Найближчим часом парламент може розглянути проєкт закону №9664 голови СН Олени Шуляк щодо правил забудови на воді. Дивно, але ініціатива потрапила не в профільний Комітет з питань транспорту та інфраструктури, а в комітет, де головує авторка проєкту. Яка лобіювала скандальну містобудівну «реформу».
Якщо дерибан землі більше хвилює українців, то забруднення морських вод, зокрема внаслідок корупції, — це рівноважливе питання як для нас, так і для міжнародної спільноти. Бо нині країна підтримується та відбудовується коштом платників податків інших країн.
Коли ж нардепи під час війни необхідністю «навести лад у портах, аби вивозити зерно», прикривають корупційні схеми, а заодно пропонують передати повноваження роздавати землю під порти від уряду до обласних державних адміністрацій, — це нонсенс. ВЦА взагалі нікому не підзвітні, тоді як за роботою уряду стежать усі.
Ми раніше писали про те, які застереження мають екологи щодо забудови прибережних смуг річок і озер. Але досі ніхто не аналізував корупційних ризиків цього проєкту, навіть НАЗК. Саме тому перед голосуванням парламенту на них варто звернути увагу суспільства, нардепів і партнерів України.
Чому мовчить НАЗК?
Ще в жовтні нардеп Олег Дунда (СН) ініціював звернення від комітету до НАЗК щодо законопроєкту №9664. Саме цей орган проводить антикорекспертизи ініціатив за прописаною методологією. Спершу здійснюють моніторинг, і якщо виявляють корупціогенні норми — запускається експертиза.
Ось відповідь НАЗК уже голові комітету.
Банальна відписка: «виявлення ознак, що вказують на необхідність проведення антикорупційної експертизи, Комітет… буде додатково проінформовано». Проінформовано не було. Але ж якщо досі нема антикорекспертизи законопроєкту, це означає, що НАЗК не виявило ознак, які вказують на необхідність її проведення?
Водночас антикорупційний комітет ВР хоч і дав позитивний висновок, але із зауваженнями: виявлено суперечності з нормами інших законів. А це якраз корупціогенний чинник і за методологією НАЗК — підстава для призначення антикорекспертизи. Але НАЗК дивним чином не побачило нічого.
Де ж рука майстра сховала корупцію?
Тут треба пригадати відоміший проєкт авторства Олени Шуляк — містобудівну «реформу» (5655), на яку критично відреагували і Європарламент, і Єврокомісія. Так от, НАЗК у висновках до антикорекспертизи перед першим читанням рекомендувало усунути корупціогенні чинники. З-поміж них — установлення нового виду сервітуту, що передбачає право будівництва підземних будівель та споруд.
Сервітут — можливість користуватися чужою землею, коли не можна інакше користуватися своєю (якщо вам потрібен прохід до вашої ділянки, підведення до неї комунікацій тощо). Але зробити це можна виключно через сусідню ділянку іншого власника. Тоді проблема вирішується через установлення сервітуту.
З огляду на те, що сервітут існує виключно як механізм вирішення проблем конкретних осіб, установлення його на конкурсній основі не передбачено.
Тут увага! У проєкті №5655 вирішили дозволити не отримувати комунальних чи державних ділянок для будівництва підземних споруд в оренду чи суперфіцій, для яких обов’язковими є земельні торги, а просто встановлювати сервітут. І НАЗК обґрунтовано вбачило в цьому ризики — органи влади зможуть роздавати «своїм» людям ділянки для будівництва підземних ТЦ чи паркінгів.
Так от: як і містобудівна «реформа», новий «морський» проєкт передбачає створення нового виду сервітуту, але для будівництва не підземних будівель та споруд, а об’єктів у межах акваторій портів.
Тож маємо дві ініціативи, головною співавторкою яких є Шуляк, в обох містяться корупціогенні норми, які через використання сервітуту дають змогу без конкурсу передавати комунальну чи державну землю під забудову. Але 2021 року НАЗК ці ризики бачило, а 2023-го — вже не помічає.
Але ж ми пам’ятаємо, що історія з антикорупційною експертизою проєкту №5655 також закінчилася цікаво. Зауваження НАЗК щодо нового виду сервітуту проігнорували й 2022 року закон ухвалили з цими корупціогенними нормами. Проте особисто голова агентства Олександр Новіков у інтерв’ю після ухвалення закону заявив, що відповідний комітет парламенту повністю врахував висновки антикорекспертизи.
