Наприкінці 2024 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про лобіювання». Проте слід зазначити, що діяти він почав лише з вересня 2025-го, тому наразі маємо справу, по суті, з першим декларуванням результатів діяльності спеціалістів з офіційного лобіювання. Таким чином Україна долучилася до легального лобіювання, яке функціонує передусім у цивілізованих країнах — США та країнах Європейського Союзу. Які ж результати старту? Чи перестане врешті тема лобізму асоціюватися з корупцією?
Ще й досі чимало людей негативно сприймають процес лобіювання приватних інтересів у державних органах. Чому? Бо тема лобізму і сьогодні асоціюється з кулуарними домовленостями, корупцією або непрозорим впливом на владу. В результаті формується парадоксальна ситуація, коли:
1) держава закликає бізнес працювати відкрито й для цього ухвалює відповідні законодавчі акти (у цьому разі ключовими є Закон «Про лобіювання» і постанова Кабінету міністрів №1175, що затвердила Положення про Реєстр прозорості);
2) компанії та стейкхолдери, які публічно звітують про взаємодію з державою, нерідко стикаються з хвилею критики, токсичністю та репутаційною стигматизацією.
Разом із тим непрозора взаємодія між суб’єктами та об’єктами лобіювання (вважай — корупція) менш помітна і тому не отримує негативної оцінки суспільства.
Але ж прозоре лобіювання — це не підкилимні домовленості, а нормальна демократична практика відкритої та підзвітної взаємодії між бізнесом і державою. Про це свідчить легальний досвід США та країн Євросоюзу. Адже цивілізований лобіст впливає аргументами, а не хабарями. Наприклад, він може замовити й надати чиновнику аналітичне дослідження, яке аргументовано засвідчить, як конкретний закон позначиться на певній галузі.
Таким чином, ухваливши відповідний закон, Україна долучилася до прозорого лобіювання під її контролем і регулюванням.
І, судячи з першого декларування, Україну підтримали в цьому цивілізовані компанії, які не тільки знаються на темі, а й не бояться надати свої дані для Реєстру прозорості (в ньому зберігаються дані як безпосередньо лобістів, так і бенефіціарів їхньої діяльності, а також державних органів, які в цьому випадку є об’єктами лобіювання).
Звичайно, держава також зацікавлена тримати все під своїм контролем, інакше може, приміром, статися викривлення фінансування законопроєктів, що впливатиме на її безпеку. Але систем регулювання лобіювання кілька. Тож який шлях обрала Україна?
У США чи у ЄС?
Сьогодні у світі фактично існують дві системи цивілізованого лобіювання. Так, у США діє жорстка юридична модель, що передбачає кримінальну відповідальність, тоді як Євросоюз прийняв інституційну модель, що базується на правилах допуску до органів влади.
У США дуже строга система контролю над лобістами. Федеральний закон про лобістську діяльність (Lobbying Disclosure Act, LDA) зобов’язує реєструватися кожного, хто хоча б двічі мав контакт із владою. Лобісти зобов’язані регулярно звітувати: чиї інтереси вони захищають і скільки грошей на це витрачають. Ще одна особливість — американська система орієнтована на аудит грошових потоків і на розділення зовнішнього (за приховування зв’язків з іноземними органами загрожує кримінальна відповідальність) і внутрішнього лобіювання.
Якщо особа мінімум двічі контактує з конгресменами чи чиновниками міністерств і при цьому витрачає на зустрічі з ними понад 20% свого робочого часу протягом трьох місяців, то вона офіційно визнається лобістом. Існує й фінансовий поріг — доходи фірми від лобіювання мають перевищувати 3500 дол. за квартал. Крім того, уникнення реєстрації карається чималим штрафом і навіть тюремним терміном. Наприклад, за приховування даних про клієнтів штраф може сягати 200 тис. дол. А покарання за прихований іноземний лобізм може становити п’ять років позбавлення волі.
Європейська система не така жорстка, але від того не менш дієва. В країнах Євросоюзу теж обов’язково слід реєструватися. Там діє Реєстр прозорості ЄС, що регулює взаємодію між представниками бізнесу, асоціаціями й євроінститутами.
Однак замість фінансових штрафів європейська система обмежує доступ лобістів до чиновників, що ухвалюють рішення. Тільки той, хто є в Реєстрі прозорості ЄС, може вести діалог із, приміром, єврокомісаром. І навпаки, той, хто не включений до Реєстру, не має жодного доступу до чиновників. При цьому кожна взаємодія між лобістом і чиновником публікується з можливістю вільного доступу до цієї інформації для суспільства. А найбільшим покаранням для лобіста є виключення його (на кілька років чи навіть назавжди) з Реєстру прозорості.
Як у США, так і в ЄС існує правило «дверей, що обертаються». У такий спосіб держава встановлює жорсткі обмеження для колишніх чиновників і політиків. Зокрема, їм заборонено протягом одного-двох років ставати лобістами.
Україна зробила свій вибір, віддавши перевагу європейській системі лобіювання, що базується на фізичному й юридичному доступі до органів влади. Про це свідчить суть Закону «Про лобіювання».
