У зв'язку з відчутним спадом промислового виробництва основною точкою економічного зростання дедалі частіше називають АПК, благо, два роки поспіль урожайність в Україні зашкалює. Прем'єр-міністр Яценюк, наприклад, неодноразово називав агробізнес двигуном вітчизняної економіки і пророчив лідируючі позиції українським сільгоспвиробникам на світових ринках.
А значить, підприємства галузі, що мають "родинні зв'язки" у владі, стають головними претендентами на отримання допомоги з боку держави, тобто за рахунок платників податків. І зв'язки ці за нинішніх політичних розкладів, треба сказати, значні. Так, прямі бізнес-інтереси (причому дуже і дуже великі) у цій галузі мають голова української держави Петро Порошенко і один із його заступників Юрій Косюк. У парламенті і Кабміні інтересантів теж чимало, причому, судячи з передвиборних списків, незабаром їх там стане ще більше.
Ґрунт для державного занепокоєння долею сільгоспвиробників уже активно готують - і несприятлива економічна кон'юнктура цьому допомагає. Зараз аграрії хваляться, що щороку віддають державі десяту частину всіх податкових надходжень - понад 60 млрд грн податків (за даними Української аграрної конфедерації), не перестаючи при цьому систематично нарікати на катастрофічно низьку рентабельність і нездатність працювати без існуючих податкових пільг, дотацій і субсидій.
Водночас саме в аграрному секторі сконцентровано чималі приватні капітали, а суми поверненого ПДВ підштовхують до "нехороших домислів". За даними Держказначейства, у вересні цього року лідерами за обсягами повернутого ПДВ стали саме сільськогосподарські компанії (проте це типова ситуація для більшості місяців цього року). При цьому агробізнес, як і будь-який український бізнес сьогодні, справді відчуває труднощі. Тим вища спокуса аграріїв використовувати "прихильність" влади для розв'язання своїх фінансових проблем. Але у нинішніх українських реаліях плодами цієї прихильності користуються за державний рахунок лише обрані. Тож чи варто ставити на "хлібну конячку", і чи не з'їсть вона дорогою більше, ніж привезе?
Переддефолтний стан
На сьогодні капіталізація українських аграрних публічних компаній досягла критично низького рівня, і багато хто відкрито говорить про проблеми. Понад 70% коштів, що використовуються сільгоспвиробниками, - банківські позички, виконувати зобов'язання за якими через девальвацію стає дедалі складніше. Щорічна потреба АПК в обігових коштах оцінюється приблизно в 10 млрд грн, а потреба галузі в кредитах - майже 250 млрд грн.
"У короткостроковій перспективі від стрибка курсу експортери сільгосппродукції виграли, оскільки, отримавши валюту, вони продали її за вищим курсом. Але агропідприємства, що брали кредити в валюті, справді зазнали збитків. Вони будуть змушені вести переговори про реструктуризацію кредитних виплат. І банки в більшості випадків підуть їм назустріч, - розповів DT.UA економічний експерт Володимир Тарнай.
- У зв'язку з прив'язкою вартості запчастин і пально-мастильних матеріалів до долара витрати аграріїв збільшилися, і цей тренд триватиме. В середньостроковому періоді на ринку зможуть залишитися ті підприємства, що переорієнтують частину потужностей на європейський ринок. Якщо їм вдасться там закріпитися, у них відкриються можливості для залучення дешевих кредитних ресурсів". На жаль, таких компаній в Україні небагато, і в переважній масі - це великі агрохолдинги, для яких отримання дешевих кредитів також актуальне, але не критичне, як для дрібніших виробників, - підсумував експерт.
Більшість кредитів аграрії беруть на рік під заставу майбутнього врожаю, і складнощі з поверненням позичених коштів виникали навіть у великих компаній. Агрохолдинги говорять про колосальні збитки, та чи відповідає це дійсності, враховуючи рекордні врожаї та експорт?
