Оздоровити рибний ринок на основі інвестиційної моделі розвитку, створити систему наскрізного контролю якості риби відповідно до стандартів СОТ — така кінцева мета Експертної комісії з питань залучення інвестицій у рибопромислову галузь і розвитку її інфраструктури. Цей консультативно-дорадчий орган, що діє на постійній основі при Кабінеті міністрів, створено наприкінці минулого року постановою КМУ № 1970 від 18 грудня 2003 року. До складу комісії ввійшли представники Міністерства аграрної політики (держдепартаментів рибного господарства й ветеринарної медицини), міністерств закордонних справ, юстиції, економіки, Державної податкової адміністрації та Державної митної служби України, декілька народних депутатів.
Кореспондент «ДТ» зустрівся з членами Експертної комісії, щоб одержати інформацію з перших уст. У розмові взяли участь: Юрій МЕЛЬНИК — заступник міністра аграрної політики, голова Експертної комісії; Петро ВЕРБИЦЬКИЙ — голова Держдепартаменту ветеринарної медицини, генеральний секретар Європейської комісії Міжнародного епізоотичного бюро, заступник голови Експертної комісії; Олександр ЖУРАВЛЬОВ — керівник «Програми розвитку інфраструктури ринку рибної продукції», відповідальний секретар комісії.
— Чим мотивована необхідність створення нової структури?
Юрій МЕЛЬНИК: Експертна комісія — це «мозковий штаб» для виконання стратегічного завдання — реформування, а точніше — відродження рибної галузі України. Комплексний підхід зумовлений передусім тим, що окремі відомства в рамках своєї компетенції не змогли зняти гостроту безлічі наболілих проблем. І це при тому, що рибна галузь, як, певне, ніяка інша, має фундаментальну законодавчу й нормативну базу. У лютому поточного року Верховна Рада затвердила нарешті підготовлену Кабміном Державну програму розвитку рибного господарства до 2010 року.
На жаль, нині держбюджет не в змозі забезпечити потреби рибної галузі. Вихід один: пошук і залучення інвестицій. Але якщо риба шукає, де глибше, то інвестор — де краще, де привабливіші економічні умови та прозоріші ділові відносини. Керуючись такою логікою, члени Експертної комісії на першому ж засіданні вирішили провести всебічний моніторинг ринку рибної продукції та рибопромислової галузі. Його результати підтвердили наші найгірші побоювання: сьогодні це один із найбільш криміналізованих видів бізнесу.
Для захисту інтересів споживачів було вжито низку невідкладних заходів. Наказом ДПАУ й ДМСУ створено цільову спільну робочу групу за участю Держдепартаменту ветмедицини для протидії злочинності у сфері економіки, контролю якості та безпеки. Завдяки впорядкуванню місць митного оформлення посилився контроль над переміщенням товарів рибної групи.
Наказом №1 по Держдепартаменту ветмедицини «Про здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю й нагляду за безпекою риби й рибної продукції» затверджено відповідальних осіб на пунктах ветеринарно-санітарного контролю, визначено уповноважені пункти пропуску й державні лабораторії. Затверджено єдину форму сертифікатів з обов’язковим зазначенням дати виробництва продукції. Підписано угоду з Литвою про надання профільної інформації в електронному вигляді про переміщення продукції в режимі транзиту в Україну. Налагоджено систему оперативного інформування з відомствами Норвегії, Данії, інших країн-експортерів про легітимність ветеринарних сертифікатів.
Мабуть, головним досягненням Експертної комісії можна вважати створення єдиної інформаційно-аналітичної бази даних про переміщення товаропотоків, яка неабияк перекрила лазівки тим, хто намагається «обійти» податкове й валютне законодавство.
Принципова позиція контролерів викликала миттєву реакцію з боку, м’яко кажучи, несумлінних операторів рибного ринку. З’явилися публікації з підтасуванням і пересмикуванням фактів, завдання яких — очорнити дії державних органів. Прагнучи врятувати свій прибутковий бізнес, ділки рибного ринку готові усіх і вся облити багном в ЗМІ. Здатні вони й на гірше. Використовуються всілякі методи проштовхування зіпсованої, зараженої паразитами або простроченої продукції на український, білоруський і російський ринки.
Наведу лише один приклад: рибу, яку поставляють на африканський ринок за низькими цінами в рамках програми допомоги й боротьби з голодом, українському споживачеві пропонують як продукцію вищої якості й удвічі дорожче! Отут і вмикаються тіньові схеми. З’являються куратори. А щойно факти набувають розголосу, змінюються покровителі, створюються нові фірми — і знову працюють брудні схеми.