Тепер, сподіваємося, публічна звітність про взаємодію з державою та Реєстр прозорості сприйматимуться як інструменти прозорості та зрілих правил взаємодії, а не як «дошка ганьби». Адже бізнес має право доносити свою позицію щодо рішень, які впливають на економіку, інвестиції та робочі місця. Тому якісна державна політика потребує консультацій із бізнесом, асоціаціями й експертним середовищем. А для цього нічого іншого не придумано світом, крім лобіювання.
Поповнення держбюджету
Погодившись на європейську систему прозорого лобіювання в законі про лобіювання, Україна зобов’язала державні органи взаємодіяти з лобістами. Вони повинні:
1) створювати належні умови для здійснення лобіювання, сприяти суб’єктам лобіювання в реалізації їхніх прав;
2) розглядати письмові й електронні звернення, аналітичні матеріали суб’єктів лобіювання та інформувати суб’єктів лобіювання про результати такого розгляду у встановленому порядку;
3) інформувати Національне агентство з питань запобігання корупції про дії суб’єкта лобіювання в процесі здійснення лобіювання.
Своєю чергою лобіст отримав право входити до адміністративних будівель органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування під час здійснення лобіювання (якщо такий доступ пов’язаний із сферою та/або предметом лобіювання), брати участь у засіданнях таких органів під час розгляду питань, пов’язаних із сферою та/або предметом лобіювання.
Однак за отримані згідно із законом привілеї лобіст зобов’язаний подавати до Реєстру прозорості звіт щодо лобіювання за кожне півріччя. Зокрема, він має повідомити державу про дату укладення, строк дії та ціну кожного договору лобіювання в діапазонах:
а) до 100 тис. грн;
б) від 100 тис. грн до 1 млн грн;
в) від 1 млн грн до 10 млн грн;
г) понад 10 млн грн.
Тобто діяльність лобіста поповнює державний бюджет, а не як раніше, лише кишені самого лобіста та державного чиновника. Але це теорія, практика — це результати першого декларування.
Перше декларування
Судячи з публічної звітності за друге півріччя 2025-го, яка є в прямому доступі на сайті Реєстру прозорості, бізнес демонструє свою готовність працювати за цивілізованими правилами.
За даними від 09.06.2026 року загальна кількість лобістів — 183, з них 160 — чинні. Серед лобістів 49% — фізичні особи, 50 — юридичні особи, 1% — іноземні представництва.
- Найбільш активним на цей час в Україні лобістом виявилась Європейська бізнес асоціація — у неї 102 предмети лобіювання. Далі за нею зі значним відривом ідуть: Громадська спілка «Український фуд-ритейл альянс» (11), Громадська спілка «Спілка українських підприємців» (11), Громадська спілка «Об’єднання резидентів Дія Сіті» (11), ТОВ «Вигідна покупка» (8), Асоціація «Українська зернова асоціація» (8), Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна» (5), Асоціація «Європейсько-українське енергетичне агентство» (5), Акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» (3), «Адер Хабер Гавермент Аффейрс» (3).
При цьому найбільш затребуваними об’єктами лобіювання виявилися: Верховна Рада (146 взаємодій), Міністерство економіки (43), Державна служба з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів (23), Бюро економічної безпеки (16), Міністерство фінансів (15), Міністерство охорони здоров’я (14), Державна податкова служба (13), Міністерство цифрової трансформації (9), Кабінет міністрів (9).
Щодо кількості контактів також значно вирізняється Європейська бізнес асоціація — у неї 53 контакти з лобіювання. Далі йдуть Асоціація «Укртютюн» (29), Тютюнова компанія «В.А.Т. — Прилуки» (29), Тютюнова компанія «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна» (24), ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (22), ПАТ «Філіп Морріс Україна» (20), ТОВ «Бритиш Американ Табакко сейлз енд маркетінг Україна» (19), «Адер Хабер Гавермент Аффейрс» (19), Громадська спілка «Всеукраїнська аграрна рада» (17), Громадська спілка «Об’єднання резидентів Дія Сіті» (15).
Найпоширенішими сферами лобіювання виявилися:
1) фінансова, банківська, податкова й митна політика (93);
2) економічний розвиток, регуляторна політика та власність (38);
3) екологічна політика й природокористування (37);
4) енергетика й житлово-комунальні послуги (34);
5) охорона здоров’я й медицина (23);
6) аграрна й земельна політика (20);
7) правоохоронна діяльність (18);
8) транспорт, зв’язок і інфраструктура (11);
9) соціальна політика (8);
10) правова політика (7).
Тепер щодо грошей, що поповнили державний бюджет-2026. 30% укладених договорів вартували від 1 млн до 10 млн грн. Для початку не так уже й погано. Тепер чекаємо на договори лобіювання ціною понад 10 млн грн.
***
Як бачимо, судячи з першого декларування, в Україні стартувало офіційне лобіювання. Це означає, що держава не тільки дедалі більше й більше уникатиме корупційних спокус (не дуже віриться, що всі лобісти цього разу показали всі свої заробітки), але й контролюватиме сам процес лобіювання, та ще й отримуватиме від суб’єктів лобіювання кошти (податки від їхньої діяльності) до державного бюджету. І ця стаття доходів у держбюджеті з кожним декларуванням, найімовірніше, тільки зростатиме.