АНГЛІЙСЬКИЙ ІНТЕРЕС

У ході візиту прем’єр-міністра Віктора Ющенка до Лондона, де він займався врегулюванням проблеми реструктуризації українських боргів із Паризьким клубом, зустрічей і переговорів із президентом ЄБРР, керівництвом Credit Swiss First Boston, за повідомленням агентства «Інтерфакс-Україна», 2 березня відбулася також його зустріч із директором компанії De La Rue Джоном Б.Кінгом.

Менш ніж за тиждень, уже в Києві, як повідомила газета, покликана інформувати громадян про роботу уряду України, — «Урядовий кур’єр» від 7 березня №43, — відбулася зустріч прем’єра Віктора Ющенка з президентом міжнародної компанії De La Rue Джоном Барбіч-Кінгом. У ході цієї зустрічі (яка, схоже, не відповідає протокольному рівню глави уряду) було прийнято урядове рішення про створення робочої групи «для відпрацювання платежів за електроенергію». Керівником цієї робочої групи призначено віце-прем’єр-міністра України Олега Дубину.

Крім того, перебуваючи в Києві, Джон Барбіч-Кінг зустрівся з главою НБУ, представниками Держмитного комітету і Державної податкової адміністрації України.

Звідки стільки уваги до компанії De La Rue? І що, власне, вона робить в Україні?

Виробляє електроенергію — ні; проводить розрахунки за енергоносії — ні; консультує податкові органи — теж ні. Може, спеціалізується на операціях з митного оформлення? Ви сміятиметеся, але також — ні.

Це фірма, що багато років займається виготовленням грошових банкнот і документів із високим рівнем захисту. Крім того, вона ж займається продажем устаткування для виготовлення цих самих банкнот та їх захисту.

«Але Україна нічого цього не потребує!» — скажете ви, і матимете рацію. Гривню свою ми вже маємо і захищаємо її начебто теж успішно. Навіть країнам близького зарубіжжя щось експортуємо, вигравши, до речі, тендер у тієї ж таки De La Rue.

То що ж робить в Україні De La Rue? Спробуємо знайти відповідь.

Існувала в Україні до кінця 2000 року делікатна проблема, з якою окремі міністерства й відомства намагалися впоратися самостійно. Ця проблема — відсутність у країні власних виробників голографічних захисних елементів. Зазначу, що на сьогодні і цієї проблеми немає.

Ну, а тепер кілька слів про те, що рідко стає надбанням журналістів, а в основному чується як глухий гул далекої артилерійської канонади, супроводжуваної світловими спалахами. У недалекому 1999 році уряд України, стурбований розростанням в країні «тіньового» ринку, видав розпорядження, у якому зобов’язав Національну академію наук України, використовуючи вітчизняні технології, створити власне виробництво голографічних захисних елементів, щоб з їхньою допомогою вести облік виробництва деяких вироблених і закуплених за кордоном товарів, а також істотно скоротити витрати бюджету на імпорт елементів такого захисту.

І слід сказати, що занепокоєння це було дуже своєчасним. Навряд чи хтось зараз не знає, що основний бич вітчизняної економіки — виробництво і реалізація багатьох товарів без обліку й оподаткування та отримання від цього суперприбутків, які надходять, звісно, лише на рахунки окремих особливо спритних підприємців. Це потім доведеться морщити лоби, придумуючи чергову мотивацію для оголошення податкової амністії, або кидати погано оплачувану і погано навчену прокуратуру на боротьбу із заможною Системою, в якої головними дійовими особами будуть стовпи Верховної Ради й уряду, а також деякі дуже обуржуазнені «червоні директори». Хоча кожній нормальній людині зрозуміло, що набагато розумніше створювати умови, в яких так зване економічне правопорушення взагалі відбутися не може.

Далі, 15 листопада 2000 року Президент Л.Кучма підписує указ «Про захист документів і товарів голографічними захисними елементами», покликаний запобігати підробці документів і сприяти захисту українського ринку від неякісних товарів. Для розвитку цієї ідеї і було створено спеціалізоване підприємство «Голографія» та став до ладу завод з виробництва голографічних захисних елементів (ГЗЕ). Вже сьогодні це підприємство може задовольнити всі вітчизняні потреби в розробці й тиражуванні голографічних захисних елементів. Окрім «Голографії», ще два вітчизняних виробники отримали ліцензії на такий вид діяльності.

І дуже схоже, що саме «по шкуру» вітчизняних виробників ГЗЕ і приїхали до нас гості з британської De La Rue. Приїхали — не полінувалися. Зате потім, гадали, можна буде повісити цю «шкуру» у своєму англійському офісі і згадувати, як вдалося обкрутити навколо пальця Україну і змусити-таки довгі роки купувати за валюту продукцію в британців...

Що таке ГЗЕ?

