Було б обнадійливо думати, що масові потрясіння, які сталися в ізраїльській політиці, зникнуть після того, як прем'єр-міністр країни Беньямін Нетаньяху піде з посади. Але зміна політичного лідера в Ізраїлі ще не сигналізує про сейсмічні зрушення та зцілення політики, переломний момент у демократичному занепаді та рух до вирішення палестинського питання, пише The Guardian.
Бажання усунути з посади лідера Ізраїлю, який перебуває при владі протягом тривалого часу, безумовно, є рушійною силою новоутвореної коаліції. Водночас, коаліція навряд чи вирішить проблему конфлікту Ізраїлю та Палестини.
Нетаньяху закріпив у національній свідомості ідею того, що цей конфлікт фактично може бути «вічним».
Це ознака того, наскільки «невидимими» зараз є палестинці в політиці Ізраїлю, що навіть включення арабської партії до коаліції насправді не внесло Палестину до порядку денного.
Арабська партія Раам використовує свої місця, щоб здобути вигоди для власного виборчого округу, але, як і всі інші «союзники», вона погодилася поки не вплутуватися у широке палестинське питання з метою уникнення зайвої напруги.
Тривалий час окупація Західного берега та Сектора Гази справді відігравала центральну роль в ізраїльській політиці та в національних дебатах щодо напрямку «сіоністського проекту». Навіть після провалу домовленостей в Осло, наступні прем'єр-міністри Ізраїлю щонайменше залишались теоретично лояльними до ідеї реалізації рішення двох держав.
Нетаньяху мав дещо інші погляди. Він подав ізраїльтянам ідею, що палестинська проблема – це лише «невелика незручність», а не «екзистенційна загроза».
Арабська весна та війна в Сирії не лише відвернули глобальну увагу від Ізраїлю та Палестини, але й додали ваги поглядам Нетаньяху про те, що зараз не час розглядати питання створення Палестинської держави.
Нетаньяху продовжував зміцнювати економічні та дипломатичні зв'язки з партнерами в Африці, Азії та Східній Європі, і на перший погляд, все було досить непогано. Незалежно від того, наскільки європейські ліберали критикували Нетаньяху, економіка Ізраїлю продовжувала зростати, співачка Нетта перемогла на пісенному конкурсі Євробачення у 2018 році, а єврейська держава відкрила найуспішнішу у світі програму вакцинації проти коронавірусу.
Приязні відносини з колишнім президентом США Дональдом Трампом, переїзд американського посольства в Єрусалим, мирні угоди з деякими арабськими монархіями давали підтримку стратегії Нетаньяху.
Посеред такого національного успіху досить легко «продати» виборцям ідею про те, що ізраїльсько-палестинський конфлікт однозначно нерозв’язаний лише через вічну палестинську непоступливість і проблемою потрібно керувати, а не вирішувати.
Це не так сильно відрізняється від поглядів лідера найбільшого блоку коаліції Яіра Лапіда. Він представляє величезну групу центристських сил.
Крім того, самі жителі Ізраїлю хочуть лібералізації власних громадянських прав більше, ніж протистояти окупації, яка мало впливає на їхнє повсякденне життя.
Що стосується потенційного наступного прем'єр-міністра країни Нафталі Беннета, то він дещо «трансформував» погляди на ізраїльсько-палестинський конфлікт. Аргумент про те, що головним стимулом для контролю над палестинськими територіями був не релігійний фанатизм, а безпека, виявив концепцію набагато приємнішу для широкої ізраїльської громадськості.
Наявність у коаліції роздробленого осередку лівих, який намагається відновити свою політичну значимість, також не активізує вирішення палестинського питання. Лівосторонні партії не можуть запропонувати нічого свіжого, чіпляючись за ідею рішення двох держав як за своєрідний магічний ключ, що продовжує їхню мрію про те, що Ізраїль може бути демократичним.
Роки Нетаньяху показали, що ця мета – насправді ілюзія. Нетаньяху часто жертвував демократичним характером держави з поступовими нападами на судову систему, громадянське суспільство та засоби масової інформації. Політичні сили, які об'єдналися, щоб позбавити його влади, не виявляють жодних ознак бажання зупинити цей демократичний занепад. Нове політичне лідерство, яке може отримати Ізраїль, навряд чи принесе суттєві зміни в країну, резюмує видання.
Нагадаємо, 5 травня закінчився термін, відведений Нетаньяху на формування урядової коаліції. При цьому незадовго до закінчення терміну прем'єр-міністр повідомив канцелярії президента Ізраїлю, що не може сформувати уряд, і повернув мандат глави держави.
Ще ніколи шанси ізраїльського прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху утриматися при владі не виглядали такими слабкими. 2 червня його опоненти на чолі з Нафталі Беннеттом та Яіром Лапідом погодились сформувати уряд, що може завершити еру Нетаньяху, який домінував у політиці країни протягом останніх 12 років.