У той час як одні компанії у вересні відшкодували найбільші обсяги ПДВ ("Райз" Олега Бахматюка - 324,6 млн грн і "Кернел-Трейд" Андрія Веревського - 247,6 млн), інші хором почали говорити про негативні наслідки девальвації. Зокрема, серед них опинилися практично всі члени "Спілки птахівників України" (МХП (Юрія Косюка), АГ "Пан Курчак", ДК Ovostar Union), група компаній "Мілкіленд" Анатолія Юркевича, яка вже не змогла виконати умови кредитної угоди, і група "Креатив" (Станіслава Березкіна), що має заборгованість у 80 млн дол. за торговим фінансуванням. Про певні проблеми свідчить і зниження дохідності великих агрокомпаній. Так, "Укрлендфармінг" (Олега Бахматюка) за перше півріччя 2014-го задекларував збитки в 1,4 млрд дол. Виробнику і дистриб'ютору молочної продукції "Укрпродукт Груп" Юрія Гордійчука перше півріччя принесло збитки в 3,1 млн дол. А компанія "Мрія" (Івана Гути) й зовсім оголосила технічний дефолт, залишивши кредиторам, як заявляють останні, невиплачений борг у 1 млрд дол. (!), і вступила в конфлікт зі своїм лізингодавцем.
Представники аграрного лобі висловлюють серйозну стурбованість долею своїх підопічних. Зокрема, глава Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко заявив у коментарі для DT.UA, що те, що сталося з таким великим агрохолдингом, як "Мрія", сьогодні дуже непокоїть й інші великі підприємства, котрі також є публічними компаніями. "Ці події безпосередньо позначаються на капіталізації ринку. Та й на загальному рейтингу держави, - зауважує пан Козаченко і додає: - Коли падає капіталізація бізнесу, особливо публічних компаній, це говорить про те, що в країні щось не так".
Утім, незалежні експерти не бачать приводів для паніки, вважаючи ситуацію цілком контрольованою. "Девальвація не завдала великої шкоди експортоорієнтованим сегментам. Виручка рослинницьких компаній, навіть якщо вони не експортують безпосередньо, залежить від долара, оскільки ціни на зернові всередині України через деякий час доженуть світові. При цьому близько половини всіх операційних витрат рослинницьких компаній залежать від курсу долара. Найгірший із можливих варіантів для компаній - це коли виручка в гривні, собівартість значною мірою залежить від курсу долара або євро, а банківський або інший борг деномінований в інвалюті, тоді як вартість їхньої кінцевої продукції коректується зі значним часовим лагом при зростанні собівартості, - вважає Юрій Астахов, директор інвестиційно-банківського департаменту Dragon Capital. - Від такої "хвороби" в українському агропромисловому секторі потерпають тваринники і виробники цукру. Хоча прибутковість перших продовжують рятувати досить низькі в останні два сезони ціни на кормові культури".
Виходить, що керований дефолт і навіть банкротство - це чудовий спосіб позбавитися кредитного тягаря, не більше того. Але такі дії компаній несуть істотні інвестиційні ризики для країни, тоді як за перше півріччя 2014-го прямі іноземні інвестиції в АПК вже скоротилися на 105 млн дол. Більш того, розхитують і без того нестабільну банківську систему. В результаті це навряд чи загрожує фатальними наслідками найбільшим підприємствам, але для аграріїв середньої руки і дрібних фермерів банківські позики на тлі несприятливої кон'юнктури стануть небаченою розкішшю. "На тлі політичних ризиків триває відплив капіталу з банківського сектора, - підтверджує Володимир Тарнай. - Банкам буде складніше залучати фінансові ресурси, в результаті чого кредити будуть за межею доступності - понад 20% річних для агровиробників". Кількість банків, що кредитують агрофірми, скорочується щороку. За даними IFC, два роки тому з сільгоспвиробниками активно співпрацювали більш як десять банків, а зараз тільки три.
Передвиборна мобілізація
Швидше за все, розв'язувати свої проблеми аграрії вирішили шляхом нарощування і без того сильного лобі в органах влади. Колишній заступник гендиректора вищезгаданої "Мрії" Владислава Рутицька стала заступником міністра Швайки з питань євроінтеграції. Продовжує працювати заступником голови адміністрації президента і керівник "Миронівського хлібопродукту" Юрій Косюк.
Штурмують сільгоспвиробники і парламент. Так, серед прохідних у списках "Блоку Петра Порошенка" помічені Олександр Бакуменко, голова ради директорів "Спілки птахівників України", Леонід Козаченко, президент Української аграрної конфедерації, і Роман Насиров, в минулому заступник голови правління ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Також від БПП балотуються генеральний директор агрохолдингу "Нібулон" Андрій Вадатурський, власник ТОВ "Агрофірма Корнацьких" Аркадій Корнацький, голова "Хлібодару" Борис Шестопалов.
