Досвід доведення фіктивних змін власників активів, метою яких було уникнути санкцій та конфіскацій, ми вже маємо. А що ж робити із «колишніми» родичами та повнолітніми дітьми? Чи можна сховати рухоме й нерухоме у колишніх дружини чи зятя, наприклад? Чи можна довести суду, що повнолітній власник статків завдячує цим не власним бізнес-якостям, а татковому бажанню втекти від конфіскації? Що ж, Володимир Сальдо вже знає відповіді на ці запитання.
Восени 2022 року Путін зібрав чотирьох «глав» терористичних угруповань — «очільників» так званих ДНР, ЛНР, а також колаборантів із Запорізької та Херсонської областей для підписання нікчемного «договору» про приєднання до Росії. Згідно з усіма принципами і підходами, цей цирк не має жодних юридичних наслідків, крім одного — притягнення до кримінальної відповідальності «репрезентантів» окупованих територій, а також конфіскації їхнього майна. Зрештою, саме цим наразі й займається Міністерство юстиції.
Почали із колаборанта Володимира Сальдо, що ручкався з Путіним і підписував вищезгаданий «договір» у кремлі від імені Херсонської області. Проросійські вподобання Сальдо відомі давно, адже він тричі обирався мером Херсона, а також був нардепом від «Партії регіонів». Однак, як ви зрозуміли, ця історія стосуватиметься не тільки цього «політика», а й усієї його родини.
Аби зрозуміти подальший перебіг подій, потрібно трохи заглибитися у сімейні історії колаборанта. Він понад 40 років перебував у шлюбі з Ларисою Сальдо. Вони мають спільну дочку Ірину. Вона, своєю чергою, з 2006-го по 2014 рік перебувала у шлюбі з Віталієм Сіньковим. Іншими словами, в історії з конфіскацією активів колаборанта Сальдо фігурують: колишня дружина, їхня дочка і колишній чоловік дочки. Чому йдеться про них усіх? Бо активи Володимира Сальдо виявилися розпорошеними між зазначеними людьми, причому формальних родинних зв’язків із ексдружиною та ексзятем на момент конфіскації не існувало.
Після початку повномасштабної збройної агресії Сальдо підтримав війну, а Офіс генпрокурора, своєю чергою, 17 березня 2022 року відкрив кримінальне провадження за фактом дій зрадника. 3 червня Сальдо потрапив під санкції ЄС, 2 серпня — під блокуючі санкції США. Згодом до санкціонування долучилися Канада, Швейцарія, Австралія, Японія та інші країни.
Безумовно, в Україні також вдарили по Сальдо рішенням Ради національної безпеки та оборони — 30 вересня. Цей процес затвердили указом президента України, яким рішення РНБО було введено в дію. Логічним продовженням став позов про конфіскацію майна від імені Мін’юсту до Вищого антикорупційного суду (ВАКС).
Уже 13 квітня 2023 року Мін’юст як позивач звернувся з адмінпозовом до ВАКС щодо конфіскації пов’язаного з Володимиром Сальдо майна, в тому числі активів, які знаходяться у Херсоні та на Житомирщині, а також активів цілого списку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог (родичі колаборанта).
Представники держави вимагали застосувати до Сальдо санкції у вигляді стягнення у дохід держави цілого переліку нерухомості (квартир, будинків, земельних ділянок), а також часток у статутних капіталах юридичних осіб, пов’язаних з його близькими людьми.
Цей кейс важливий не рівнем політичного впливу підсанкційної особи, а власне підходом до розгляду цієї справи. Корупціонери та колаборанти зазвичай майно реєструють не на себе, а на близьких осіб, щоб у разі кримінального переслідування активи «залишилися в родині». Чи збережено формальні родинні зв’язки при цьому, неважливо, навіть краще, якщо ні.
Сальдо з дружиною перебував у шлюбі понад 40 років, і на тобі, не так давно подружжя розлучилися. Згідно з даними держреєстрів, колишня дружина Сальдо має у власності 99,86% акцій ПрАТ «Каштан» і 30% акцій ПрАТ «Дельта-Сервіс» — компаній Володимира Сальдо. Це не весь перелік нажитого в шлюбі, але ці компанії важливі для розуміння суті історії. Звісно, відповідно до чинного законодавства майно дружини, набуте протягом періоду перебування у шлюбі, — це спільна сумісна власність, і колаборант опосередковано володіє ним. Навіть якщо почуття померли, логіку родина Сальдо зберегла.