На жаль, ризики в проєкті №9664 не обмежуються лише новим видом сервітуту.
Чого ще дивним чином не помічає в 9664 НАЗК?
По-перше, автори встановлюють нові принципи планування території й акваторії морських портів. Наразі забудова відбувається відповідно до містобудівної документації, яку затверджують органи самоврядування. Проєкт передбачає, що порти мають забудовуватися відповідно до Плану розвитку порту.
По суті, ці нові Плани є аналогом детальних планів території (ДПТ). Але затверджуватимуть їх уже не місцеві ради, а Мінінфраструктури як центральна виконавча влада, що забезпечує формування держполітики у сферах морського та внутрішнього водного транспорту.
Звісно, корупція під час розроблення містобудівної документації є загальновідомою. Навіть НАЗК здійснювало стратегічний аналіз ризиків, аби виявити та усунути схеми. Але, проводячи моніторинг проєкту №9664, воно чомусь не помітило, що ризики під час розроблення Плану розвитку морського порту зростають навіть порівняно з наявними при розробленні ДПТ, адже прибирається останній механізм контролю — громадські обговорення.
Водночас процедур проведення конкурсного добору найдоцільніших проєктів для забудови порту в законопроєкті немає, пропозиції зацікавлених осіб можуть враховувати чи відхиляти в ручному режимі. А потім що віцепрем’єр із відновлення Олександр Кубраков затвердить — те й зможуть будувати обрані без конкурсу компанії.
По-друге, щоб не було проблем із отриманням ділянки під забудову не лише в акваторії порту, а й на території самого порту, автори проєкту передбачили новий виняток у статті 134 Земельного кодексу.
Можна буде отримати без земельних торгів під забудову ділянку комунальної чи державної власності в межах морського порту для будівництва об’єктів портової інфраструктури та інших об’єктів водного транспорту за умови наявності такого об’єкта в плані розвитку відповідного порту.
Зручна виходить схема: в ручному режимі обирають забудовників, Мінінфраструктури все це закріплює в плані, а далі обраним у такий спосіб особам мають без конкурсу надати під забудову ділянку або в сервітут у акваторії порту, або в оренду на території порту. Але НАЗК не бачить ризиків у цій системі обходу обов’язкових земельних торгів.
По-третє, цікавою є історія і з наданням вихідних даних для проєктування. На перший погляд, усе гарно — автоматизація, використання даних із Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Ось тільки перехідні положення законопроєкту передбачають строк від двох до трьох років, поки потрібні дані мають бути внесені до відповідних державних електронних реєстрів. А поки цього не зроблять — або ручне надання під виглядом послуги в електронному вигляді, або чудова нагода для чиновників заробляти на затримці із внесенням обмежень у використанні земель до кадастру, щоб ці обмеження не заважали під час будівництва реалізувати чиюсь мрію.
До речі, для таких випадків у НАЗК у Додатку 3 до Методології проведення антикорекспертизи навіть окремий корупціогенний чинник у сфері цифровізації процедур визначено: «Встановлення вимоги щодо отримання результатів надання публічних та адміністративних послуг в електронному вигляді за відсутності оцифрованих даних, необхідних для їх отримання». Але в проєкті №9664 НАЗК чомусь теж не захотіло цього помічати.
І це ще далеко не всі корупційні ризики проєкту. Наприклад, ним також передбачено можливість формування ділянок на дні будь-якого водного об’єкту, включно з річками, озерами та водосховищами. А це означає розповсюдження вже наявних схем у землевідведенні ще й на всі землі водного фонду.
«І чомусь НАЗК тут не зацікавило навіть те, що зазвичай толерантне Міндовкілля у своєму офіційному листі до екологічного комітету Верховної Ради доволі різко зауважило, що ідея проєкту давати доручення ОВА передавати в користування земельні ділянки морів «призведе до хаотичності, зловживань та ризиків», — дивується керівник експертного відділу ГО «Українська природоохоронна група» Петро Тєстов.
Хто і як підриває засади парламентаризму?
Громадськість від самого початку помітила ризики в цій ініціативі. Законопроєкт насправді передбачав будівництво не лише на морі. Під удар могли потрапити прибережні смуги річок і озер. Все це могло б мати негативний вплив навіть на судову практику, яку напрацювала Велика палата Верховного суду, захищаючи право громадян на доступ до водних ресурсів.
