На перший погляд, війни в Україні і Секторі Гази мають мало спільного. Боротьба в Україні - це звичайний конфлікт, в якому дві держави протистоять одна одній, в той час як в Газі триває протистояння державної армії проти терористичної організації.
«Проте, спілкуючись протягом останніх тижнів з діючими і відставними американськими генералами і цивільними аналітиками, які вивчають обидва конфлікти, я дійшов висновку, що вони фактично підкріплюють багато однакових уроків. Це уроки, які американські військові повинні терміново засвоїти», - пише в статті для Washington Post старший науковий співробітник Council on Foreign Relations Макс Бут.
Він зауважує, що ХАМАС - це не просто терористична організація. Це квазіурядове утворення, яке вступило у війну з приблизно 30 тисячами бойовиків і так само, як і російська армія в Україні, здійснює жахливі воєнні злочини. В обох випадках жорстоке насильство спрямоване на те, щоб залякати своїх ворогів і змусити їх здатися. Лідери ХАМАСу, схоже, не переймаються тяжкими втратами, яких зазнає цивільне населення чи їхні власні бойові підрозділи на війні, яку вони почали 7 жовтня. Бут звертає увагу на той факт, що ХАМАС не відкрив свої тунелі для цивільних, щоб вони могли сховатися від ізраїльських бомбардувань. Так само Кремль продемонстрував шокуючу готовність вбивати не лише мирних українців, але й власних солдатів, яких приносять в жертву заради кількох метрів землі.
«Війни в Газі і Україні повинні нагадати самовдоволеним західним лідерам, що наші супротивники не поділяють наших ліберальних цінностей і, таким чином, набагато менше переймаються втратами, ніж західні військові. Це дає їм значну військову перевагу», - пояснює Бут.
Головнокомандувач української армії генерал Валерій Залужний нещодавно зізнався в інтерв'ю журналу The Economist, що він помилявся, вважаючи, що зможе зупинити російський наступ, завдавши окупантам значних втрат. Але навіть незважаючи на те, що, за оцінками американської розвідки, 315 тисяч російських солдатів були вбиті або поранені, Владімір Путін продовжує робити спроби наступати.
«Так само і ізраїльське командування помиляється, якщо думає, що заподіяння болю і страждань палестинському цивільному населенню змусить ХАМАС припинити бойові дії. Аналітики розвідки називають це «дзеркальним проектуванням», і це критично важлива помилка, якої слід уникати», - йдеться в статті.
Командувач Futures Command Армії США генерал Джеймс Рейні сказав, що конфлікти в Україні і Секторі Гази повинні нагадати, «що війна залишається насамперед людською справою, земля має вирішальне значення, міські бої настільки ж неминучі, наскільки і небажані, а навички ведення ближнього бою на рівні невеликого підрозділу - необхідні і вирішальні».
Такі висновки можуть здатися очевидними, але вони йдуть в розріз сучасній схильності Заходу намагатися звести війну до вправ з прицільного стрільби на великі відстані із застосуванням високоточних ударних систем. Такі військові можливості залишаються важливими, але і Україна, і Ізраїль змушують заново усвідомити потребу в сухопутних військах, здатних наблизитися до сил ворога і знищити їх у ближньому бою.
Атакувати особливо важко в містах, де будівлі слугують прикриттям для тих, хто в обороні, а цивільне населення залишається на лінії вогню. В Україні відбулася низка кровопролитних боїв у таких містах, як Маріуполь, Бахмут, Авдіївка і Херсон, а також навколо них. Зараз у Секторі Гази ізраїльські війська ведуть бойові дії одночасно у двох великих міських районах: Газа-Сіті та Хан-Юніс, де розгалужена мережа тунелів ХАМАСу становить ще один вимір загрози. Враховуючи, що до 2050 року близько 68% населення світу житиме в містах, життєво важливо опанувати те, що американські військові називають MOUT: військові операції в урбанізованій місцевості.
За останні десятиліття війська США мали досвід ведення бойових дій в містах Фаллуджа і Рамаді, а також підтримували місцеві сили, які боролися проти «Ісламської держави» в Мосулі і Ракці. Але американські військові не стикалися з тими викликами, з якими ЦАХАЛ стикається зараз в більш густонаселених міських районах.
«Коли востаннє американський піхотний батальйон зачищав лікарню чи хмарочос? Американські військові не зможуть покладатися виключно на тактику протистояння і точних ударів під час міських операцій у великому місті. ... Це означає, що сухопутні війська США повинні бути краще організовані, підготовлені і забезпечені для ведення інтенсивних міських боїв», - пишуть генерал-лейтенант армії США у відставці Девід Барно і військовий аналітик Нора Бенсахел у книзі «Війна на скелях».
Ще один урок війни в Україні, який закріпило кровопролиття в Секторі Гази, полягає в тому, що «ми повинні вступити в інформаційну війну і виграти її», - сказав адмірал ВМС США у відставці Джеймс Ставрідіс, який в минулому був головнокомандувачем об'єднаних збройних сил НАТО в Європі.