Нині ГЗЕ — голографічний захисний елемент — це найкращий захист чого завгодно від підробки, контрабанди або, так би мовити, неврахованого товару. Причому зроблено його з допомогою таких високих технологій, що весь світ користується ним. І користується, слід сказати, з великою для себе безпекою і користю. Отож, відповідно до урядового розпорядження, Інститут прикладної оптики НАН України разом із вітчизняним інвестором створив вітчизняне виробництво ГЗЕ — спеціалізоване підприємство «Голографія». Створив не формально, на папері, а спроектував, побудував, обладнав, запустив повний цикл виробництва ГЗЕ в Україні — від створення майстер-матриць до промислового тиражування.

Сьогодні, за свідченням фахівців James River Products (JRP) — світового лідера у виробництві устаткування для голографічного виробництва, київське спеціалізоване підприємство «Голографія» — одне з найкращих серед аналогічних виробництв. І, як з’ясувалося в процесі експлуатації устаткування, виготовленого JRP, Україна має власні технології, що не лише не поступаються західним, а й перевершують їх. Президент JRP Друрі Брогхен настільки був здивований цим фактом, що висловив побажання включити низку доповнень, запропонованих українською стороною, в процес розробки нового технологічного устаткування, випуск якого планується 2002 року. Тому цілком логічно, що саме вона отримала повноваження ексклюзивного дистриб’ютора JRP.

До відома: у світі налічується близько 40 підприємств, аналогічних київській «Голографії». Буквально після відкриття спеціалізованого підприємства «Голографія» — вже 12 вересня 2000 року — його прийняли в дійсні члени Міжнародної асоціації виробників голограм (International Hologram Manufacturers Association — IHMA зі штаб-квартирою в Лондоні). До цієї асоціації входить близько 60 провідних виробників голограм і устаткування для їх виробництва у світі.

Одразу після підписання Президентом України указу «Про захист документів і товарів голографічними захисними елементами» це підприємство було ліцензоване з усіх видів діяльності, виконавши всі найвищі вимоги.

Однак становлення в Україні нового підприємства, яке символізує, за великим рахунком, початок розвитку нової галузі у вітчизняній промисловості, не було безхмарним. Можливо, десь так і буває, та тільки не в Україні. Ось коли б радіти появі можливості не імпортувати (причому втридорога) продукт і високі технології, а самостійно забезпечити власні потреби в ГЗЕ, та ще й продавати потім послуги з їх виробництва. Ні, це не про нас. В Україні у багатьох руки свербіли вставити палицю в колесо нової галузі і нового підприємства. Є й такі, хто виношує власні плани щодо розвитку українського виробника ГЗЕ та його місця у світовій індустрії. І окремі з них у своїй заповзятливості багато чого досягли. Особливу спритність проявила й відома вже нам компанія De La Rue, використовуючи у своїй діяльності в Україні і методи, дуже далекі від ведення чесного бізнесу.

Річ у тому, що британська De La Rue Holographics разом із кількома іншими претендентами, у тому числі й українським підприємством «Голографія», подала заявку на участь у закритому (що цілком логічно — йдеться про економічну безпеку) міжнародному тендері на право виробництва і постачання голографічних захисних елементів для захисту від підробки марок акцизного збору на алкогольні вироби. Тендер було оголошено Національним банком України, а точніше — Банкнотно-монетним двором НБУ 11 вересня 2000 року. Переможець цього тендера, як ви, напевно, вже здогадалися, міг розраховувати на серйозне держзамовлення, яке фінансується бюджетом України, що забезпечило б йому стабільну і дуже прибуткову роботу на досить тривалий час.

Формально умови тендера були дуже жорсткі. Обізнані люди кажуть, що складалося враження, ніби в Україні акцизні марки збираються захищати, як, наприклад, євро. Хоча, напевно, такий уже «залізний» рівень захисту для одноразових (!) марок акцизного збору просто непотрібен — зайві й економічно невиправдані витрати.

Однак при докладнішому вивченні умов тендера неначе виходило, що умови вибору переможця спеціально написані під... De La Rue або іншого іноземного виробника. Навіть умови постачання визначено дуже однозначно — CIP аеропорт «Бориспіль». Та й ціни зазначено не в національній валюті, а в доларах США. Тож якщо українська компанія переможе в тендері, то їй, відповідно до цих умов, доведеться свою продукцію відвозити в «Бориспіль», замитнювати, розмитнювати тощо. Ну, скажіть, що ж це за тендер такий?

Український учасник цього злощасного тендера — вже згадане спеціалізоване підприємство «Голографія» — оспорює такі умови і виграє спір в арбітражному порядку, за що його ж обвинувачують в елементарній нездатності конкурувати з іноземцями і зволіканні з визначенням переможця. І заявляє це не хто інший, як британська De La Rue. Причому робить вона це, образно кажучи, за всіма правилами ведення тактичної блокади.

Уже 15 січня 2001 року комерційний директор De La Rue Holographics Аннетт Кайлі звертається з листом до голови комітету Верховної Ради з питань забезпечення правоохоронної діяльності Івана Біласа (у комітеті ВР цей лист зареєстровано, зазначимо, 18 січня 2001 року) із начебто чемною пропозицією «плідного співробітництва». І ніби між іншим зазначає: «Розуміючи важливість та актуальність цього указу (йдеться про указ Л.Кучми «Про захист документів і товарів голографічними захисними елементами». — Авт.), наша компанія хотіла б запропонувати Україні своє сприяння в його реалізації. При цьому слід врахувати, що відсутність досвіду виробництва високо захищених оптичних елементів і порівняно невисокий рівень технічних можливостей місцевих українських виробників голограм, на нашу думку, не дозволять вирішувати настільки складні завдання, як, приміром, створення надійного голографічного захисту для грошей або акцизних марок».

