Історія, про яку розповідається в цій статті, — типовий приклад одного зі способів розбазарювання приморської території. Вона — свідчення того, що місцеву владу не цікавлять ні насущні потреби й інтереси місцевих жителів, ні доля пам’ятників природи й історії, чим, здавалося б, вони повинні опікуватися в першу чергу...
Рай, що перетворився на пекло
Голова екологічної комісії Кастропольської туристично-оздоровчої асоціації Ганна Бережна звернулася в Кримський громадський комітет із контролю над використанням землі з великим стосом документів, які свідчать про нехтування Симеїзькою селищною радою долею жителів селища Берегове. Але найбільше вона просила приїхати й вислухати місцевих жителів. І коли ми зупинилися на невеличкому майданчику в центрі села біля єдиного магазину, сюди хутенько зійшлися практично всі односельці. Зібрався майже мітинг. Кожен поспішав висловити наболіле, зі сльозами люди говорили про нестерпне життя в цьому природному раю. Голова громадської селищної ради Галина Мельникова, котра прожила тут 53 роки, розповідає, що історія з виділенням Симеїзькою сільрадою ділянки під скелею Іфігенія нібито для будівництва санаторію для батьків із дітьми, потерпілих від чорнобильської катастрофи, — а це, практично єдине місце відпочинку місцевих жителів! — переповнила чашу терпіння селян. Люди говорять, що Симеїзький селищний голова Микола Макаренко довів мешканців селища до соціального вибуху: не звертає ані найменшої уваги на численні скарги людей, котрі його обрали.
А скаржаться вони не даремно: вже давно в селищі не працює лазня, ціни в магазині — із курортними націнками, тобто майже на третину, а то й удвічі вищі від звичайних, і для пенсіонерів непосильні. Це ж не жарти — влітку помідори по 5 гривень. Уже кілька зим окремі будинки не обігріваються взагалі. Відмінено всі рейсові автобуси, і з селища неможливо виїхати. Пенсіонери розповідають, що вирушаючи в лікарню, їм доводиться долати кілометровий підйом східцями до найближчої дороги, адже селище розташовано на схилах гір так, що вулиці з’єднуються тільки східцями. Викликати «швидку» — справжня проблема. «Крименерго» змушує місцевих жителів під загрозою відключення власним коштом переробляти системи ліній електропередач, міжбудинкові та внутрішньобудинкові схеми, хоча раніше їх було прийнято в експлуатацію. Тут закрили всі дитячі садки, і дітей тепер доводиться возити гірськими дорогами в інші села. У селищах навіть сміття вивозять нерегулярно.
Раніше тут був один пансіонат — «Кастрополь», у якому працювали практично всі місцеві жителі, але тепер його приватизовано, розділено на 18 здравниць, усіх звільнили, тепер немає на що жити. Крім того, усі частини колишньої здравниці, яку місцеві жителі будували та вважали фактично своєю, заставлено табличками «Приватна власність!», і їх нікуди не пускають. Хоча ця «приватна власність» цілком «сидить» на їхній громадській інфраструктурі, зокрема землі, та прагне ні за що не платити. Тепер у Блакитну затоку, де будується аквапарк, — не можна, у Кастрополь — не можна, єдиний пляж неподалік окупували нудисти, а тут ще й скелю хочуть відібрати?
Громадський рух у селищі Берегове розгорнувся під гаслом «Не віддамо скелю Іфігенія!». «Ми тут живемо в чудових курортних умовах, наче в раю, але цей рай для нас уже став пеклом!» — говорить Галина Мельникова. Дізнавшись про рішення Симеїзької сільської ради, проти якого, до речі, голосували депутати від селища Берегового Людмила Хлюпіна й Олена Шинкевич, жителі направили протест із сотнею підписів, але реакції — ніякої. Навпаки — щасливі власники райської омитої морем ділянки, так зване ТОВ «Іфігенія», — червоною фарбою розмітили на камінні його межі; в порядку благодійності купили для місцевої школи комплект парт й організували її урочисте відкриття, на яке приїхав голова ВР Криму Леонід Грач. Таким чином, свято й участь високої держособи наче перекреслили скарги та проблеми місцевих жителів і дали зелене світло для подальших дій...
