На зарослому мінному полі Юлія Бойко навприсядки копає землю. За роки війни бур'яни заполонили покинуті сільськогосподарські угіддя на Сході 3. Одягнена в пухову куртку і маску для обиччя, українка обережно ножницями зрізає дюйм за дюймом кожної окремої рослини, щоб уникнути прихованих дротів мін. Зрештою, вона дістається до клаптика землі. Бойко встає, сканує землю металодетектором, щоб пересвідчитися, що все чисто. Вона продовжує цю свою тяжку роботу на 600 акрах поля, де колись росла пшениця і соняшники.
Про це пише Washington Post, нагадуючи, що ООН помістила у свій звіт український Донбас серед найбільш замінованих регіонів у світі. Дослідники кажуть, що протитанкові міни тут вбили більше людей, ніж будь-де у світі. На їхню думку, кількість таких жертв на Сході України ставить регіон вище Сирії, Ємену і інших місць конфліктів у Африці.
"Ніхто не знає, наскільки великою проблема стала насправді. Ми лише знаємо, що вона велика", - каже голова програми Данської групи розмінування Генрі Ліч.
Міни, "розтяжки" і нерозірвні снаряди засіяли десятки тисяч акрів, до значної частини яких немає доступу, тому що вони розташовані в зоні, де бої продовжуються досі, а також через опір чиновників.
Гуманітарна організація з розмінування Halo Trust оцінює, що з 2014 року жертами мін на Сході України стали 1796 людей. Серед них - 238 загиблих мирних мешканців і ще 491 - поранених. Кількість втрат через міни і нерозірвані снаряди зросла за останні роки і, швидше за все, ця тенденція збережеться. Оскільки родини повертаються в райони, де бої вщухли, але територія всіяна небезпечними боєприпасами.
На додачу до кровопролиття, цілі громади страждають ще й від прихованої небезпеки в землі. Обидві сторони конфлікту встановлювали міни і забороняли людям використовувати поля для вирощення врожаїв і випасу худоби. Ті, хто збирає дрова для опалення, теж в небезпеці. Економіка в Донбасі переживає стагнацію, пошкоджена інфраструктура лишається невідремонтованою, а спостерігачі за перемир'ям зіштовхуються з перешкодами.
Ось чому Бойко, 29-річна мати з Маріуполя, а також її колеги, розчищають територію від мін поблизу села Мирна Долина. Після активних бойових дій в 2014-2015 роках смертельна небезпека з-під землі паралізувала невелику аграрну громаду поблизу лінії фронту в Луганській області на підконтрольній українським силам території.
Після того, як троє українських солдат загинули тут минулого року через вибух міни, район опинився в полі зору Данської групи розмінування. Команди сформовані з місцевого населення. Керівники кажуть, що ризики обмежені, а на необхідні тренування потрібно лише кілька тижнів. В так званій "сірій зоні" Донбасу така робота здається привабливою через непогану платню. Тож очікується, що за рік район очистять від мін.
"Це суміш городництва і археології. Ми наймаємо цивільних, а не спеціалістів, тож витрати на роботи невеликі, а до того ж це йде на користь місцевим громадам", - каже Ліч.
Під осінім сонцем 10 чоловіків і жінок розкопують різні снаряди і міни часів СРСР. Осколкові міни направленої дії схожі на "тарілку, напаковану вибухівкою", каже Ліч.
"Вони особливо огидні", - додає він.
Потужні протитанкові міни ТМ-62 загрожують фермерам, які обробляють поля. Протипіхотні осколкові міни ОЗМ-72 підстрибують в повітря, коли детонують, розкидаючи під час вибуху сотні залізних осколків і завдаючи ран більшій кількості жерт. Ще одна міна, схожа на іграшку завбільшки з невеличку пташку, спричинила багато смертей серед дітей в часи вторгнення СРСР в Афганістан. Українські військові кажуть також, що російські сили закладають міни і кріплять їхні детонатори до рибальських гачків, щоб солдати непомітно чіплялися за їхній одяг.
Раніше повідомлялося, що на розмінування територій в Луганській і Донецькій областях знадобиться 10-15 років. Якщо собівартість міни коливається в межах від 3 до 30 доларів, то на її знешкодження потрібно витратити 300-1000 доларів.
Детальніше про заміновані територіях Донбасу читайте у статті Алли Котляр та Олени Розвадовської "Замінована прогулянка" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".