиробників". А Тернопілля накопичило прикрий досвід: якщо цукровий завод в якомусь сезоні не почав працювати, то наступного він аж ніяк не відновлює роботи, а використовується лише як бурякоприймальний пункт.