Тому 23 січня 2023 року відбулася зміна кінцевого бенефіціара «Каштану» на колишнього зятя Сальдо Віталія Сінькова. Підстава — довіреність від 29 липня 2022 року, видана ексдружиною Сальдо. Іншими словами, теща сиділа, думала і придумала — треба видати довіреність колишньому зятю, з яким дочка майже десять років не в шлюбі. Мін’юст вважає це спробою уникнути санкцій, а не економічно обґрунтованим правочином. Що ж, це дуже аргументований висновок.
Не менш цікавий факт, що, попри розлучення з дочкою колаборанта, ексзять досі залишався довіреною особою своєї колишньої тещі. Ще цікавіше, що він, будучи довіреною особою, від імені своєї колишньої тещі сам собі і передав акції підприємства. Вочевидь стосунки були дуже теплими, всі всім довіряють, у родині Сальдо панує любов і злагода. Або це просто чергова брехня з метою уникнути санкцій.
Йдемо далі. Дочка колаборанта Ірина Сальдо є бенефіціаром 55,56% у ТОВ «Бебко-Авто» та 40% у ТОВ «Конка». Однак її офіційні доходи за 2001–2013 роки не давали можливості придбати частки у цих двох ТОВ. Відповідно до даних податкової, з 2001-го по 2013 рік Ірина Сальдо отримала дохід в розмірі 121 тис. грн. Це приблизно по 775 грн щомісяця. 2014-го дохід відсутній. Лише в третьому кварталі 2015 року дочка колаборанта отримала дохід, та й то від продажу нерухомості. Тому придбання у першому кварталі 2015 року 55,56% ТОВ «Бебко-Авто» за 1 млн грн і навіть частки в статутному капіталі «Конка» за 7400 грн — фантастичний сценарій. Тож і тут мова йшла, радше, про уникнення санкцій, ніж про власні досягнення бізнесвумен.
Утім, суд першої інстанції, оцінивши аргументи всіх сторін, ухвалив рішення: стягнути в дохід держави всю нерухомість Сальдо, 99,86% акцій ПрАТ «Каштан», 30% акцій ПрАТ «Дельта-Сервіс», а також автомобіль Volvo XC90. А от у задоволенні інших позовних вимог Мін’юсту суд відмовив, у тому числі й щодо конфіскації майна Ірини Сальдо. Чому суддівська логіка спрацювала у випадку ексдружини та ексзятя, але послизнулася на Ірині Сальдо, важко сказати. Принаймні у цьому конкретному кейсі тезою «діти не відповідають за батьків» не обмежитися: якщо особа щось купує на гроші, яких не заробляє, це вже підозріло.
Тож історія на цьому не закінчилася.
Міністерство пішло в апеляцію доводити ще раз, що всі корпоративні маневри родини Сальдо — фільчина грамота для уникнення санкцій.
А Служба безпеки України надіслала листа, в якому стверджує, що факт володіння активами колаборантом Сальдо встановлено, зокрема, це відбувається опосередковано через його дочку, яка офіційно майже нічого в житті не заробила. Більш того, в Єдиному реєстрі довіреностей зберігається документ, яким Ірина Сальдо уповноважує свого батька Володимира Сальдо підписувати та реєструвати статути компаній і таке інше. Зокрема, зафіксовано випадок, коли колаборант Сальдо підписував на засіданні загальних зборів ТОВ «Бебко-Авто» протокол від імені доньки. Додатково до матеріалів справи долучено відео, що підтверджує факт спілкування Ірини Сальдо з батьком, хоча вона сама нібито проживає у французькій Ніцці і, вочевидь, звідти веде успішний бізнес тут, заробляючи 775 грн на місяць (якраз для життя на французькій Рив’єрі).
На щастя, в апеляції цих доказів вистачило.
Так, у нас не прецедентне право, і суд вимагатиме доведення подібних майнових зв’язків щоразу навіть у дуже схожих випадках, і судові рішення, безумовно, можуть відрізнятися. Навіть досвід розгляду цієї справи у першій інстанції показав, що судді цілком можуть не брати до уваги очевидних речей.
Однак набутий зараз досвід дозволить нам у майбутньому значно швидше та аргументованіше розбиратися у подібних справах, знаходячи все, що намагалися приховати від держави злочинці. Навіть якщо «схованки» здаються їм наднадійними.
Історія Сальдо демонструє нам: можна красти до нестями, бути колаборантом і зрадником, але розплата буде неминучою. Не лише для Сальдо. Для всіх, хто зрадив чи зрадить Україну.