Запропонований ЕК дійовий механізм централізації контролю дав змогу із початку року вивести з тіні до 15% обороту. Робота, колегіально проведена трьома відомствами, розкрила факти дуже грубих порушень, зокрема ввезення за фальшивими документами 420 тонн мойви з Норвегії (ТОВ «Океанічна риба»), понад 300 тонн (вісім партій) риби з Данії, Аргентини, Іспанії з явними ознаками непридатності (ТОВ «Атлантика Трейд»), 3 тис. тонн оселедця з Норвегії, зараженого черв’яками-паразитами (ТОВ «Міжнародна група морепродуктів»). Загалом серйозні претензії пред’явлені 13 підприємствам-імпортерам.
— Що являє собою система наскрізного контролю якості рибної продукції?
Петро ВЕРБИЦЬКИЙ: Державний департамент ветеринарної медицини України, його територіальні управління й регіональні служби здійснюють контроль як над безпекою, так і над якістю риби, інших водних живих ресурсів і харчової продукції з них, суворо дотримуючись законодавчо-правових актів.
Захист внутрішнього ринку — непорушний пріоритет кожної держави. А вже коли йдеться про здоров’я громадян, то дискусії є не тільки недоречними, а й блюзнірськими.
Дозволю собі процитувати уривок з офіційної відповіді Почесного консула України в Норвегії Тома Несса на запит Держдепартаменту ветеринарної медицини (Норвегія, до речі, є головним постачальником рибної продукції в Україну — 64% від загального обсягу імпорту): «У Норвегії дуже ретельно здійснюється контроль безпеки якості продукції. Восени зараженість риби гельмінтами анізакид може бути дуже висока. Інвазія зазвичай становить до 30—50 екземплярів гельмінтів у черевній порожнині риби і до 10 — у м’ясі. У країни ЄС продукція поставляється переважно розчиненою на філе й очищеною від гельмінтів анізакид. Японія, Китай, Польща й Росія направляють своїх фахівців, котрі при завантажуванні скрупульозно відбраковують рибу. У результаті на складах нагромаджуються залишки бракованої замороженої риби. Ця продукція, як показує практика, направляється в країни Балтії, в африканські країни й в Україну. Експортери зацікавлені перед початком нового сезону очистити склади від забракованої продукції. Але відповідальність за правильне використання риби несуть імпортери».
Наскільки риба корисна (приміром, у м’ясі морської — в 800—2000 разів більше йоду, ніж у яловичині), настільки вона може бути й шкідлива за певних обставин. Як свідчить практика, навіть після переробки риба, заражена гельмінтами анізакид, може викликати в споживачів алергічні захворювання. Саме тому світові стандарти на цей вид продукції досить жорсткі й суворі. Й Україна не має права їх ігнорувати, тим паче, готуючись до членства в СОТ. Цілком відповідно до вітчизняних стандартів і на основі рекомендацій і директив ЄС, які стосуються безпеки рибної продукції, ветеринарна служба наказала партію зараженого анізакидами норвезького оселедця, що прибула в Іллічівський морський рибний порт, направити на промпереробку, тобто вительбушити. Звичайна процедура для таких випадків.
На жаль, доводиться констатувати, що чітка й однозначна позиція Експертної комісії не завжди знаходить розуміння в деяких зарубіжних посольствах.
— Як відомо з публікацій у пресі, «батьком» базової інвестиційної програми розвитку ринку рибної продукції, схваленої Експертною комісією, є Центр стратегічних проектів. Поясніть, будь ласка, якими обставинами продиктовано вибір саме таких пріоритетів, як будівництво холодильних складів і рибопереробних комплексів?
Олександр ЖУРАВЛЬОВ: Аналіз ринку рибної продукції показав, що найслабшою ланкою в ланцюжку його функціонування є сегмент збереження й переробки. Нині розробляється нормативно-правова база для стимулювання сумлінних імпортерів до реалізації інвестиційних проектів — будівництва мережі сучасних холодильних складів і рибопереробних виробництв. Успішне виконання цього ключового завдання дасть, у свою чергу, поштовх розвитку вітчизняного малого флоту й освоєнню внутрішніх водойм, усієї інфраструктури галузі.
За даними митниці, експорт рибної продукції скорочується: із 18 тис. тонн 2002 року до 9 тис. 2003-го. Зупинити негативні тенденції зможуть тільки нові технології. Немає сенсу модернізувати те, що катастрофічно застаріло і є реальною екологічною і техногенною небезпекою.
Розвиток інфраструктури холодильних складів дозволить значно знизити ціну на споживчому ринку, а зберігання великих обсягів продукції дасть змогу операторам рибного ринку одержувати додатковий прибуток на всьому ланцюжку. Це саме той випадок, коли гармонійно збігаються інтереси всіх сторін: держави, бізнесу, а головне — кінцевого споживача.