Колишній посол Китаю в Україні Гао Юшенг дав незвично критичну оцінку російському вторгненню в Україну. Він висловив переконання, що Росія програє у війні. Крім того, він вказав на те, що імперські амбіції Владіміра Путіна стал найбільшою загрозою для європейської безпеки.
Як пише Washington Post, свої коментарі екс-посол висловив на форумі в державній Китайській академії соціальних наук. Гао Юшенг очолював дипломатичне представництво КНР в Україні у 2005-2007 роках. Він переконаний, що воєнні зусилля Росії приречені на провал через економічні й військові помилки путінської політики.
Коментарі екс-посла Китаю були опубліковало гонконгське видання Phoenix. Однак, дуже скоро статтю видалили. Втім, зберігся веб-архів статті. Далі ZN.UA наводить переклад цієї архівної копії.
Російсько-українська війна - найважливіша міжнародна подія з часів закінчення Холодної війни. Вона фактично дала початок утворенню нового міжнародного порядку. У цій війні Росія займає все більше пасивну і не вигідну позицію, що веде до її поразки. Є кілька головних джерел російського провалу.
По-перше, після розпаду СРСР Росія перебувала в історичному процесі постійного занепаду. Цей занепад, перш за все, став продовженням радянського падіння, але також обумовлений помилками російської правлячої еліти у внутрішній і зовнішній політиці. Західні санкції підвищили інтенсивність цього процесу. Так зване відродження чи ревіталізація Росії під керівництвом Владіміра Путіна - це хибне уявлення, яке ніколи й не існувало. Російський занепад проявляється в економічній, військовій, науково-технічній, політичній, соціальній і інших сферах. Він дуже негативно позначається на російській армії й її боєздатності.
По-друге, провал російського «бліцкригу» і нездатність швидко помітити ознаки цього провалу. Економічні і фінансові ресурси Росії не відповідають її статусу військової супердержави. Їх не вистачає для підтримки високотехнологічних війн, які коштують сотні мільйонів доларів на день. Приниження російської армії через бідність очевидна в кожному кутку поля битви. Кожен день цієї війни - це величезний тягар для Росії.
По-третє, російська перевага над Україною з точки зору військової і економічної сили була нівельована рішучістю і завзятістю українського опору, а також величезною і ефективною підтримкою з боку Заходу.
По-четверте, сучасний спосіб ведення війни поєднує в собі операції, які ведуться у військовій, економічній, дипломатичній, пропагандистській, розвідувальній, інформаційній сферах. Росія не просто пасивна на полі битви, вона також програла й на інших фронтах. Це означає, що її поразка - лише питання часу.
По-п’яте, кінець і результат війни більше не залежить від Росії. Її план закінчити конфлікт якомога швидше за умови гарантування їй ключових вимог провалився. З цієї точки зору, Москва втратила стратегічне лідерство й ініціативу.
Сила й інтенсивність конфронтації на наступному етапі війни можуть змінитися. Не можна виключати розширення конфлікту. Тому що цілі всіх причетних сторін діаметрально протилежні. Закріплення контроль над Кримом і Донбасом, вочевидь, критично важливе для Росії. Україна ж не поступиться своїм суверенітетом і територіальною цілісністю. Вона прагне відновити контроль над Донбасом і Кримом військовими методами. США, НАТО і ЄС відверто повторюють, що їхня мета - це поразка Путіна. Радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван нещодавно назвав три цілі, які Вашингтон переслідує в російсько-українській війні: по-перше, збереження незалежної й вільної України, по-друге, ослаблення й ізоляція Росії, а по-третє, консолідація сильного Заходу. Щоб досягти цієї мети, США, НАТО і ЄС не лише значною мірою підвищили допомогу для України, а й схвалили ленд-ліз вперше з часів Другої світової війни. США інтернаціоналізували і інституціонізували підтримку України, зібравши міністрів оборони 41 країни. Більш важливо, що пряма участь США, Великої Британії й інших країн у цій війні поглиблюється і розширюється. Все це означає, що війна буде тривати до тих пір, поки Росію не переможуть і не покарають.
