Деякі висловлювання про долю АПК
в контексті весняно-передвиборного ажіотажу
Навесні — особливо коли весна передвиборна — заведено, крім інших приємних і не дуже речей, згадувати про те, що в країні ще існує аграрно-промисловий комплекс із його нерозв’язаними проблемами. Також заведено намагатися ці проблеми інтенсивно розв’язати чи принаймні викласти «бачення шляхів розв’язання». Дарма що все викладене мало придатне в реальності: важливо виявити «розуміння проблем» і видати селянам чергову порцію обіцянок, із яких вони за бажання можуть скласти досить велику колекцію — або, коли хочете, гербарій зі свого роду «квіточок», що регулярно з’являються на грунті політичних баталій і мало що вирішують у житті. Зате на вигляд красиво — живенько...
«Квіточка» перша — аграрний ринок. Не встигли лідери Всеукраїнської спілки сільгосппідприємств на зустрічі з Президентом країни поскаржитися на недоліки ринку сільгосппродукції, як Леонід Кучма відреагував: за його словами, найближчим часом буде вжито відповідних заходів до ДАК «Хліб України», яка, за президентськими словами, повинна стати «ціновим регулятором» на внутрішньому зерновому ринку. Крім того, Президент пообіцяв розібратися з кредитуванням аграрних підприємств, створити вітчизняні компанії-експортери зерна (щоб імпортні трейдери «не диктували сільгоспвиробникові свої умови») і ще багато чого.
На жаль, у процесі давання обіцянок чи то не до кінця було дочитано довідку, підготовлену штатними аграрними аналітиками, чи то самі аналітики не до кінця проаналізували ситуацію, чи то аналіз ситуації взагалі нікому не був потрібен. По-перше, можна, певна річ, зробити ДАК «Хліб України» «ціновим регулятором», надавши їй для цього можливість робити товарні інтервенції в період цінових злетів й інтервенційні закупівлі під час падіння ціни (приблизно так діє Нацбанк на валютному ринку). Але при цьому не слід забувати, що непотоплювана ДАК — на сьогодні банкрут (кредиторська заборгованість компанії, за деякими даними, становить близько 1,3 млрд. грн., при оцінці належного ДАК майна в 1,4 млрд. грн.). Як за такого стану справ компанія виконуватиме покладені на неї державою функції — залишається тільки гадати.
По-друге, важко піддаються коментарям і обіцянки створити замість зарубіжних вітчизняні компанії, що експортуватимуть зерно. Для цього, крім розвиненої наземної транспортної інфраструктури, на відсутність якої вже багато років скаржаться існуючі трейдери, необхідно мати ще й торговельний флот, про який останніми роками в Україні мало хто чув.
Друга «квіточка» — вітчизняний цукор, що з року в рік витісняється з ринку імпортним сирцем. Будучи в Черкасах, прем’єр-міністр Анатолій Кінах пообіцяв не допустити надалі ухвалення Верховною Радою законів про імпорт тростинного цукру-сирцю, ввезення якого руйнує, мовляв, ринок вітчизняного бурякового цукру. Це заява прем’єра: йому, певне, забули повідомити, що ініціатором ухвалення закону про ввезення 250 тис. тонн тростинного цукру була зовсім не Верховна Рада (її профільний комітет кілька разів відхиляв документ), а саме Кабмін: саме урядовий проект під номером 7024/2 за підписом тодішнього першого віце-прем’єра Юрія Єханурова пройшов у сесійному залі парламенту. Звісно, Анатолій Кінах жодним чином не відповідає за відставлений уряд, а все ж таки... Заяв про те, що КМ не внесе у ВР проект відповідного закону на 2002 рік, щось не звучало.
Про ринок піклуються й ті, хто сьогодні країною не керує. У поїздці регіонами (зокрема в Полтавській області) Віктор Ющенко досить фундаментально критикував вади експортної інфраструктури й пов’язаний із цим надлишок зернових, який неможливо продати за кордон. Жаль тільки, що екс-прем’єр не сказав, хто конкретно заважав йому розвивати цю інфраструктуру в період перебування при владі. Та й загалом, якщо вже інфраструктура настільки не розвинена, то хто й навіщо в часи прем’єрства Ющенка придумав програму «Зерно України» й зібрав під неї явно неліквідний сорокамільйонний урожай зерна? На це запитання теж немає відповіді.
Свою лепту в традиційні весняні обіцянки вніс і віце-прем’єр із питань АПК Леонід Козаченко, повідомивши, що в українському АПК настав «безповоротний період стабілізації економічної системи». Як аргументи віце-прем’єр навів статистичні дані про збільшення на 10% валового обсягу продукції сільського господарства, порівняно з 2000 роком. На жаль, «безповоротність» аграрного прогресу, висновок про яку грунтується тільки на показниках зростання, може викликати серйозні сумніви вже нинішнього року, коли врожай буде меншим від торішнього, — а це заплановано й анонсовано самими ж урядовими структурами.
Серед таких великих екземплярів цілком можуть пройти непоміченими звіти про виконання президентського розпорядження про зниження цін на хліб. Виявилося, що цей продукт харчування на весну не подорожчав, як можна було очікувати, а подешевшав у деяких регіонах на 5%. На жаль, із повідомлень не можна зрозуміти, шляхом використання яких економічних механізмів — товарні інтервенції? зниження податків? — удалося домогтися настільки блискучих результатів.
Подешевшав не тільки хліб, а й кредити для АПК. Анатолій Кінах недавно заявив, що в результаті роботи уряду, спрямованої на здешевлення кредитів для сільгоспвиробників, деякі комерційні банки уже видають позики аграріям під 25% річних. Знову, на жаль, прем’єр не назвав ні конкретних банків, ні яким робом уряд «стимулював» їх працювати собі на збиток.
Одне слово, віртуальна картинка має дуже симпатичний вигляд, а її єдиний гандж полягає в тому, що вона не має нічого спільного з дійсністю. Там, у дійсності, запитань майже ніхто не ставить. Подейкують, що під час передвиборних агітаційних поїздок промовці не ризикують торкатися проблем аграрної політики влади й розповідати про власні платформи — побоюються фізичного впливу з боку електорату.