"Народний фронт" теж посилив свої списки аграріями. Зокрема, від них балотуватимуться член комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Ігор Бріченко, директор ПСП "Корона" Володимир Онищук, голова Тернопільської птахофабрики Роман Заставний.
Ідуть до парламенту і власник уже згаданої компанії "Креатив" Станіслав Березкін, і президент Української асоціації виробників картоплі Сергій Рибалко, і засновник "Агрос-Віста" Олександр Мирний, і віце-президент Української зернової асоціації Іван Мірошниченко.
Список далеко не вичерпаний. І напевно наявний ресурс в органах влади аграрії використовують не стільки для усунення загальних проблем галузі, скільки для вирішення приватних проблем конкретних компаній. Це не може не пригнічувати - за різними оцінками, нині обсяг тіньових зарплат у секторі становить 4–6 млрд грн на рік. Згідно з офіційною статистикою, податки сплачуться з 20 млн га, а всього в Україні понад 32 млн га сільськогосподарських земель. Очевидно, що 12 млн га працюють "у тіні", і цей факт аніскільки не бентежить владу. Тіньові схеми, що розробляються під чуйним керівництвом як колишніх, так і діючих чиновників, стали "золотим" у всіх сенсах стандартом галузі.
"Це вже наша українська традиція: як тільки з'являються пільги, відразу шукай тих, хто хоче ними скористатися. Сьогодні АПК перетворився на систему, через яку відмивається багато грошей, тому говорити про те, що ми маємо прекрасну систему оподаткування і її потрібно зберегти ще на кілька років чи взагалі назавжди, аби таким чином залучити інвестиції, - некоректно, - заявив на зустрічі з аграріями міністр фінансів України Олександр Шлапак. - Більш того, я стверджую, що спецрежим по сплаті ПДВ невигідний передусім тим, хто має намір інвестувати у свій розвиток. Цей спецрежим ідеально підходить тим, хто хоче тільки накопичувати ресурси. Це елементарна математика".
Ще наприкінці серпня Міжнародне рейтингове агентство Fitch знизило довгостроковий рейтинг України за зобов'язаннями в національній валюті з рівня B- до рівня CCC. Знизило Fitch і рейтинги найбільших агрохолдингів України - "Авангарда", "Кернела", "Мрії", "Креатив Груп", МХП, "Укрлендфармінга". Звичайно, посилене лобі у владі допоможе вирішити проблеми з низькою капіталізацією великих гравців, але ніяк не позначиться на середніх і дрібних агрофірмах. У результаті жахливий дисбаланс - 3% підприємств обробляють більш як половину всіх посівних - збережеться і, найімовірніше, поглибиться. Тож продовжиться і концентрація галузі, і посилення так званих аграрних баронів, до числа яких необхідно віднести і президента Порошенка, котрий поки що не продав свого агробізнесу.
"Цього року дефіцит ліквідності та макрополітична нестабільність, будучи домінуючими чинниками, що впливають на розвиток агропромислового сектора на тлі низьких цін на зернові, вже змусили більшість компаній змістити стратегічний акцент з реалізації інвестиційних програм на роботу з кредиторами і підвищення ефективності, - зауважує Юрій Астахов. - Постфактум можна констатувати, що ефективним інструментом хеджування ризиків і мінімізації негативних наслідків для агрокомпаній є розумна диверсифікація кредитного портфеля в плані валюти і певний запас ліквідності, що не ставить її в цілковиту залежність від банківських грошей під час посівної". Очевидно, що й ці попереджувальні заходи будуть доступні лише найбільшим гравцям ринку.
При цьому, на думку Мінагропроду, для державної підтримки АПК до бюджету 2015 р. необхідно буде закласти не менш як 20 млрд грн, більша частина яких буде спрямована на компенсацію аграріям ставок за кредитами, часткове покриття витрат на будівництво і державну підтримку страхування в галузі. Погодьтеся, аванси більш ніж вражаючі. От лише кому вони дістануться? Агрохолдингам, що посилять свою присутність у владі, чи сільгоспвиробникам середньої ланки, для яких і кредити, і будівництво, і страхування будуть непідйомними тратами майбутнього року? А що вже казати про дрібних фермерів і домашніх господарства, які в боротьбі за виживання звикли покладатися виключно на себе? Може, хоча б перед виборами про них хтось подумає всерйоз?