З виходом Сполучених Штатів з Афганістану відбуваються деякі тонкі зрушення на Близькому Сході, де країни «тестують» нові регіональні партнерські відносини і намагаються звикати до світу, де провідна наддержава більше уваги приділяє власним внутрішнім проблемам, пише The Washington Post.
Такі регіональні перестановки допомагають «знизити тиск». Країни Близького Сходу тепер намагаються вирішувати власні проблеми за допомогою регіональних економічних зв'язків, а не з опорою на військову силу США.
Небезпека полягає в тому, що деякі країни можуть звернутися до Китаю як до нового партнера з питань безпеки, щоб замінити позицію Сполучених Штатів.
Найбільш помітні дипломатичні ініціативи включають переговори Ірану з Саудівською Аравією та Об’єднаними Арабськими Еміратами, а також зближення ОАЕ з Туреччиною та Катаром. У кожному конкретному випадку спільною програмою є торгівля та економічний розвиток.
Американська дипломатія заохочувала відмову від регіональних конфліктів, але вирішення цієї проблеми не залежить від Вашингтона. Новий тон був яскраво помітний під час візиту до регіону радника з національної безпеки президента США Джо Байдена - Джейка Саллівана. Салліван зупинявся в Ер-Ріяді, Абу-Дабі та Каїрі. У кожній столиці чиновники висловлювали своє бажання отримати дипломатичну та військову підтримку США, але також показували своє розчарування через нестабільну політику Америки.
Найбільш гострий конфлікт у регіоні наразі в Ємені. Сполучені Штати співпрацюють зі спеціальним представником ООН Гансом Грундбергом над новим планом миру, згідно з яким саудівці повинні дозволити Організації Об’єднаних Націй контролювати порт у Ходейді та аеропорт у Сані. Але саудівці хочуть, щоб повстанці-хусити, яких підтримує Іран, прийняли вимогу припинення вогню.
Конфлікт у Ємені частково став саудівсько-іранською війною, тому дипломатична співпраця між Ер-Ріядом та Тегераном може допомогти знайти шлях до миру.
Офіційні особи США сподіваються, що засідання G20 цього місяця, в якому візьме участь Саудівська Аравія, може відкрити майданчик для припинення катастрофічного конфлікту.
Саудівські контакти з Іраном «очолив» голова саудівської розвідки Халід аль-Хумайдан, що працює через іракських посередників. Іран розширив ці контакти за часів нового президента Ібрагіма Райсі. Для обох сторін налагодження зв’язків виглядає як прагматичний маневр: саудівці дійшли висновку, що Сполучені Штати не збираються втручатися в регіон, і що майбутня стабільність буде посилюватися за рахунок взаємних інвестицій, і, врешті-решт, відновлення дипломатичних відносин. За деякими даними, Іран навіть готується відкрити посольство в Ер-Ріяді.
Саудівський спадковий принц Мохаммед бін Салман залишається причиною тиску у відносинах США та Саудівської Аравії. Салліван неодноразово попереджав про те, що Мохаммед бін Салман повинен взяти на себе відповідальність за причетність до вбивства журналіста Джамаля Хашоггі. Мохаммед бін Салман заперечує свою причетність, але обіцяє, що вжив заходів для того, щоб подібний інцидент не повторився.
Американські чиновники попередили, що в Конгресі існує двопартійна вимога, щоб Ер-Ріяд розширив дотримання права людей у країні. У цьому безвихідному положенні Саудівська Аравія, ймовірно, буде відстоювати свої позиції, розширивши зв'язки з Китаєм та Росією, але не розриваючи відносини з Вашингтоном.
Тим часом лідер ОАЕ, стурбований тим, що він вважає непередбачуваними зигзагами в політиці США, застосував провокаційний метод. Він припустив, що майбутні відносини ОАЕ зі Сполученими Штатами можуть стати більш стабільними, якби вони були закріплені офіційним пактом про безпеку - не обов'язково таким договірним союзом, як НАТО, а договором, який би мав схвалення Конгресу. Американські чиновники розмірковують над цією ідеєю.
ОАЕ також розширюють відносини з Китаєм. За повідомленнями ЗМІ, Пекін навіть говорив про порт в ОАЕ як про ключовий вузол китайської ініціативи «Один пояс, один шлях» для глобального економічного розвитку під керівництвом Китаю.
Головний дипломат ОАЕ Анвар Гаргаш заявив, що його країну турбує «холодна війна» між США та Китаєм.
«Ідея вибору є проблематичною. Для Близького Сходу, який постраждав після 20-річної війни Сполучених Штатів у цьому регіоні, вихід американських військових із Афганістану став переломним моментом. Традиційні партнери Сполучених Штатів все ще в грі, але правила гри змінюються», - додав Гаргаш.
Голова Об'єднаного комітету начальників штабів ВС США Марк Міллі заявив, що американська армія програла війну в Афганістані, не дивлячись на те, що виконала частину стояли перед нею завдань.
Детальніше про наслідки дій Вашингтона і дестабілізації в регіоні - в статті Миколи Замікули "Що залишиться в Афганістані після виведення американських військ?", А також в матеріалі Олексія Їжака "Трагедія Афганістану: "Талібан" прийшов" для читачів ZN.UA.
Чому Афганістан перетворюється на головний біль Росії і Китаю. З чим це пов'язано, читайте в матеріалі Сергія Корсунського "Чому деамериканізація Афганістану вплине на Україну".