Іфігенія в Тавриді
Скеля Іфігенія, певне, була відома ще стародавнім грекам. Антична легенда розповідає, що Іфігенію, дочку царя Агамемнона, вождя греків у Троянській війні, батько пожертвував богині Артеміді, але та пожаліла дівчину й замість неї прийняла в жертву лань. Іфігенію Артеміда взяла жрицею до свого храму Діви в Тавриді. За різними легендами цей храм стояв у різних місцях — у Партеніті, неподалік Аю-Дага, у Балаклаві, але найімовірнішою вважається версія про те, що цей храм стояв саме на скелі неподалік Симеїза, там досі знаходять його залишки. Скелю на честь цього назвали Іфігенією. Крім грецьких авторів, цю стародавню історію розповіла в своїй поемі «Іфігенія в Тавриді» й Леся Українка — вона під час одного з приїздів у Крим жила в Ялті на дачі, що називалася «Вілла «Іфігенія».
У Сімеїзі в 1895—96 роках жив Михайло Коцюбинський, котрий служив у складі Кримського філоксерного комітету. У 1904 і 1911 роках він тут відпочивав. В одному з двоповерхових будинків досі є маленький музей і там установлено меморіальну дошку. На схилах гори Кішка облаштувалося відділення Кримської астрофізичної обсерваторії — один із світових центрів космічних досліджень. Але ландшафтною домінантою в цій місцевості є 100-метрова скеля Іфігенія, що круто здіймається з води просто в небо. Нині це пам’ятник природи.
Район Симеїза — найбільш безвітряне, чисте й тепле місце на ПБК. Саме під скелею Іфігенія навіть у жовтні купаються десятки приїжджих, котрі селяться в наметах у межах території пам’ятника природи. Влітку тут було справжнє стовпотворіння. Ганна Бережна розповідає, що навколо скелі одного дня нарахувала 87 наметів і 86 машин, переважно з російськими номерами.
Тим часом, ця місцевість вимагає спеціальної охорони. Й історія її заповідності дуже суперечлива. Урочище багате не лише історичними особливостями, а й природними. Навколо скелі Іфігенія росте 15 рідкісних видів, занесених у Червону книгу, зокрема вісім ендеміків. Тут розташовано археологічний пам’ятник — поселення X—XIV століть. З самого початку заповідником була не сама скеля (скеля що — камінь та й годі!), а «ділянка в скелі Іфігенія» площею 9 гектарів (і плюс 15 гектарів буферна зона), і це дуже важливо для розуміння того, що відбувалося далі.
Суперечки й листування про ділянку тривають із 1964 року. Ділянка входила до складу Кримського гірсько-лісового заповідника, але після вивчення природоохоронними організаціями й оцінки його унікальних природних багатств визнано необхідним виділення його зі складу заповідника — увага! — як заповідної одиниці для встановлення більш високої категорії охорони! Однак виділити його виділили, а більш високий ступінь охорони не встановили, тож у заповідник теж не включили.
Залежно від призначення обстеження коливалася й оцінка його ресурсів. В одних із них написано, що пам’ятник має високу природну цінність унаслідок унікальності його рослинності. Причому унікальність підтверджується фактами: тут ростуть такі рідкісні рослини, як фісташка туполиста, ялівець високий, 200-літні кипариси й інші. Причому перші дослідники дійшли висновку, що ділянка може зберегтися тільки в природному стані, оскільки будь-яке порушення грунту неминуче призведе до висихання рослинності. І, навпаки, в іншому обстеженні, до речі, дуже малограмотному, у якому написано, що це є «бухерна» (замість «буферна») зона, сказано, що ділянка має «малоцінну» рослинність, отже, може використовуватися в господарських цілях.
Поступово від обстеження до обстеження зменшувалась і площа ділянки. Спочатку перестали брати до уваги буферну зону, потім зменшили площу самого заповідника з 9 до 8 гектарів, потім до 6 гектарів. А потім змінили — знову увага! — і сам об’єкт заповідника. Замість «ділянка в скелі Іфігенія» почали писати «скеля Іфігенія».
Таким чином, ми підійшли до того, що Симеїзька сільрада так «вигнула» межі пам’ятника, що виділила під забудову «здравниці» 3,5994 гектара безпосередньо під самою скелею — за 10 метрів від неї! Виходить, що навколо цієї ділянки — заповідна територія, а сама ділянка — балкове, сильно заросле урочище безпосередньо біля скелі, яке, за ідеєю, найбільш цінне, — чомусь не заповідник. Відповідно до карт і описів ділянки, на ній росте 1852 дерева, але ТОВ «Іфігенія» прийняло під відповідальну охорону 1552 дерева, тобто 300 з них уже наперед заплановано під вирубування. А чи так буде насправді?
