Американський кетчуп з… українських помідорів

Кожні шість із десяти спожитих у США пляшок кетчупу — компанії Heinz. Цей харчовий «талісман» мені за океаном підсовували під час сніданку, обіду, вечері, ланчу та барбекю. І розповідали історію про Генрі Джона Хайнца, котрий 1876 року почав промислове виробництво томатного кетчупу, що згодом став найпопулярнішим у світі. Рецепт його не змінився і донині. «Король соусів» готують виключно з помідорів, без додавання фруктових чи овочевих пюре, барвників і консервантів.

Унікальної густої консистенції досягають, використовуючи особливий сорт томатів, що їх вирощують за спеціальною технологією. Мої знайомі американець Гаррі Кінг із німцем Манфредом Грісом переконували, що українські фермери-овочівники спроможні опанувати ці премудрості. І стати потенційними постачальниками томатів. Наразі ж Україна не прогодовує сама себе: виробляє 40 тис. тонн томат-пасти і стільки ж імпортує...

Насіння по-німецьки

Не по літах енергійний Манфред Гріс проклав стежину в Україну у далекому 1986 році. За цей час вона перетворилася на втоптаний путівець — із багатьма діловими зв’язками, надійними партнерами.

Першою компанією, на яку Манфред накинув оком, була «Сандора». Відтак, сімейний біз­нес фірми Agro TIP, що дислокується у містечку на південь від Гамбурга, пустив коріння і на наших просторах.

— Фірми формату нашої хоч і маленькі, зате рухливі і знаходять свою нішу серед великих корпорацій. Свого часу я пройшов «обкатку» у насінницькій фірмі зі світовим ім’ям і набув великого досвіду. А загалом, у рослинницькому бізнесі кручуся понад 40 років.

Agro TIP співпрацює з американською компанією H. J. Heinz вісім років і є її представником в Україні у галузі насінництва. Займається селекцією овочевих культур і експортує насіння до 59 країн світу.

В основному спеціалізуються на томатах і цибулі. Поду­мують про ріпак, яким в Ук­раїні най­ближчим часом планують засіяти 2 млн. гектарів. Підвищений інтерес і до черво­ного перцю, оскільки з нього роблять екстракт і використовують як харчовий барвник.

Наша мета — розробити найпридатніші гібриди томатів для виробників саме цієї кліматичної зони. Помідор не обов’язково має бути червоним. Якщо овоч-новинка, хай і не традиційного кольору, вирізнятиметься особливими смаковими якостями, то він, певен, буде затребуваний на ринку. Як і різнобарвний кетчуп…

Американські дослідники з’ясували, що кетчуп у США найчастіше купують діти, яким різноколірні соуси просто в кайф. Зробили — і продаж зріс на третину. При цьому дорослі, як і раніше, перевагу віддають лише червоному кетчупові.

Вимоги до томатів у компаній, що виробляють пасту і кетчуп, дещо інші, ніж у тих, хто продукує сік. Генетичний потенціал гібридів — 140—160 тонн із гектара. В Україні є фермери, що збирають по 80 тонн і більше. Вибір гібридів найширший — від надранніх до пізніх. Деякі з них при дозріванні можуть перебувати на полі тиждень-другий і при цьому не гниють. Це виграшно у ситуації, коли заводи перевантажені і не справляються з переробкою врожаю.

Технологія по-американськи

...У Лос-Анджелесі, аби не виглядати утриманцем, вирішив догодити хазяям і отоварився їством у престижному супермаркеті Ralf’s. Помідори виявилися майже пластмасовими та ще й вощеними. Воском їх змащують для зниження втрат води у процесі реалізації, але передусім для зовнішнього марафету — щоб блищали.

Якщо у США томати за кольором поділяють на шість різновидів: зелені, бурі першої стиглості, бурі другої стиглості, рожеві, світло-червоні і червоні, то куплені мною помідори виглядали сіро-буро-малиновими. Зазвичай у Штатах їх зривають зеленими, а червоніють вони під впливом газоподібного етилену.

Усе це переповів Гаррі Кінгу. Каліфорнієць парирував:

— Мій бізнес — із червоного кетчупу робити зелені долари!

Гаррі, повпред американської компанії, живе на... крилах. Після України — переліт до Китаю, сороковий за ліком. Опікувана ним тамтешня компанія посідає друге місце за обсягами виробництва помідорів після Morning Star у Каліфорнії. Гаррі оптимістично пророкує таке ж осяйне майбутнє і Україні.

— Торік для наших потреб імпортували з Китаю 10 тис. тонн томатної пасти. Для такого обсягу виростили 60 тис. тонн томатів. Підійшли комплексно: спочатку було реконструйовано місцеві заводи, і тепер на них надходять помідори, вирощені за нашою технологією. Тобто перш ніж купити у вас хоч один фунт томатної пасти, ми повинні бути упевнені, що переробні підприємства відповідають стандартам, так само, як і технологія вирощування сировини. І ми готові допомогти вам у цьому.

У виробництві томатів діє просте правило: сформуєте сильну кореневу систему рослин — матимете високий врожай! Для цього, по-перше, належним чином потрібно готувати грунт і, по-друге, управляти зрошенням.

