Ніхто точно не пам'ятає, хто винайшов термін, який міг би потопити переговори з Brexit. У публічному просторі, у всякому разі, це був прем'єр-міністр Ірландії Лео Варадкар, який вперше згадав "план зворотного ходу" для кордону з Північною Ірландією "якщо все інше не вийде". Вираз увійшов в ужиток, оскільки однією фразою ілюструє один з найбільших дипломатичних ризиків після референдуму про вихід Великобританії з ЄС, пише Financial Times.
У грудні 2017 року Варадкар звернувся до ірландського парламенту з проханням створити план зворотного ходу, який покликаний гарантувати, що жорсткий кордон не повернеться на острів Ірландії, що б не трапилося з відносинами між Великобританією та ЄС після Brexit. Ця ідея, навіть будучи нечітко сформульованою, призвела переговори з Brexit і уряд на чолі з Терезою Мей до межі краху.
Протягом кількох днів був досягнутий умовний компроміс, коли Британія вперше погодилася з планом зворотного ходу. Але план був неточним, тому що старші радники ЄС вважали, що колізія щодо статусу Північної Ірландії в певний момент є неминучою.
"Ірландський кордон - це те місце, де реальність зустрічається із фантазіями про Brexit", - було сказано. Залишається всього чотири місяці до дня виходу Британії з ЄС, і момент вирішення питання стрімко наближається.
Прикордонні суперечки знову гальмують переговори Brexit. Емоційні гасла повернулися в політику Північної Ірландії, а члени профспілок пообіцяли захистити свої "криваві кордони". Парламентери з Brexit бачать, що ризик виходу з ЄС без укладення угоди зростає. Попередження про повернення до насильства в провінціях як від політиків, так і від поліції, стали рутинними. І за складними переговорами в Брюсселі стоїть одна неминуча проблема.
"Незалежно від того, як ви це повернете, ви повернетеся до нашого плану зворотного ходу", - сказав один з високопоставлених чиновників ЄС.
Брюссель розглядав план в якості практичного вирішення проблем, пов'язаних з Brexit. Для збереження відкритих сухопутних кордонів в Ірландії потрібно нормативна лінія вздовж ірландського моря, за умови, що британські провінції будуть перебувати в торговельній та регуляторній зоні ЄС.
На практиці, однак, план зворотного ходу еволюціонував з часом в більшій мірі, ніж будь-який інший елемент стратегії переговорів з Brexit. Це історія дворічної кропіткої ірландської дипломатії, чому сприяли британські помилкові кроки і прорахунки.
Через кризу довіри з'явився цей "страховий поліс", який може допомогти укласти чи розірвати угоду про вихід Британії з ЄС, а також визначити майбутні відносини між сторонами. На тлі спадщини Смути в Північній Ірландії, збройного конфлікту, що тривав до кінця 1990-х і забрав понад 3600 життів, ставки навряд чи могли б бути вищими.
Один високопоставлений дипломат з ЄС, тісно пов'язаний з переговорами, назвав визнання Великобританією плану зворотного ходу "катастрофічною помилкою", яка може мати величезні наслідки для обох сторін. Кілька британських чиновників в приватному порядку попередили Брюссель, що це еквівалент "карфагенського миру". Незалежно від того, чи є попередження перебільшеними чи ні, сьогодні план зворотного ходу є головною ціною угоди щодо Brexit.
Зазначимо, що ЄС більше не очікує, що нова пропозиція Британії для встановлення ірландського кордону виправлять після Brexit, і учасники переговорів з обох сторін націлені на зменшення розбіжностей у прямих переговорах.
Раніше повідомлялося, що переговори з ЄС з приводу Brexit зайшли в глухий кут. Велика Британія загрожує вийти без підсумкової угоди, якщо лідери блоку не пом'якшать свою позицію щодо ірландського кордону і торгівлі. У свою чергу голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер заявив про те, що ЄС готовий до всіх можливих наслідків переговорів.
З-за Brexit у відставку пішли вже кілька британських міністрів, в тому числі головний парламентер по виходу Британії Девід Девіс і глава МЗС Борис Джонсон - прибічники "жорсткого" Brexit, у той час як прем'єр Тереза Мей воліла "м'який" вихід королівства з ЄС.
Нагадаємо, 12 липня уряд Мей представив свій план щодо Brexit, призначеного на 29 березня 2019 року. Мінфін Британії передбачив більше трьох мільярдів доларів, прораховуючи різні сценарії Brexit.