Серж Саргсян, який керував Вірменією з 2008 року до тепер, був надійним клієнтом Володимира Путіна. В 2013 році після зустрічі з російським президентом він несподівано вийшов з переговорів з Євросоюзом і приєднався до російських економічних і оборонних організацій, нагадує Washington Post. Під час візиту у Вашингтон кілька років тому він відверто сказав журналістам видання, що у його маленької кавказької країни з тримільйонним населенням не великий вибір. Тому що на вірменських заробітчан у Росії припадає п'ята частина ВВП країни, яка до того ж залежить від російських енергоносіїв.
"Вірменський коньян не можна продавати у Парижі", - сказав тоді Саргсян.
Видання зауважує, що він недооцінив своїх громадян, коли спробував повторити класичний політичний маневр Путіна. Обмежений конституційною нормою, яка не дозволяє йому бути президентом більше ніж двічі поспіль, Саргсян змінив основний закон своєї країни, наділивши більшою владою прем'єр-міністра. А потім сам зайняв цю посаду. В результаті у Вірменії спалахнули протести, які тривали 11 днів і змусили Саргсяна відмовитися від посади.
"Я помилився", - сказав він у заяві.
Не відомо, чи відставка Саргсяна стане початком великих змін в уряді Вірменії і чи країна лишиться покірною перед Кремлем. Завдяки маніпуляціям на виборах правляча пратія має більшість у парламенті, у той час як політична сила лідера протестів Ніколя Пашиняна має лише 9 із 105 місць в парламенті. Втім, народний опір став ударом по авторитарній політичній моделі, яку просуває Путін. Вона поширилася не лише на пострадянські країни, які лишилися на орбіті Кремля, а й на Туреччину, де Раджеп Таїп Ердоган сподівається завершити процес свого перетворення з прем'єр-міністра на довічного президента.
Без сумніву, Путін неправильно зрозуміє вірменські народні протести. Цинічний російський правитель і його кліка не здатні прийняти цей політиний супротив розлюченого суспільства як щось можливе. Вони будуть думати, що це щось подібне до російського втручання у демократичні вибори на Заході, результат таємної діяльності інших країн. Путін звинувачував ЦРУ і інші розвідувальні управління у організації ревлюцій, які повалили проросійські режими в Україні і Грузії, а також в тому, що тисячі росіян вийшли на протести після шахрайства на виборах, які пересадили Путіна з крісла прем'єр-міністра знову в президентське. У 2012 році він говорив, що у російських протестах винна тогочасний Держсекретар США Гілларі Клінтон.
Насправді ж адміністрація Дональда Трампа не має нічого спільного з подіями у Вірменії. Єдиною американською реакцією на протести була слабка заява посольства в Єревані із закликом до уряду проявити "стриманість", а до демонстрантів - "не допустити ескалацію напруги". Вірмен на вулиці вивели не іноземні провокації, а той факт, що ставка Саргсяна на Росію не зіграла. За десятиліття, яке він провів у кріслі президента, економіка Вірменії переживала стагнацію. Близько 10% населення покинули країну, в той час як 30% тих, хто лишився, живуть за межею бідності.
Вірогідно, що Путін зможе придушити будь-кого, хто сяде в прем'єрське крісло після Саргсяна. Окрім економічних важелів у Росії також є військові бази на території кавказької країни. Це не покращить життя вірмен. Більш вірогідно те, що це посилить їхній опір бандитскій, корумпованій і економічно провальній моделі путінізму.
Нагадаємо, що після тривалих протестів Серж Саргсян подав у відставку з посади прем'єр-міністра Вірменії. Також він додав, що помилявся і що повністю виконує вимоги протестувальників, а також побажав миру і логіки своїй країні. 3 1 березня в Єревані проходять масові протести проти прем'єр-міністра Сержа Саргсяна, який займав пост президента країни з 2008 по 2018 роки. Вірменія змінила конституцію в 2015 році і стала парламентсько-президентською республікою. Великі повноваження отримає прем'єр-міністр. Раніше Саргсян відмовлявся йти з посади, однак, після того, як частина армії Вірменії перейшла на бік протестувальників, він був змушений піти у відставку.