Міжвідомчу групу з розробки заходів, покликаних допомогти ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України» вийти з кризового стану, створено урядом у грудні 2000 року за дорученням Президента України. Наближається дворічна дата цієї пам’ятної події. Замінилися два перших віце-прем’єри — Юрій Єхануров і Олег Дубина, які по черзі очолювали групу. Але пікети трудового колективу компанії продовжують шикуватися в літню спеку й зимовий холод біля парадних під’їздів Кабінету міністрів, Міністерства транспорту України й адміністрації Президента.
Мимоволі закрадаються підозри, що дії міжвідомчої групи загалом і відомств, які до неї входять, зокрема не відповідають очікуванням працівників державної авіакомпанії, що сподіваються на підтримку свого власника. Натомість, судячи з пояснень пікетників, одержувані ними пропозиції по суті скидаються на постановку питання кіногероїнею Фаїни Раневської: «Дівчинко, що ти хочеш — поїхати на дачу чи щоб тобі відірвали голову?». При цьому авіакомпанію явно підштовхують до другого варіанта.
На думку профспілок «Авіаліній України», внаслідок цілеспрямованих дій чиновників Міністерства транспорту України й Укравіатрансу компанія за останні роки практично розвалилася. У результаті реорганізацій із її складу виведено 11 регіональних авіапідприємств, які, дотримуючись принципу «котлети — окремо, мухи — окремо», взяли собі тільки повітряні лайнери, а борги залишили компанії. Після цього з’явилися підстави переглянути ідею створення флагманського національного авіаперевізника на базі ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України» на користь компаній «Аеросвіт» і «Міжнародні авіалінії України», що є, вважають профспілки «Авіаліній України», відкритим лобіюванням окремими впливовими держчиновниками інтересів діючих в Україні авіаперевізників, створених за підтримки іноземного капіталу.
«Фінансова прірва, — стверджував Остап Бендер, — найглибша у світі. В неї можна падати все життя». Жоден із попередніх керівників компанії «Авіалінії України», що за роки її існування змінювалися шість разів, навіть не намагався заперечувати командорові. Навпаки, кожен, пояснюючи постійне зростання боргів, як внутрішніх, так і зовнішніх, наголошував саме на тому, що вона — планово-збиткова.
Цілком іншої думки щодо цього голова профспілки льотного складу ВАТ «Авіакомпанії «Авіалінії України» Сергій Валяєв. Причина, за його словами, у тому, що попереднє керівництво допустило передачу значної частини прибуткових міжнародних авіамаршрутів конкурентам «Авіаліній України», а також уклало договори на оренду літаків інших компаній, тоді як не досить завантажено власні. До початку поточного року, коли авіапідприємство очолив Олександр Давидов, тільки заборгованість із зарплат сягала 10,8 мільйона гривень. Новий голова правління спростував сформоване уявлення про однозначну збитковість, розірвавши частину невигідних договорів. І вже у вересні привів компанію до позитивного фінансового результату. Лише за три місяці, з липня по жовтень нинішнього року, навіть без урахування спонсорської допомоги, наданої у вересні «Авіалініям України» Міністерством транспорту, дебіторську заборгованість вдалося зменшити на 30 мільйонів, а кредиторську — майже на 40 мільйонів гривень. До 2,1 мільйона зменшилася й заборгованість із заробітної плати.
Авіакомпанія вперше стала прибутковою, що дозволило їй нарешті поклопотатися про власний розвиток — найближчим часом у її розпорядження за лізинговим контрактом надійде новенький Боїнг-737/400. Уже завершується підготовка льотно-інженерного складу та бортпровідників для польотів на цьому лайнері.
Тут би й порадіти державним мужам, украй виснаженим дворічною розробкою програми виведення «Авіаліній України» з кризи. Але відбувається протилежне: маршрути, які обслуговують «Авіалінії України», передаються іншим перевізникам, попри те, що Генпрокуратура вважає такі дії протиправними.
«Ми просили, — каже Сергій Валяєв, — не призначати іншого перевізника на Дубай, але, всупереч нашому проханню, це було зроблено. Відтак польоти стали збитковими. Але наша компанія державна, отож збитків зазнає держава. Для іншого перевізника польоти на цьому маршруті теж збиткові, однак, конкуруючи з державним підприємством, він намагається тут закріпитися. А коли це відбудеться і ми будемо змушені піти, він почне диктувати такі ціни, які вважатиме за потрібне. Навіщо на міждержавних трасах створювати конкуренцію між вітчизняними перевізниками? Адже держава від цього ніколи не виграє!»
Замість підтримати намічену тенденцію виходу «Авіаліній України» з критичного стану, від неї вимагають негайного погашення боргів, відключають їй водо- й теплопостачання, електрику та зв’язок. Всупереч постанові Кабінету міністрів, якою заборонено укладання договорів, що передбачають передоплату, аеропортові послуги авіакомпанії надаються за принципом «гроші наперед». Це, вважають працівники «Авіаліній України», безпосередньо пов’язано з тим, що активна діяльність нового керівництва компанії стривожила її основних конкурентів, представників яких, попри очевидний конфлікт інтересів, введено до складу міжвідомчої групи.
Керівники уряду й галузі неодноразово заявляли про свою готовність розв’язати проблеми «Авіаліній України». Сумніватися в їхній щирості не доводиться. Безперечно, останнім часом реформування транспортної галузі України дає відчутні позитивні результати. Розвивається залізничний транспорт, автомобільний, зміцнює позиції на ринку послуг водний. Тоді чому пікети авіаторів залишаються на зайнятих позиціях? Чи не тому, що, за їхніми словами, діалог між сторонами відбувається різними мовами? Звідси — взаємонерозуміння та приреченість усіх добрих намірів.
Авіаперевезення завжди були й залишаються найскладнішою транспортною сферою. Тут складне все: і техніка, і організація, і конкуренція. Тож і ставлення до їх розвитку має бути особливо уважним, зрозумілим і відкритим. Щоб не довелося всій галузі, як співається в пісні, «летіти з одним крилом».