Якщо слідувати нормам проєкту №9664, то можна зробити намив піску біля узбережжя й далі спробувати приватизувати ділянку. Тут варто наголосити, що цей проєкт навіть не був підтриманий Комітетом з питань екологічної політики та природокористування. А Держагенція водних ресурсів та Міндовкілля мали свої суттєві зауваження.
Голова одного з підкомітетів Ганна Бондар («Слуга народу») пропонувала створити робочу групу й розглянути і цей проєкт, і альтернативний — від народної депутатки Юлії Клименко («Голос»). Але цієї пропозиції не підтримали:
«Виявилося, що всі сторони, задіяні в будівництві портів, не згодні з положеннями проєкту. Це й екологи, й органи місцевого самоврядування, й профільні портові асоціації, й планувальники. Єдиний, хто не мав зауважень, — це Мінінфраструктури. Це дивно. Тому гарний шлях — це створення робочої групи з представниками всіх сторін і напрацювання здорових ініціатив. І треба провести антикорекспертизу, щоб уникнути ризиків при подальшому опрацюванні».
Після скандалу в ЗМІ на засіданні комітету спробували виправити ситуацію й мінімізувати негативний вплив від цієї ініціативи.
Так, двоє нардепів — Олександр Аліксійчук та Віталій Безгін («Слуга народу») — внесли свої пропозиції. Перший — щодо виключення озер, річок та водосховищ, а другий — щодо посилення ролі місцевого самоврядування. Саме тут було цілком доречним питання про те, як ОДА може роздавати землі поза межами населених пунктів і областей.
Отже, комітет підтримав проєкт із урахуванням цих пропозицій (стаття 116 Регламенту ВР).
Тобто частина проблем теоретично могла б зникнути у фіналі обговорення в комітеті перед першим читанням. Але ж проєкт №9664 на старті лобіюють із порушенням постанови ВР №2910-IX, на виконання якої його начебто й розроблено відповідно до пояснювальної записки. Він мав би розглядатися, як уже зазначалося, на транспортному комітеті. Проте потрапив до комітету Шуляк, бо тут їй легше збирати голоси.
Якщо одну постанову ВР порушили без наслідків, то чи виконають гарантовано іншу постанову? Голоси депутатів за потреби можуть зібрати. Наприклад, під час скандального голосування за 5655 рік тому голоси знайшли завдяки представникам ексОПЗЖ.
Можна, звісно, як у випадку з містобудівною «реформою», сказати: давайте ухвалимо, а потім виправлятимемо, нині ж, в умовах активної стадії російської агресії, головне — якнайшвидше розбудовувати порти, адже нам треба вивозити зерно…
Але на перше читання проєкт іде з корупційними ризиками й без висновків із боку НАЗК. І голова профільного комітету Шуляк користується відсутністю антикорупційної експертизи й повідомляє, що процедури планування та забудови морських портів стануть прозорими.
«Землі водного фонду худо-бідно вдавалося захищати від незаконної забудови. А цей проєкт запровадить хаос, у якому забудовники зможуть знайти для себе нові можливості. Ми неодноразово стикалися з тим, що до другого читання обіцяли врахувати зауваження природоохоронців. Але потім воно «редакційно» правилося в потрібному авторам проєктів руслі. Тому правильно було б відхилити цю ініціативу й напрацювати у робочій групі те, що влаштовуватиме всіх, а не лише забудовників, авторів проєкту та Олександра Кубракова», — резюмує Петро Тєстов.
Зауважимо, що зараз уряд, який каже про те, що є проблеми з портами, звітує про небувалі успіхи роботи на Дунаї.
Справді, розвиток портів саме в цьому регіоні є пріоритетом, бо Одеса та інші міста частіше потрапляють під обстріли. Але порти на Дунаї лише називають морськими. Тому якщо із законодавчої ініціативи №9664 прибрати вплив на озера та річки, то портів Дунаю запропоновані норми стосуватимуться хіба що в корупційному аспекті.
Наразі питання в тому, щоби створювати об’єкти для зберігання зерна, яке посилено звозиться в цей регіон. Так тут питання суші, а не моря. Тобто на суші можна будувати зерносховища.
А от коли проєкт передбачає створення та відведення ділянок на дні водойми — це серйозні питання. Нині кадастр закритий, і після перемоги може виявитися, що ми знайдемо в морі багато приватних островів. А за межами портів з’являться готелі та яхт-клуби. І за дивним збігом обставин власники можуть бути «своїми» для лобістів ініціативи.