За деякими даними, насправді ТОВ планує побудувати на цьому місці зовсім не те, про що заявило. А.Бережна розповідає, що сама бачила робочий план, за яким в урочище замість здравниці для батьків із дітьми збираються побудувати декілька котеджів. Причому досить поглянути на місцевість, аби збагнути — без значного вирубування дерев тут не обійтися. По-перше, сюди, на суцільний крутосхил, потрібно буде важкими великовантажними машинами доставляти будматеріали, отже, не обійтися без будівництва нової дороги. По-друге, тут треба встановити будівельні механізми — крани, бетономішалки, отже, доведеться вирубувати галявини, прокладати траншеї. По-третє, тут закладатимуть фундаменти, каналізацію, водогін, отже, потрібне місце для встановлення землерийної техніки. Крім того, порушиться цілісність поверхневого шару землі, що пошкодить коріння рослин. Більше того, якось забулося, що урочище суцільно зсувна місцевість, що скеля своєю громадою наче підпирає від сповзання в море великі маси грунту, і будувати тут звичайним способом просто не можна...
Місцеві жителі впевнені: якщо не вдасться відвоювати ділянку, то, по-перше, унікальний пам’ятник природи загине, а по-друге, на ньому не буде ніякої здравниці для чорнобильських дітей. Побудують окремі котеджі, які потім розділять на різні здравниці та приватизують роздільно й безоплатно, та ще й разом із землею. Начальство — кримське й російське (а за твердженнями найінформованіших місцевих жителів, за ТОВ «Іфігенія» стоять казанські зброярі, принаймні в Криму його ідентифікаційний податковий код не зареєстровано!) — одержить задарма декілька персональних дач у райському куточку Землі...
240 тисяч замість 8 мільйонів
У прагненні людей жити в достатку немає нічого поганого. Навпаки, люди повинні жити дедалі краще, зокрема нікому не забороняється мати дачу на березі Чорного моря. Але ж питання в тому, яким чином усе це має робитися?
Цікаво простежити той господарський механізм, що діє в даному випадку. Одержуючи ділянку під забудову, як повідомив журналістам заступник Симеїзького селищного голови Геннадій Новиков, ТОВ «Іфігенія» зобов’язалося зробити щось і для місцевих жителів: відремонтувати дорогу, адже й самим доведеться нею їздити, купили парти для школи, поставили деяке устаткування для місцевої амбулаторії — загалом на 240 тис. грн.
Тим часом, як свідчить генеральний директор Кримського інституту екології та проектування Михайло Ейдельберг, ціна землі на ПБК у районі великої Ялти коливається від 3,5 до 8 тис. дол. за сотку. У заповіднику — природно, значно дорожче! Таким чином, виходить, що якби землю на виділеній ділянці просто купили, як це робиться в усьому світі, то покупці заплатили б у касу селища (візьмемо за мінімумом) не менше 8 млн. грн., а вже за ці гроші сільрада змогла б не тільки парти купити, а й розв’язати багато інших проблем місцевих жителів. А так виходить, що «райська» ділянка обійшлася своїм майбутнім приватизаторам у... 240 тис. грн. Ясна річ, місцеві жителі допускають, що, крім офіційного, був і тіньовий розрахунок між учасниками угоди, і що вартість ділянки, ймовірно, наближалася до 8 млн. Але де ж вони осіли, у чиїх кишенях?
— З високою імовірністю ми можемо допустити, що саме так і відбувалося все насправді, — сказав у коментарі для «ДТ» голова Кримського громадського комітету з контролю над використанням землі Андрій Сенченко. — Більше того, з іще більшою ймовірністю можна припускати, що буде побудовано здравницю саме котеджового типу, яку згодом приватизують приватні особи. Причому треба відзначити, що такого розвитку подій можна уникнути — досить провести відкритий тендер на придбання землі згідно з новим Земельним кодексом, і ті самі гроші підуть не в персональні кишені, а в держбюджет і їх можна буде використати на суспільні потреби. Але неважко зрозуміти, що сьогодні чиновники не зацікавлені в його проведенні, адже вони втратять багатюще джерело особистого збагачення. Я думаю, що це має ознаки корумпованості: діями чиновників заподіюється шкода не лише державному бюджету, який втрачає величезні кошти, а й природі, місцевим жителям, інтереси яких цілком ігноруються органами влади. Крім того, такі дії можуть кваліфікуватися частиною 3 статті 28 Кримінального кодексу, де визначено ознаки злочину, скоєного організованою злочинною групою. Я думаю, що тут очевидна і попередня змова, і розподіл ролей. З іншого боку, треба пам’ятати й статтю 11 закону про корупцію, якою встановлено відповідальність відповідних органів за невживання заходів щодо відомих фактів корупції. Думаю, що й у цьому факті, як і в десятках інших випадків, проглядається тіньова приватизація землі в Криму. Тож і МВС, і СБУ є над чим попрацювати...