Російсько-українська війна буде мати серйозні наслідки для міжнародного порядку. Вона остаточно покінчила з Ялтинською системою і залишками Холодної війни. Світ почав рухатися в бік нових закономірностей і порядку в міжнародних відносинах. Після розпаду СРСР Росія успадкувала статус постійного члена Ради безпеки ООН і військової супердержави. Росія зберегла і підтримувала значну частину радянської спадщини у внутрішніх політичних, економічних, соціальних, культурних і ідеологічних аспектах. А зовнішня політика Москви була сумішшю практик СРСР і Саудівської Аравії. Ядром і головним напрямком путінської зовнішньої політики полягало в тому, щоб вважати всі пострадянські країни своєю ексклюзивною сферою впливу, а також відновити імперію через інтеграційні механізми, в центрі яких стоїть Росія. Тому Москва дуже часто порушувала власні ж обіцянки. Вона ніколи по-справжньому не визнавала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність пострадянських країн, часто порушуючи і те, і інше. Це найбільша загроза для миру, безпеки і стабільності у Євразії.
Російсько-українська війна сильно змінює ситуацію. Після проголошення незалежності, а особливо з 2000 року в Україні існували дві фракції, одна з яких просувала прозахідний курс, а інша - просхідний. Вони фактично були рівнозначними і змінювали одна одну через вибори. Після того, як Росія анексувала Крим і окупувала частину Донбасу в 2014 році, антиросійські настрої в Україні зросли. А проросійські політичні сили почали скорочуватися. Більшість українців не лише на заході, а й на сході країни тепер підтримують вступ в ЄС і НАТО. Нинішня війна фундаментально змінила ситуацію. В Україні більше немає ані партії, ані регіону, ані класу, який би не підтримував боротьбу проти Росії й не прагнув захистити свою країну. Можна сміливо говорити, що Росія втратила Україну. В цей же час, інші пострадянські країни за виключенням Білорусі відмовилися підтримувати Москву у війні. Навіть члени ОДКБ цього не зробили. Російська поразка остаточно позбавить Кремль можливості відновити колишню імперію.
Прагнучи повернути міжнародний статус і вплив СРСР шляхом знищення чинного міжнародного порядку і зміни геополітичної мапи Євразії, Росія постійно намагалася об’єднати пострадянські країни. Через це вона постійно конфліктує з США і Заходом. Фактично ця боротьба між ними стала продовженням Холодної війни. Вона також має певне ідеологічне забарвлення. Війна в Україні призведе до того, що Росія зазнає повної поразки і в цьому протистоянні з Заходом і США. Порядок, який встановився після Холодної війни, тепер повністю зруйнований. Ось кілька пунктів про потенційну еволюцію міжнародного порядку після російсько-української війни.
По-перше, Росія буде сильно ослаблена, ізольована і покарана в політичному, економічному, військовому, внутрішньому й інших аспектах. Російська сила ослабне ще більше. Її можуть виключити з деяких важливих міжнародних організацій. І її міжнародний статус буде суттєво скорочений.
По-друге, Україна остаточно вийде з російської сфери впливу (якщо у Росії вона взагалі є) і стає членом європейської сім’ї, а отже і Заходу.
По-третє, інші пострадянські країни почнуть демонструвати новий рівень дерусифікації. А деякі пожвавлять рух на Захід. Японія і Німеччина повністю позбудуться всіх обмежень, які на них були покладені як на переможених у Другій світовій війні. Вони ще більш активно почнуть переслідувати статус міжнародної політичної сили. Однак, вони не вийдуть з західного табору і не відмовляться повністю від політики мирного розвитку.
По-четверте, США й інші країни Заходу будуть активно просувати серйозні реформи в ООН, а також інших важливих міжнародних організаціях. Якщо ці реформи будуть заблоковані, вони спробують проштовхнути їх знову.