«Це означає домінування в новинному циклі, створення переконливого візуального контенту і просування компетентних, гідних довіри речників», - пояснив він.
Україна провела кращу роботу з інформаційними операціями, ніж Ізраїль, тому що їй є що розповісти: вона - жертва неспровокованої агресії, і вона не вбиває російських цивільних. Жертви серед цивільного населення тільки з боку України, що допомагає генерувати народну симпатію до її боротьби. На противагу цьому, ХАМАС використовує палестинців як живий щит, а це означає, що ізраїльські бойові операції призводять до великої кількості цивільних жертв.
Ізраїль наполягає на тому, що він дотримується законів війни, але такі аргументи мало що важать у порівнянні з емоційною силою фотографії вбитої палестинської дитини. У боротьбі з наративами жертв найефективнішою протидією Ізраїлю було викриття порочності дій ХАМАС підчас нападу 7 жовтня. Наприклад, було викрито факти сексуального насильства проти ізраїльських жінок з боку бойовиків ХАМАС.
«Незважаючи на це, мало хто сумнівається, що Ізраїль програє інформаційну війну, і це може призвести до програшу у війні загалом», - пише Бут.
Ще одну важливу думку висловив генерал-лейтенант армії США у відставці Дуглас Лют, який сказав, що потрібно мати «здоровий скептицизм щодо оцінок розвідки». Він вказує на те, що хоча розвідувальне співтовариство США точно передбачило, що Путін вторгнеться в Україну, воно помилилося у тому, наскільки успішно Україна буде чинити опір цьому вторгненню.
Ізраїльська розвідка і військові структури, зі свого боку, значно недооцінили можливості ХАМАСу так само, як у свій час США недооцінили «Аль-Каїду» перед терактами 11 вересня 2001 року. Видання New York Times писало: «Ізраїльські чиновники отримали бойовий план ХАМАС щодо проведення атаки 7 жовтня більш ніж за рік до того, як це сталося … Але ізраїльські військові і представники розвідки відкинули цей план як бажаний, вважаючи його занадто складним, щоб ХАМАС міг його втілити». Самозаспокоєння - це один з найсмертельніших військових гріхів і те, чого найважче уникнути, коли маєш справу з менш потужними супротивниками.
Надмірне покладання на технології теж несе свої вразливості. ХАМАС здійснив свій давно запланований напад з вражаючим успіхом, використовуючи прості засоби, щоб осліпити високотехнологічні системи стеження Ізраїлю. Його бойовики атакували вишки стільникового зв'язку за допомогою дронів. Росія, тим часом, використовувала більш досконалі системи радіоелектронної боротьби, щоб заглушити GPS-наведення українських ракетних систем американського виробництва. Обидва приклади показують іншим гравцям: від Китаю до Ірану, - як притупити військову перевагу США, засліплюючи американські сенсори.
«Мене завжди турбує саботаж технологічних систем (наприклад, GPS). Я також стурбований тим, що повсюдне поширення технологій робить їх дешевим ресурсом для всіх в тому числі і для терористичних організацій», - прокоментував генерал Армії США у відставці Джозеф Л. Вотел, який в минулому очолював Центральне командування.
Останній урок війн в Україні і Секторі Гази - це необхідність потужного оборонно-промислового потенціалу, тому що конфлікти високої інтенсивності завжди споживають величезну кількість боєприпасів. Поширення ракетних технологій робить особливо важливою підтримку поставок для систем протиракетної оборони, таких як ізраїльський «Залізний купол», «Праща Давида» і «Стріла" та українські Patriot, IRIS-T і батареї NASAMS.
І Ізраїль, і Україна розраховують на допомогу США в поповненні запасів. Але навіть якщо Конгрес зможе об'єднати свої зусилля для надання критично необхідної підтримки (що наразі під великим питанням), оборонна промисловість США не може виробляти достатню кількість боєприпасів, щоб задовольнити всі потреби.
«Наша оборонно-промислова база атрофувалася за останні 30 років і зараз стала критично вразливою», - зазначив Лют.
Бут вважає, що війна в Газі повинна посилити висновок війни в Україні про необхідність пожвавлення американського оборонного виробництва. На момент написання цієї статті результат конфліктів як в Секторі Гази, так і в Україні залишаються невизначеними. Ніхто не знає, чи отримає Київ американську допомогу, яка йому гостро необхідна. Якщо ні, то результати можуть бути катастрофічними. Що стосується Ізраїлю, то неясно, чи матиме ЦАХАЛ час, необхідний для знищення ХАМАСу, на тлі зростаючого глобального обурення кількістю жертв серед цивільного населення.
Що б не сталося в майбутньому, і Ізраїль, і Україна вже зазнали великих втрат через те, що були заскочені ворожими атаками зненацька. Це має стати для Пентагону терміновим попередженням, щоб він виніс правильні уроки з поточних конфліктів, готуючи свої війська до воєн майбутнього. Ізраїль і Україна нагадують, що ціна неготовності буде сплачена кров'ю.