Найбільшою несподіванкою 2022 року було те, що Україна змогла зупинити російську воєнну машину. Відбивши першу атаку Росії, українська громадянська армія навіть провела контрнаступи на північному сході і півдні, повернувши контроль над деякими окупованими територіями. Володимир Зеленський перетворився з президента-коміка в харизматичного воєнного лідера.
Історики можуть зробити висновок, що російсько-українська війна - це пережиток несподіваного і відносно мирного кінця радянської імперії в 1991 році. Але Владімір Путін так і не змирився з незалежністю і суверенітетом України. Він розглядає війну і своє місце в ній в контексті російської історії. 70-річний Путін прагне відродити «Велику Росію» раніше, ніж Україна повністю розвернеться до Заходу.
«Представник американської розвідки сказав мені, що коли американські посланці застерегли Путіна від атаки в кінці минулого року, пристарілий автократ відповів: «А який в мене вибір?». Зіштовхнувшись з опором, Путін буде подвоювати свої зусилля», - пише в статті для Wall Street Journal колишній президент Світового банку Роберт Зеллік, який також обіймав посаду заступника Держсекретаря США.
Він зауважує, що «ударна хвиля» російської війни проти України сколихнула весь світ. Європа стривожено прокинулася після тривалих канікул від історії. Швеція і Фінляндія, попри свою традиційну нейтральність, вирішили приєднатися до НАТО. Німеччина оголосила про план збільшити витрати на армію, почала сумніватися в етичності свого пацифізму і приєдналася до санкцій проти Росії. ЄС різко відмовився від російських енергоносіїв, хоча це дорого йому коштувало і поставило на межу потенційної рецесії.
«Деякі європейські виробництва, залежні від дешевого російського газу, переїдуть за кордон. Попри те, що європейці запаслися газом, щоб пережити нинішню зиму, їх чекає невизначеність наступного року», - пише Зеллік.
Автор додає, що реакція США на російську агресію була вагомою, але реакційною. Вашингтон спочатку пропонував Зеленському допомогу у втечі, але зрештою перейшов до поставок спочатку малого оборонного озброєння, а потім - передових артилерійських систем, які допомогли Україні знищувати російські логістичні і командні мережі. США розширили військову підтримку на тлі впертого українського опору. Але президент Джо Байден зважував, яку зброю відправляти Києву, боячись ескалації конфлікту до прямої сутички між США і Росією. Впродовж Холодної війни ядерні держави утримувалися від прямого зіткнення між ними. Президент Байден продовжує дотримуватися такого підходу.
«Балансування НАТО між силою і обережністю дозволило Путіну зберегти ініціативу, попри шокуючі втрати. Москва все ще наступає, погрожуючи тактичною ядерною зброєю, натякаючи на застосування «брудних» радіоактивних бомб, дозволяючи і блокуючи експорт зерна і обстрілюючи українські енергетичні мережі», - йдеться в статті.
Автор зауважує, що Росія вдається до диверсій і дезінформації, водночас застосовуючи іранські безпілотники, щоб застерегти світ про небезпеку розширення конфлікту. В 2023 році, на думку Зелліка, після гіркої зими війна зайде в глухий кут.
«Ситуація нагадує Корею в 1952 році після року атак і контратак. Але війни вивільняють непередбачувані сили. Путін переконаний, що він все ще може перемогти у битві волі, якщо не з українцями, які страждають від гірких умов, то, можливо, з європейцями, які зіштовхнулися з дефіцитом енергії, високими цінами і рецесією, або американцями, де новий Конгрес незадоволений витратами на сурогатну війну», - пише Зеллік.
Втім, він зауважує, що Путін теж ризикує. Український героїчний опір викрив те, наскільки хиткий авторитарний режим, який часто ховається за штучним позуванням.
«Російські війська на фронті в 2023 році, яких тримають в строю чеченці і вбивці з групи «Вагнер», можуть почати нагадувати виснажену і голодну, але розчаровану і небезпечно озброєну царську армію в 1916 році», - допускає автор.
Він додає, що в 2023 році друзям України знадобляться більш рішучі зусилля, щоб підтримати Київ економічно, а не лише у військовому вимірі. Українська економіка стоїть на межі краху. З 43 мільйонів українців близько 7 мільйонів поїхали з країни. І приблизно така ж кількість людей були змушені переселитися всередині країни. Києву потрібно близько 5 мільярдів доларів щомісяця, щоб задовольнити невійськові потреби. Росія нищить українську інфраструктуру, медичні заклади і шкоди.
«Досі європейські конференції були щедрі на обіцянки і скупі на гроші. Друзі України забули застереження Держсекретаря Джорджа Маршалла, яке він озвучив у 1947 році, оглядаючи спустошену війною Європу: «Пацієнт гине, поки лікарі думають». Наступного року, особливо зважаючи на бурчання Конгресу щодо бюджетів, адміністрації Байдена і її партнерам в G7 потрібно буде обговорити і вирішити питання з міжнародним і внутрішнім законом, щоб передати близько 300 мільярдів доларів заморожених російських резерів Україні», - вважає автор.
Також наступного року США зіштовхнуться з випробуванням інтеграції політики щодо України в американську глобальну стратегію. В 2022 році реакція президента Байдена на події скерувала США до довготривалої конфронтації з Росією і Китаєм. Внутрішня політика, швидше за все, тільки закріпить цей курс. В минулому США намагалися відмежувати ці євразійські держави одну від одної. Рішення президента Байдена щодо конфлікту на два фронти визначать курс Америкки на десятиліття вперед.