До 540 млрд грн становили обсяги потенційної контрабанди та сірого імпорту за оцінками експертів «CASE Україна» 2023-го. Державний бюджет від цих схем, відповідно, втратив близько 120–167 млрд грн. На жаль, попри численні реформи, діапазон цих цифр із року в рік суттєво не змінюється. Наша перевірка показала, що знайти підозрілі поставки неважко, а самих їх — чимало. То чому ж ніхто не шукає?
Упіймати контрабандиста просто. Успіх цього починання не залежить від цифровізації митних баз, доброчесності митників чи кількості натренованих собак, лише від аналізу даних.
Якщо з країни А до країни Б виїхало 10 одиниць товару вартістю 10 копійок за штуку, то і заїхати в країну Б має та сама кількість і за тією ж ціною. Проста «дзеркальна» звірка даних зі статистикою країн-партнерів вам покаже, що шукати, де, а зазвичай і кого. От тільки хто в Україні робить подібний аналіз?
Ми вже розказували, як потужний президентський наступ на контрабандистів перетворився на гарбуз. Тоді, якщо пригадуєте, санкції накладалися не лише на персоналії, а й на юросіб, задіяних у контрабандних схемах. Що ж, засукавши рукави ми проаналізували їхню діяльність, звірившись із екстремумами офіційної митної статистики з порталу Еasymarkets.
Мета проста — зрозуміти, чи дійсно правоохоронні органи системно працюють над скороченням сірих схем в імпорті.
Що ж, шановні, їздити нам на гарбузі довіку.
Перше, що впало в око, — формальний підхід до санкціонування. В переліку чимало компаній, які взагалі не ведуть зовнішньоекономічної діяльності. Ні, звісно, такі фірми можуть бути каналами збуту або переробки того, що з порушеннями завезли інші. Якщо це швацьке виробництво, споріднене із компанією-імпортером тканин, то питань нема. Але якщо це рекламне агентство чи управитель майна, що здається в оренду, — питань багато. Трансформувати товар у послуги, звісно, можна, а от збагатитися на цьому — не дуже.
Вочевидь, санкційний список компаній формувався за принципом «не сильно витягнутої руки» — перше, до чого дотягнулися, те й санкціонували.
Та не спішіть звинувачувати СБУ у недоумкуватості.
Дивіться, всі компанії, пов'язані з Едуардом Кукобою, які разом із ним потрапили під санкції, до імпорту не мають жодного стосунку і дуже умовно могли б бути ланками схем його реалізації. Але ж у Кукоби є давній бізнес-партнер Василь Петьовка, двоюрідний брат Балог, колись невід'ємна частина їхньої фінансово-промислової групи, а нині цілком самостійний гравець із численними родичами на підхваті. На всіх компаній п’ятдесят діючих і ще стільки ж закритих, у тому числі імпортерів, у тому числі з дивними спеціалізаціями, наприклад, поєднання в одній фірмі лісопильного виробництва, торгівлі яйцями, продажу необробленого тютюну та монтажних робіт. Погодьтеся, логічно було б протягнути ручку далі й прощупати хазяйство цієї ФПГ на наявність підозрілих новоутворень із реалізації сірого імпорту. Та не дотягнулись...
Друге, що збентежило, — небажання накладанням санкцій зупинити діючі схеми повністю. Наче для лікування гангрени, що вже дісталася коліна, хірург вирішив відняти мізинчик.
Ось, наприклад, у санкційному списку з’являється компанія «Авентус-Оптторг», яка, за даними YouControl, через кілька місяців після потрапляння під санкції змінила назву, керівника і власника.
Відтоді ця ТОВка називається «Кларікс АВ», її засновником є ПАТ «Кларікс Кепітал Лімітед» із Великої Британії, а кінцевим бенефіціаром — громадянка Сейшельських Островів Кларісс Джульєтт Мішель.
Чому про цю пані досі не написав хоча б локальний Forbes? На секундочку, вона — власниця більш як 250 українських фірм («Епіцентрів» в Україні 64, «Новусів» — 84, а всіх страхових компаній — сотня). Ще цікавіше, що керують усім цим господарством лише два директори — Рамаз Мумладзе і Гела Танділашвілі.
Ну, добре, можливо, після накладення санкцій замарану у контрабанді фірму просто продали сейшельській магнатці та її директорам-трудоголікам (будь-хто мріє купити фірму під санкціями!). Але... через колишню власницю «Авентус-Оптторг» Катерину Воропаєву ми виходимо на іншого «крупного інвестора» з Великої Британії — компанію «Стіл Глобал», яка є бенефіціаром і засновником близько 140 українських фірм. Ними теж управляють лише два директори — Хурціа Теа і Ніка Танділашвілі. Невже родичі?!
Спішу нагадати, що СБУ нас офіційно запевняла: ночами не спить — слідкує за всіма санкціонованими за контрабанду і не вагатиметься, якщо помітить щось підозріле.
Ми правильно розуміємо, що 400 фірм, що займаються усім на світі, засновані двома пов'язаними нерезидентами і управляються чотирма нерезидентами, — це все ще не підозріло? Як не підозріло, що лише одна із цих 400 фірм була санкційована за «контрабас»? Те, що решта 399 після цього працюють, як раніше, теж має не викликати підозр?
