Обираючи Володимира Зеленського своїм президентом, українці віддали голоси комедійному актору, а отримали харизматичного Вінстона Черчілля. Обравши Бориса Джонсона, британці зробили протилежне: віддали голоси претенденту на роль нового Черчілля, а отримали скандального коміка.
Тепер, коли британська Консервативна партія замінила Джонсона в кріслі прем’єра на Ліз Трасс, яка бере приклад з Маргарет Тетчер, всі намагаються зрозуміти, ким же вона виявиться. Зрештою, вона може поєднати у собі деякі риси Тетчер і німецького прагматика Ангели Меркель. Про це в статті для Washington Post пише науковий співробітник центру Council on Foreign Relations Себастьян Маллабі.
Порівняння з Тетчер очевидні, хоча мають свої межі. Як і її героїня, 47-річна Трасс не походить з привілейованого крила правлячої Консервативної партії. Вона закінчила державну школу, вчилася добре, а потім вступила до Оксфордського університету. Копіюючи Тетчер, у липні вона прийшла на перші дебати перед виборами нового лідера партії у білій сорочці з великим бантом. Коли її попросили назвати недолік свого характеру, Трасс, зайнявши позу Залізної Леді, зізналася, що вона «трохи непохитна».
Як і Тетчер, Трасс отримала владу в скрутні для своєї країни часи. В 1979 році Британію вважали «європейським хворим». Того року інфляція досягла 13%, а через постійні страйки країна втратила 29 мільйонів робочих днів. Сьогодні інфляція наближається до таких же показників. А працівники залізниці, медсестри, збирачі сміття, поштарі, вчителі і державні службовці або страйкують, або готуються до страйків. Зростання цін на газ спровокувало кризу через подорожчання проживання. З першого жовтня платіжки за енергію підскочать на 80%, якщо Трасс нічого не зробить. І це на додачу до попереднього подорожчання на 54%, яке відбулося квітні.
Трасс, схоже, не хвилює, що інші люди думають. Як і Тетчер, вона з підозрою ставиться до того, що уряд надто сильно покладається на кар’єрних експертів. Її називають «людиною-гранатою» за доволі жорстке поводження з чутливими проблемами. Але за часи роботи на посаді міністра закордонних справ і міністра торгівлі вона здобула репутацію людини, яка доводить справи до кінця. Вона вирішила в часи зростання цін пообіцяти скорочення податків і збільшити державні витрати, доповнюючи інфляційний коктейль атакою на репутацію Банку Англії. Однак, цілком можливо, що готовність до шоку - це саме те, що «європейському хворому» потрібно зараз. Коли Трасс критикує чиновників за те, що вони не достатньо зробили для посилення британської економічної динаміки, вона має рацію.
Однак, є ключова різниця між Тетчер і Трасс. Тетчер була політиком переконань. А Трасс, схоже, не з таких. За час свого становлення вона зробила кілька серйозних розворотів на 180 градусів. Можливо, не так важливо, що в студентські часи вона була ліберал-демократом, а не консерватором. Або що в дитинстві вона допомагала своїй матері, яка була активісткою руху проти ядерної зброї. Але перетворення Трасс з прихильниці членства Британії в ЄС на ворога Європи - це дуже «не по-тетчерівськи». Цікаво, що зараз новий прем’єр виставляє себе як лідера правих прихильників Brexit у своїй партії.
Як правило, лідери досягають успіху, викликаючи повагу або любов до себе. Однак, Трасс може виявитися надто великою опортуністкою, щоб завоювати повагу, але й не достатньо харизматичною, щоб її любили. Завдяки YouTube досі можна подивитися її надзвичайно смішну і «дерев’яну» промову за 2014 рік, в якій вона хвалила британських фермерів. З того часу її ораторська майстерність покращилася, але не на багато. В понеділок під час промови після перемоги на виборах її тези були настільки «пласкими», що консерватори не знали, коли їм потрібно аплодувати. Прем’єр-міністр Великої Британії, як і лідер будь-якої іншої країни, повинен часто виступати публічно. І для Трасс це буде не легко.
Також не додає впевненості і той факт, що перша частина виборчої гонки, в якій голосували лише депутати парламенту від Консервативної партії, показала, що Трасс менше люблять і поважають, ніж колишнього міністра фінансів Ріші Сунака. Своєю перемогою вона завдячує не парламентарям, які працюють і знають її, а підтримці менш ніж 100 тисячам членам партії, які роблять внески. І більшість з них значно старші, заможніші і більш консервативні, ніж середньостатистичний британський виборець.
Однак, Трасс має одну важливу перевагу. Вона завзята і не ледача. Вона боєць, а не «нарцистичний принц». І саме в цьому, на думку автора, вона схожа на Ангелу Меркель. Колишній канцлер Німеччини не була ані харизматичною, ані особливо принциповою. Разом з тим, вона керувала німецькою політикою 15 років. Її досягнення демонструють, як важка праця і прагматизм можуть принести довготривалий політичний успіх.
Трасс виявилася достатньо хитрою, щоб отримати посади в урядах всіх трьох останніх прем’єр-міністрів Британії від Консервативної партії, незважаючи на гострі розбіжності між ними. Тепер вона сама отримала крісло прем’єр-міністра. І мало хто думав, що їй це хоч колись вдасться. Вона навряд чи завоює серця британських виборців, однак, Трасс також і не відштовхне їх скандалами. Вона може й не стане тою Тетчер, якою вона хотіла б бути. Але Трасс все ще може багатьох здивувати завдяки своїй рішучості і хорошому політичному інстинкту.