Мета російського лідера — не просто зламати Україну і зупинити її прагнення до західних демократій, але й демонтувати систему безпеки на чолі з Америкою, що виникла після Другої світової війни. У цьому сенсі Путін розпалює революцію: використовує стратегію і тактику революції проти західної системи, зазначає The Economist.
Останні 20 років правління Путіна характеризуються двома дуже різними паралельними тенденціями: поетапним демонтажем демократії і свобод всередині Росії та посиленням кампанії з делегітимізації Заходу, його демократичних цінностей та інститутів, які їх підтримують. За межами Росії Путін все більше тисне на світовий порядок, очолюваний Америкою; намагається підірвати норми, принципи і правила західних інститутів; організовує регіональну і глобальну опозицію до Заходу; і веде військові дії в Грузії, Україні та Сирії.
"Він [Путін] переконаний, що Росія досягла історичного повороту у своєму пострадянському розвитку і що демонтаж існуючого світового порядку і побудова нового є фундаментальним для російських великодержавних прагнень. Його революційний порив мотивований як внутрішніми цілями збереження влади, так і зовнішніми цілями розширення влади", — пише журнал.
The Economist зазначає, що ні революція Путіна, ні його війна не наближаються до завершення. В Україні він здійснює кілька стратегічних дій одночасно. Інтенсифікуючи військові дії та атакуючи інфраструктуру України, він сподівається послабити її оборону, деморалізувати її збройні сили й створити серед широких верств населення відчуття неминучої російської перемоги.
Ця революція і війна спричинять величезний стрес для російського суспільства — ціну, яку Путін, схоже, готовий заплатити. Захід повинен продовжувати підтримувати право України на самооборону і зміцнювати колективну безпеку і оборону в євроатлантичному регіоні і в усьому світі, як частину стратегічної схеми управління тиском і наступом Росії на глобальну систему безпеки. За відсутності цих кроків Путін матиме можливість зіставити рівень агресії проти західної системи з рівнем своїх революційних амбіцій.
Раніше ми повідомляли, що тіньова війна Путіна проти Європи посилюється. Низка диверсійних атак в Європі, пов'язаних з Москвою, показує, що Путіну не потрібно вдиратися в країну НАТО, щоб чинити тиск на Захід.