Третє і головне, що тривожить, — концентрація контролерів на контрабандних потічках і вперте небажання перекривати дійсно великі потоки. Тобто свідоме ігнорування «дзеркальної» статистики всіма причетними.
Добре, СБУ не хоче через «зацікавленість», БЕБ не може через неспроможність, але ж є митниця, що має спеціальні департаменти митного аудиту, боротьби з контрабандою, профілювання митних ризиків. Та й сам керівник митниці пан Сергій Звягінцев не перший рік у справі й наче добре знає, куди треба дивитися. Але засліпило...
Глянемо замість нього, приміром, на імпорт смартфонів в Україну з Китаю. Обрали не випадково, — на цей приклад нам вказала «дзеркальна» статистика, що, по суті, показує, скільки товарів у штуках виїхало з Китаю і скільки таких же товарів заїхало в Україну (один код, прямі поставки — все як належить). Маємо таку картину:
- 2021 рік — виїхало з Китаю 1 811 519 штук, приїхало в Україну — 719 656 штук, «загубилося» — 1 091 863 смартфонів (60%) загальною задекларованою митною вартістю 105 млн дол.;
- 2022 рік — виїхало — 694 019 штук, приїхало — 410 791, загубилося 283 228 штук (41%) на 35 млн дол.;
- 2023 рік — виїхало — 413 715 штук, приїхало — 64 561, загубилося 349 154 штук. На секундочку — 84% від кількості, що виїхала з Китаю.
Свідомо ігноруємо 2024-й, щоб бути впевненими, що все і скрізь уже точно доїхало.
Отже, «дзеркальна» статистика говорить, що до України або стабільно не доїжджає величезна кількість смартфонів, або все ж доїжджає, тільки минаючи наше митне оформлення. Скільки імпортерів смартфонів санкціонувала держава за цей час, вгадайте з першого разу.
У таблиці ми зібрали окремі приклади того, як в Україну не доїжджають не тільки смартфони і не лише з Китаю. Ці дані — краплина в морі неспівпадінь, які можна знайти. За цілими групами товарів ці неспівпадіння знаходяться регулярно, наприклад, текстиль чи взуття, запчастини і інструменти, будь-яка електроніка. Не помітити цього, маючи повний доступ до даних, неможливо. Невже у митників, БЕБ чи СБУ доступу менше, ніж у нас? Ми поділимось, якщо так.
Бо лише порівнянням штук і кілограмів можливості «дзеркалки» не обмежуються, обізнані люди можуть сфокусувати ці дані аж до конкретних поставок. Якби хотіли, то побачили б дивну картину з тими ж смартфонами.
З травня 2022 року різко починає зростати частка постачальників китайських смартфонів з ОАЕ, у 2021-му за ними було якихось 7% поставок, у 2023-му — вже 46,7% на 218 млн дол.
Це вже мало б викликати питання у митних аналітиків: адже економічно прямі поставки вигідніші за кульбіт через посередника в Еміратах. Хіба що посередник — ас своєї справи зі складськими та логістичними потужностями.
Тут аналітики мали б копнути ще глибше та з'ясувати, що топовим постачальником з Еміратів є контора зі зробленим на колінці сайтом, адресою, за якою гуглиться ще добрий десяток фірм, і назвою, що губиться як прізвище Шевченко в Україні, — Smart Digital.
Заглибившись іще на пів лопати, вони побачили б, що перший партнер Smart Digital в Україні (ТОВ «Цифротрейдинг») чомусь збанкрутував. Як і «продажна» компанія власника «Цифротрейдингу».
Інші їхні партнери, ТОВ «УКРНОР», теж уже на ліквідації. На секундочку, купили 2023 року товару на 69 млн дол., а за вісім місяців 2024-го — на 83 млн дол. і вирішили закритися.
Зараз у Smart Digital новий український партнер — ТОВ «Юконтрейд». Засноване Робко Ганною. Вона до цього як ФОП торгувала з лотків на ринках і нагарувала на мільйонні поставки китайських смартфонів з ОАЕ. Єдине, що пов’язує її та збанкрутілих попередників, — дніпровська реєстрація. Ну, так збіглося.
Погодьтеся, дуже хочеться знати, що відбувається з цими китайськими телефонами після закриття їхніх українських покупців і чи взагалі ці телефони доїхали до України. Бо імпортувати щось лише на папері, використавши оборудку для виводу грошей із країни, яка через війну має обмеження на виведення коштів за кордон, — багатьом цікава схема. Та з 2022 року і по сьогодні — жодних запитань у численних контролюючих органів.
Один директор на 200 фірм — та що такого?! Самі лише нерезиденти в керівниках і засновниках — то ж іноземні інвестори! Імпортери, що купують 100 тонн, а завозять півтори, — це такі особливості обліку! Бізнесюки, у яких що не півріччя, то ліквідація фірми, — то через важкі умови праці…
І десь паралельно нормальному імпортеру зупинили вантаж, бо пані на митному пості не вистачає сто баксів на новий «вітон». Комусь донараховали митну вартість не тому, що вона занижена, а «щоб виконати план». У когось вимагають сплати оскаржуваного в суді митного боргу до рішення суду, бо «а чого чекати».
Упіймати контрабандиста легко, якщо ставити це собі за мету. Але ні в кого з численних контролюючих органів такої мети нема.