В неділю підкладена в автомобіль бомба вбила доньку одного з найбільш помітних ідеологів російського націоналізму. Алєксандр Дугін повинен був разом зі своєю 29-річною донькою Дарією їхати додому після заходу в передмісті Москви. Але його рішення в останній момент сісти в інше авто врятувало йому життя, спровокувавши підозри, що саме російський націоналіст був ціллю атаки. Донька Дугіна померла миттєво.
Уряд Росії звинувачує у всьому Київ, мовляв, українці намагалися вбити Дугіна, щоб помститися. Оскільки він став одним з фанатичних адвокатів ідеї про те, що Москва повинна окупувати Україну і приєднати її до нової Російської імперії. Українська сторона заперечує причетність, - пише Washington Post. У таких дивних справах важко з’ясувати правду. Але існує одне надійне правило, якого варто дотримуватися: не потрібно вірити всьому, що каже Кремль. Натомість краще пам’ятати кілька важливих речей, намагаючись розібратися в тому, що сталося.
По-перше, Дугін не такий впливовий, як дехто каже. Він «не мозок Путіна». Немає жодних доказів того, що Дугін зустрічався особисто з Путіним хоча б колись, не кажучи вже про те, щоб регулярно давати йому поради. І навряд чи російський автократ проводить вільний час, читаючи чужі політичні трактати. Путіну не потрібно було читати писанину Дугіна, щоб додуматися до анексії Криму чи спроб підірвати українську державність. Обидві ідеї були поширені серед певних кіл в Москві. У Путіна є свій мозок.
По-друге, вбивство Дугіна ніяк не впливає на російську війну проти України. Організація такої атаки під носом у Путіна може трохи підвищити українську мораль. Але ризик занадто великий і не вартий того, щоб атакувати когось, хто не грає ніякої ролі в розв’язаній Москвою війні. Дугін не обіймає жодної державної посади. Його єдина функція - пропагандист. І таких у Росії більш ніж достатньо. І Дугін, і його покійна донька вдавалися до геноцидної риторики проти українців, що включає їх в потік російського державного дискурсу сьогодні.
І це підводить до найважливішого: не потрібно приймати заяви Кремля за «чисту монету». Росія - це параноїдальна диктатура, яка скоїла найбільш тяжкий акт міжнародної агресії за багато десятиліть. В 2014 році Путін щиросердно заперечував, що його війська намагаються окупувати Крим, аж поки операція не була завершена. Сьогодні, після шести місяців кровопролиття, у Росії заборонено говорити правду про те, що триває саме війна. Це вважається злочином. Диктатури за своєю природою не працюють з правдою. Будь-яку інформацію, яку опублікує російська влада, варто розглядати не як опис реальності, а як політичний інструмент.
Варто зауважити, що через лічені години після вбивства Дарії Дугіної ФСБ оголосила, що вже знайшла вбивцю. Нею назвали громадянку України, яка якимось чином змогла підкласти бомбу в автомобіль жертви і швидко подолати понад 800 кілометрів, щоб втекти в Естонію. Російська спецслужба не пояснила, чому співучасницею жінка з іменем Наталія Вовк обрала свою 12-річну доньку.
У російської держави під керівництвом Путіна і до нього була довга історія фальсифікації подій чи маніпуляції ними, щоб підлаштувати їх під свій порядок денний. В 1999 році тоді ще прем’єр-міністр РФ Владімір Путін використав низку терактів у Москві, щоб почати війну проти Чечні, яку він звинуватив в атаках. Його жорстка відповідь посилила його владу і допомогла йому побудувати поліцейську державу. До цього дня ФСБ не змогла адекватно пояснити, чому її агенти заклали ті бомби. І, можливо, правду ніхто ніколи не дізнається.
Чи могла сама Росія влаштувати замах на Дугіна? А може це зробила якась банда? Є й інша можливість: боячись невдоволення суспільства, Путін уникав оголошення загальної мобілізації, яка б дала Росії ще більшу перевагу у війні проти України. Зухвала атака проти помітного «патріота» посеред столиці може бути інструментом для підвищення апетиту росіян до продовження кривавої війни, яка вже затягнулася на довше, ніж всі в Росії розраховували. Можливо, ми дізнаємося про це у найближчі дні. Але варто пам’ятати: поясненням Кремля не можна вірити.