В Україні почалася посівна. За даним Мінагрополітики, активні роботи ведуться вже в 14 областях — засіяно понад 128 тис. га зернових і зернобобових культур. Із них 13 тис. га пшениці, 70 тис. га ячменю, 41,5 тис. га гороху й 4 тис. га вівса.
Найбільше посіяли аграрії Одеської, Миколаївської, Тернопільської, Дніпропетровської та Вінницької областей.
Також триває підживлення озимих агрокультур. Посіви озимих перебувають у гарному стані. Нинішні погодні умови задовільні, а запас вологи в ґрунті достатній. Наразі прогноз урожаю не викликає занепокоєння — приблизно 76 млн тонн зернових і олійних.
Утім, це ще не означає, що сезон буде простим.
Із чим аграрії входять у сезон-2024
Президент Української агропродовольчої платформи Ольга Трофімцева зазначає, що прямі збитки аграріїв і надалі зростають унаслідок широкомасштабного російського вторгнення в Україну. На сьогодні вони становлять понад 10 млрд дол. Це втрата машин і обладнання в результаті обстрілів (понад половина прямих збитків), крадіжки російськими агресорами агропродукції (за найскромнішими підрахунками, на два мільярди доларів). Також це і руйнування інфраструктури, передусім елеваторів, систем зрошення та іригації. Прямі збитки аграріїв через атаки на системи зрошення й інфраструктуру оцінюються в понад 700 млн дол., наслідки для сільських громад — приблизно в таку ж суму.
Додає занепокоєння й руйнування Каховського водосховища, у результаті якого різко знизився рівень доступу до водних ресурсів.
Основні виклики для українського АПК
Серед основних викликів такі:
- висока невизначеність ускладнює планування навіть на короткострокову перспективу, при тому що агробізнес потребує системного планування;
- втрати людського ресурсу у зв'язку з міграцією та мобілізацією загрожують підірвати продовольчу безпеку країни;
- розрив між ціною виробника й ринковою ціною склався не на користь виробника, що робить виробництво агропродукції збитковим;
- втрата частини зовнішніх ринків збуту й необхідність шукати нові;
- непередбачувана внутрішня політика стосовно АПК: посилення податкового тиску, до того ж позаекономічний тиск державних контролюючих органів;
- нарешті, перебіг евроінтеграційного процесу: рамкові угоди, що стосуються АПК, дуже непрості, однак слід рухатися шляхом інтеграції у внутрішній ринок ЄС, але без поступок, які можуть спричинити втрати для українського АПК.
Пшениця буде мінімально прибутковою
Що стосується експорту зернових і олійних культур і доступу до ринків, то працює, і непогано, морський зерновий коридор. Проте логістичні ланцюжки нестабільні. Зокрема, блокування переходів на кордоні між Україною та Польщею вдарило по невеликих зернотрейдерах. Результат цих проблем укупі з падінням світових цін на зерно роблять таку продукцію збитковою, хіба що пшениця буде мінімально прибутковою.
Експерт USDA з питань сільського господарства Денис Соболєв також зазначив, що складність ситуації в сільському господарстві — невизначеність. Незрозуміло, куди рухатися далі, які культури вирощувати, яка очікується ціна та що сіяти, аби не прогоріти.
«Ми контролюємо до 8% глобального експорту зернових, трохи менше 7% рослинних олій (здебільшого соняшникової) і 3,5% олійних культур — сої і ріпаку. Нашої ринкової ваги недостатньо, щоб нав'язати глобальному ринку цінову політику», — зазначає Денис Соболєв.
Війна йде не тільки на фронті, а й на продовольчому ринку
За словами Соболєва, Росія зі свого боку контролює чверть ринку пшениці, що дає їй можливість нав'язувати свої умови основним країнам-імпортерам. За Україною ж 7% глобального ринку пшениці.
Це ж стосується кукурудзи, на Україну припадає 11% світового продажу. Дві третини ринку кукурудзи контролюють США, Бразилія, Аргентина — вони й диктують вартість цього товару.
Навіть маючи 40% ринку соняшникової олії, Україна не може нав'язувати ринку свою гру з однієї причини: у глобальному експорті олії частка соняшникової — лише 14%.
У результаті прибутки українських виробників незмінно залежать від дуже нестабільних світових цін на зернові й олійні культури. Принаймні поки ми не збільшимо переробки й робитимемо ставку тільки на сировинні продажі.
Наш довоєнний експорт зернових і олійних культур становив у середньому понад 5 млн тонн на місяць із сезонними коливаннями. Із березня 2022-го експорт упав, оскільки «схлопнулися» морські порти. З липня 2022-го почала працювати Чорноморська зернова ініціатива — експорт зріс. Але в липні 2023 року зернова ініціатива припинила своє існування. Однак завдяки ЗСУ почав працювати новий зерновий коридор і дав агровиробникам надію.
За останніми даними Мінагрополітики, за лютий 2024 року ми майже дійшли до пікового значення березня 2023-го. Це дуже хороший показник. Скільки нам потрібно вивозити на експорт щомісяця? Близько 4 млн тонн зернових і олійних культур.
Однак «завдяки» нашим сусідам експорт насіння соняшнику через блокаду прикордонних переходів із ЄС упав практично до нуля. Експорт же пшениці вийде на мінімальну прибутковість — близько 2 дол. на тонні — цього року. Експорт олійних культур завдавав збитків протягом двох останніх років. Така ситуація серйозно підкосила фінансові можливості експортерів.
Протягом 2022–2023 років виробництво соняшника падало внаслідок широкомасштабного російського вторгнення. Нагадаємо, Україна втратила 20% сільськогосподарських угідь.
У результаті цього сезону під озимими культурами — пшеницею, ячменем, житом, ріпаком — близько 6 млн га. Ще майже 13 млн га буде засіяно яровими культурами.
Експерт прогнозує, що врожаї майже всіх зернових і олійних культур залишаться на рівні 2023 року або підростуть. Тільки кукурудза зменшить темпи відразу на 9%.
Ліпше сіяти всього потроху
Такі прогнози експерта. А от що повідомила людина від землі, заступник директора приватного аграрного підприємства Роман Шнуровський: «Що сіяти? Найліпше всього потроху. Ми в такий спосіб нівелюємо виклики та зберігаємо сівозміну. Торік аграрії обпеклися на гречці — дуже просіла ціна. Ціна на гречку, за прогнозами, буде низькою ще кілька років. Така ж неприємність очікує і з цукровим буряком, попит на який поки що зростає. Цього року в Україні вже має місце перевиробництво цукру. І наступного року, якщо збільшаться площі під цією культурою, а вони збільшаться, є ризик, що ринок перенасичиться, особливо якщо блокада кордонів триватиме».
Що стосується експортоорієнтованих культур, то, за прогнозом Шнуровського, такими залишаються кукурудза, соя і ріпак. Фермери шукають культури, що найбільш рентабельні й менш вибагливі у вирощуванні, ніж кукурудза. Альтернативою стала соя.
В умовах падіння цін на зернові ціни на сою показують стабільність. Ця культура нині найбільш рентабельна. Крім того, соя облагороджує ґрунти (на відміну від соняшника), вона є чудовим попередником для багатьох культур і дає змогу заощаджувати на надто дорогих добривах.
Як зазначив фермер із Полтавщини Костянтин Василенко, 2023 року площі під соєю зросли на 55% і становлять 1,8 млн га. І все-таки, попри привабливість сої, слід диверсифікувати ризики та не забувати про ріпак і кукурудзу. Тим більше що великі агрохолдинги відмовляються вирощувати кукурудзу, і ця культура буде в ціні.