Не дивно, що після того, як США звинуватили FIFA в корупції і махінаціях із заявками на проведення чемпіонатів світу, президент Росії 3 рішуче підтримав обвинувачених голів футбольної федерації.
Російський президент зробив "узаконену" корупцію своєю особливістю. А FIFA фактично дорівнялася у рівні корумпованості до колишнього президента України Віктора Януковича. Про це на сторінках New York Times пише оглядач Роджер Коен.
Він зауважує, що Путін взявся протистояти проти обвинувачень Вашингтона проти футбольної федерації ще й тому, що йому не дає спокою "могутність Америки". Російський президент схильний бачити руку США скрізь, і звинувачення проти FIFA не стали виключенням. Крім того, що скандальні обвинувачення ставлять під сумнів право Росії на проведення чемпіонату світу з футболу в 2018 році.
В Москві схильні розглядати можливість скасування російського чемпіонату як геополітичну змову.
"Порівняння чемпіонату з Олімпійськими іграми в Берліні в 1936 році дуже притягнуте за вуха, але не таке вже й божевільне", - пише оглядач.
Він додає, що не варто також дивуватися і тому, що Росія погрожує маленькій Данії і її флоту ядерною зброєю за розміщення систем ПРО. В Москві також дали зрозуміти, що анексію Криму вони будуть "захищати" без сорому використання ядерного арсеналу.
"Сила – це єдина мова, яку Путін розуміє найкраще. Він знає, наскільки Європі незручно від такої "лексики" з його боку", - йдеться в статті.
Автор пише, що насправді дивуватися поведінці Росії більше немає причин взагалі. Путін став вороже ставитися до Заходу. Саме протистояння Вашингтону і Брюсселю російський президент вважає головним елементом, який тримає його при владі.
"Він зробив вибір на користь того, чим займається більшу частину життя: на користь підкупу, компрометації і залякування людей. Можливо це сталося через протести в 2011 році проти його третього терміну. А може через те, що того ж року Захід вдарив по Лівії. Можливо через внутрішнє відчуття, що США переживають момент слабкості. А може тому, що в Україні скинули корумпованого Віктора Януковича. Насправді причини не настільки важливі, як дійсність. А вона каже, що Путін вирішив розпалити російський націоналізм, підтримуючи міф, що Захід оточив найбільшу країну в світі", - йдеться в статті.
Автор нагадує, що лідери G7 зберуться цього разу без Путіна. Але російський президент не засмучений з цього приводу. Він не зацікавлений більше в правлінні клубу найсильніших. Контрольований антагонізм йому підходить більше.
З моменту окупації Криму минуло 15 місяців. За цей час багато речей стали очевидними і не менш тривожними.
"Перша з них те, наскільки мовчазною стала реакція Америки на те, що Москва захопила частину української території. А Росія при цьому розв'язала війну на Сході України, жертвами якої стали вже понад 6 тисяч людей. США навіть не стало стороною мінських угод, які більш схожі на спробу заморозити конфлікт", - йдеться в статті.
Звісно, Вашингтон висловлював свою стурбованість. Так, Держсекретар Джон Керрі поїхав в Сочі на зустріч з Володимиром Путіним. Але при цьому російська агресія лишилася без американської відповіді, що кілька років тому було б важко собі уявити.
Місце США у процесі вирішення конфлікту зайняла канцлер Німеччини Ангела Меркель. Вона говорить з Путіним регулярно і жорстко засуджує його дії. Без Німеччини санкції ЄС не були б добре організовані. Але фундаментальна проблема лишається. Німеччина після Другої світової війни стала пацифістською державою.
В Берліні бояться згадувати про можливість застосування сили. Тому, звісно ж, Меркель відкидає передачу озброєння Україні для врівноваження сил на полі бою і підвищення шансів дипломатії. А варто було б це зробити. Путін застосовує саме силу, щоб отримати те, що хоче. А хоче він недієздатну Україну, яка відмовиться від своїх прозахідних амбіцій. В цьому і полягає суть перемоги Москви і поразки Вашингтона з Берліном.
На думку автора, битва за Україну триватиме ще дуже довго. На сьогодні немає рішень, які б могли швидко вирішити ситуацію. Тим часом, НАТО повинен бути реформований і посилити свої позиції у Східній Європі, зокрема в Балтії, яка боїться агресії Путіна.
Також Коен не радить скасовувати будь-які санкції до тих пір, доки Україна не поверне собі контроль над кордонами. Видання Die Zeit писало, що Путіну потрібен Захід тільки в якості "опудала" для росіян. Незважаючи на розчарування або навіть ворожість по відношенню до Заходу, для Москви він залишається важливим. Тому що вся ситуація вписується в універсальний шаблон, основні меседжі Росія постійно озвучує: нібито деякі західні лідери і спецслужби хочуть ізолювати країну і в кінцевому підсумку знищити її.
Повідомлялося, що прем'єр-міністр Канади Стівен Харпер заявляє, що Росії не можна дозволити повернутися до "Групи семи" (G7) поки президентом цієї країни Володимир Путін.
Раніше повідомлялося, що канцлер ФРН Ангела Меркель скептично оцінила можливість повернення Росії незабаром в клуб провідних світових держав G7.