Вельми прозора пропозиція, чи не так? Тільки запитання постає: коли вже вітчизняні виробники голограм такі «недалекі»— а йдеться про спеціалізоване підприємство «Голографія», — то з якого дива саме йому й ліцензію видали, і до Міжнародної асоціації виробників голограм прийняли, та ще й запропонували бути ексклюзивним дистриб’ютором JRP? Чи тільки в De La Rue розумники зібралися, а в інших компаніях — так, погуляти вийшли?.. Навряд чи.

Втім, не тільки українським виробникам голограм перепало від комерційного директора De La Rue, а практично всім учасникам тендера й конкурентам. І, гадаю, вони цього британцям не забудуть...

Але ось що цікаво, буквально того самого дня (подумати тільки, яка нечувана оперативність!) пан Білас, мабуть, перейнявшись проханнями De La Rue, вже офіційно звертається до глави Нацбанку України пана Стельмаха. І не просто просить, мовляв, шановний, ви уважно пригляньтеся саме до De La Rue, а прозоро натякає, що «в разі віддання переваги компанії Де Ля Ру Голографікс у тендері, одержання нею державного замовлення...». А також, мовляв, повідомте, пане глава НБУ, парламентському комітету, очолюваному І.Біласом, про ваше рішення...

Можливо, в І.Біласа були найшляхетніші мотиви, але чим вищеописане відрізняється від стандартного лобіювання та протекціонізму інтересів конкретного закордонного виробника? А якщо відрізняється, то що ж таке лобіювання?! І чому б це британській фірмі так закортіло одержати українське держзамовлення?..

Як варіант, якщо не відповідь на останнє запитання, пропоную інформацію агентства «Рейтер» (від 22 листопада 2000 року!): «Найбільший у світі незалежний виробник банкнот De La Rue повідомила про падіння на 66% доходів до оподаткування в першій половині фінансового року… De La Rue повідомляє, що прибуток до сплати податків за попередні шість місяців, станом на 30 вересня, знизився на 27,7 млн. фунтів стерлінгів (39,29 млн. дол.), порівняно з 81,7 млн. фунтів стерлінгів, одержаних компанією рік тому...» Котирування акцій цієї компанії катастрофічно впали, і вона гарячково намагається уникнути процедури банкрутства. А та сама De La Rue Holographics, комерційний директор якої так зворушив депутата І.Біласа, за окремими даними, взагалі проходить процедуру ліквідації…

Нездорова ситуація навколо теми виробництва голографічних захисних елементів спонукала президента Національної академії наук України Бориса Патона звернутися до Президента Леоніда Кучми з посланням, у якому він висловлює занепокоєність НАН України негативними тенденціями, що з’являються на ринку вітчизняного виробництва ГЗЕ. Академік Патон зазначає, що створене в Україні спеціалізоване підприємство «Голографія» «оснащене найсучаснішим устаткуванням для виготовлення ГЗЕ на рівні світових стандартів і спирається на науковий потенціал Національної академії наук України. Підприємство «Голографія» вже виконало низку замовлень на розробку й виготовлення ГЗЕ, зареєструвавши ці тиражі в Міжнародній асоціації виробників голограм як дійсний член цієї міжнародної організації...

...Викликає подив ставлення окремих високих посадових осіб, котрі відверто лобіюють майнові інтереси іноземних виробників ГЗЕ, і зокрема інтереси компанії «Де Ла Ру Голографікс».

...Питання безпосередньо торкається національних інтересів України й потребує вашого безпосереднього втручання. Бо існують побоювання, що ці процеси в подальшому можуть призвести до повної та безумовної залежності України від закордонного виробника ринку виробництва наукоємних елементів захисту документів і товарів».

Так вважає Борис Патон, який активно підтримав співзасновництво в спеціалізованому підприємстві «Голографія» одного з інститутів Національної академії наук України, справедливо вважаючи, що створення вітчизняного виробництва ГЗЕ — крок у майбутнє та безперечна можливість прикладного застосування багаторічних і успішних високотехнологічних розробок академічної науки України. Навряд чи це заслуговує осуду.

Ось так в Україні останнім часом «реалізується» державна політика зі створення вітчизняного виробництва голографічних захисних елементів — при найактивнішому лобіюванні інтересів тієї ж таки De La Rue. А тим часом у цієї британської компанії справи дуже й дуже кепські, кепські настільки, що...

І з таким потенційним партнером українські чиновники ведуть переговори. До речі, як повідомлялося в згаданій на початку матеріалу інформації з «Урядового кур’єра», у березні в Україну ще раз завітає, як то кажуть, група товаришів із тієї ж таки De La Rue...