Хочу подякувати редакції за надання рівних можливостей для висловлення різних думок суб’єктами рибного ринку на шпальтах видання. Переконаний, у суспільстві давно назріла потреба публічного висвітлення процесів, які відбуваються у цій сфері.
У цілому поділяючи позицію автора статті «Пристрасті за оселедцем», хочу додатково повідомити ось що:
— З квітня ц.р. ветеринарна служба України в односторонньому порядку перестала визнавати ветеринарні сертифікати всіх країн, оскільки 10 квітня ця служба затвердила нову єдину форму сертифікатів для всіх країн-експортерів. Стурбованість із цього приводу вже неодноразово заявляли як компанії, котрі працюють на ринку, так і офіційні особи Норвегії та інших країн.
— Останнім часом почастішали випадки затримання ветеринарною службою України імпортованої в нашу країну риби. Найбільший резонанс викликало затримання 3 тис. тонн риби виробництва норвезької компанії «Весткоаст». При цьому представники ветеринарного відомства, зокрема Петро Вербицький, стверджують, що арешт риби, яка містить мертві анізакіди, стався саме в результаті введення нових правил. Однак у всіх документах чиновники посилаються на «Обов’язковий мінімальний перелік досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф-2)», затверджений наказом №16 від 03.11.98 Державного ветеринарного департаменту України, у якому на момент ввезення норвезької продукції нічого не було сказано про мертві анізакіди.
Міжнародна група морепродуктів вважає, що сформована ситуація виходить за рамки проблем самої тільки компанії-імпортера. Річ у тім, що, заарештувавши вантаж, ветеринарна служба продемонструвала повну неповагу до міждержавних угод, підписаних Україною. У даному разі — з урядом Норвегії, що передбачає визнання Україною сертифікатів, виданих норвезькою ветеринарною службою.
— Глава ветеринарної служби Петро Вербицький заявляє про необхідність гармонізації українського законодавства з нормами (стандартами) СОТ і ЄС. Однак це не підтверджується практичними результатами.
Через дії ветеринарної служби України деякі норвезькі компанії вже заявили, що йдуть з українського ринку. При цьому слід зауважити, що 85% споживаної в нашій країні риби — норвезька, і, якщо ці експортери підуть, може виникнути дефіцит рибної продукції на споживчому ринку. Страждає й імідж країни на міжнародній арені, особливо на тлі заяв українського уряду про європейську інтеграцію.
Усі вищевикладені факти й події призведуть до того, що рибний сегмент ринку України зупиниться у своєму поступі, адже для його розвитку потрібні значні інвестиції. Міжнародна група морепродуктів із подивом змушена констатувати, що ветеринарний департамент і експертна комісія із залучення інвестицій у рибний ринок своїми діями останній просто знищує.