Оскільки в Україні грунт переважно перелопачують плугом, на глибині 75 сантиметрів утворюється так звана плужна підошва. Її потрібно руйнувати, бо корені впираються у монолітну плиту, розгалужуються вбік і опиняються у «прокрустовому ложі».

Формувати гряди під майбутній урожай томатів найкраще восени. Для нарізки гряд використовують ефективні і недорогі агрегати.

Розсаду висаджують спеціальними посадковими агрегатами. Американські компанії готові до співробітництва з Україною: ваші заводи можуть виробляти таку техніку за ліцензією. Як це роблять китайці. Різновидів посадкових машин багато, але всі вони прості в експлуатації. Кілька частин, що можуть вийти з ладу, легко реставрувати в кустарних умовах.

Як захистити наші рослини? Фунгіцидами, інсектицидами, використовуючи штанговий обприскувач. Але, крім усього іншого, потрібен трактор з високим кліренсом і вузькими шинами для того, щоби не пошкодити гряди. Не обов’язково купувати спеціальний трактор. Є фірми, що модернізують традиційну тяглову силу, «взуваючи» у будь-які колеса.

Зрошення — найголовніший аспект у виробництві томатів, що на 94% складаються із води. Слід домогтися, аби грунт був насичений вологою на 20 сантиметрів нижче коріння. У Каліфорнії фермери зазвичай припиняють поливати томати за чотири-п’ять тижнів до збирання. Якщо рослини мають розгалужену кореневу систему і виробник відмовляється від «водного душу» в останні тижні перед збиранням, то у плодах зростає вміст сухих речовин. А відтак, і заробіток.

Восени під час формування гряди добрива заорюють на глибину 25 сантиметрів із розрахунку по 50 кг активного фосфору та калію на гектар. Розташовані саме на такій глибині, хімікати живитимуть рослину, а не бур’яни. Стартове добриво (по 10 кг азоту, калію і фосфору на гектар) вносять на глибину 7 см перед чи під час висадки розсади. Надалі рослини підгодовують з допомогою крапельного зрошення...

Основну кількість фосфору й азоту слід внести у перші 60 днів після висадки розсади, а калію — дещо пізніше. Річ у тому, що перші два компоненти допомагають розвиватися кореневій системі, а калій — формуватися плодам.

На тлі рекордного валу помідорів в осад «випала» і частина фермерських родин, зайнятих вирощуванням «черрі». Упродовж кількох років консервні заводи агітували господарства культивувати томати-черрі, аби розширити асортимент маринадів. Кліматичні умови минулого року посприяли високій урожайності, однак... закупівельні ціни впали майже вдвічі. Враховуючи високу собівартість «черрі», спричинену ручним збиранням плодів, деякі овочівники залишили урожай гнити на плантаціях.

Які несподіванки приготував новий сезон каховському фермеру Вадиму Дудці та Геннадію Іпатенку, директору агрофірми «Джерельце» із Жовтневого району Миколаївської області?

— Цьогоріч виростили 15 млн. штук розсади, — розповідає Вадим. — Звісно, ми не можемо конкурувати з голландською компанією West Plant Group, на якій мені пощастило побувати, докладно ознайомитися з її виробництвом. Ми змушені розвиватися не тільки відповідно до наших можливостей, але й до попиту в Україні. Нині зменшився відсоток томатів у загальному виробництві розсади. Це пов’язано з укрупненням сільгоспвиробників, що займаються інтенсивним овочівництвом.

Якщо торік у нас, приміром, було 100 покупців і кожен у середньому замовляв розсаду на 10 гектарів, то цього року — десять замовників, кожний з який опікується 70 гектарами. Тому ми на ходу перебудовуємо стратегію, шукаємо нові підходи в маркетингу.

Ми навчилися вирощувати якісну розсаду, але вона поки що дорога. І візит на West Plant Group пов’язаний із реалізацією моїх планів: продавати розсаду дешевше, економічно заохотити виробників плекати висадкові томати, а не прямого посіву.

— Наше підприємство традиційно поставляло помідори на Херсонський консервний завод. Але він за два роки не розрахувався з нами за продукцію, і довелося шукати іншого переробника. Ним стала «Сандора». Спочатку концерн стимулював нас: за два роки ціна за кілограм томатів зросла із 25 коп. до 40. Але тоді солярка коштувала 90 коп., бензин — 80... Зараз дизпаливо подекуди і за чотири гривні перебирає. А закупівельна ціна кілограма помідорів та сама, що й шість років тому, — 40 коп. З одного боку, начеб є гарантований ринок збуту, а з іншого — треба думати і про прибуток.

От і доводиться урізати обсяги виробництва. Десь на 15% знизилися обсяги продажу... Помізкуйте самі: на кілограмовий пакет томатного соку йде 1200 грамів помідорів. Тобто вартість останніх у пакеті — 50 коп. Але ж пакет у торговельній мережі коштує п’ять гривень! Ви скажете: вартість упаковки, маркетинг, продаж... Так, але ці витрати не повинні становити 90% вартості соку! Постачальники через низьку ціну банкрутують. Який вихід? Завозити томатну пасту з Китаю?

Цей сезон — останній, коли аграріям на Заході надають субсидії. Виробництво помідорів передислоковується на схід і в Україну. Єдине, чим ми можемо взяти Європу, та й США, — це томатними дивами на натуральній основі.