Однією з найбільших переваг демократій є їх здатність забезпечувати мирний перехід влади. У Німеччині, де канцлер Ангела Меркель керувала 16 років, виборці скоро вирішать, хто стане її наступником, пише The Washington Post.
Чи могли б вибори стати шансом для країни подати сигнал про давню зміну поколінь? Відхід Меркель від політики вже є першим кроком до змін в Німеччині. Однак той факт, що вона все ще є одним із найпопулярніших політиків країни, насправді змушує її потенційних наступників наголошувати на звичному стані справ та стабільності, а не на змінах.
Завершення ери Меркель мало б відкрити реальну можливість для нового покоління. Однак основні політичні партії вирішили уникнути зайвих ризиків.
Лідер Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Німеччини Армін Лашет намагався показати себе як відданий послідовник політики Меркель. Лише на сім років молодший за нинішнього канцлера, він відображає центристський підхід Меркель. Його політичний маніфест - «Стабільність та оновлення», однак політичні плани Лашета не передбачають рішучих та швидких змін.
Певною мірою кампанія Лашета має відчутне відлуння 20-го століття, з опорою на «антикомуністичну риторику минулого». Пообіцявши «запобігти зміщенню ліворуч», він закликає уникати потенційної коаліції соціал-демократів (СДПН) із соціалістичною партією. Можливо Лашет не врахував того, що комунізм більше не є великою загрозою. Опитування вказують на 6 % підтримки для соціалістичної партії.
Тим часом кампанія Лашета у стилі «холодної війни», схоже, не змогла досягти мети, а лише змусила ХДС готуватися до потенційного найгіршого результату. Наразі лише близько 1 з 5 німців проголосували б за партію, яка панувала у післявоєнній німецькій політиці.
Примітно, що кандидат від СДП (Соціал-демократичної партії) Олаф Шольц також робить ставку на політику «Меркель 2.0», і це не перебільшення, як може здатися на перший погляд. У Німеччині система голосування майже завжди веде до коаліційних урядів, і СДП Шольца фактично керує країною разом з партією Меркель з 2013 року. Сам Шольц займав посаду віце-канцлера протягом останніх трьох років. Він зміцнив платформу політичної стабільності, яку дала йому ця позиція, провівши досить стриману, але стійку кампанію без зайвої «драми та скандалів», які переслідували деяких його конкурентів.
Лашет отримав реальний шанс показати свої лідерські якості під час серії паводків, які спустошували деякі регіони Німеччини, зокрема штат Лашета Північний Рейн-Вестфалія, яким він керує. Смертельна катастрофа, в якій загинуло понад 180 людей, змусила тих, хто вижив, у розпачі звернутися до політиків за допомогою.
Але Лашет допустив серйозну помилку. У той час як президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр виголосив зворушливу промову, Лашет стояв позаду і посміхався, як неслухняний школяр. Це було зовсім не «у стилі Меркель».
Тим часом Шольц з’явився на публіці у ролі віце-канцлера Меркель, коли вона була в США під час останнього візиту до Білого дому. Він виглядав спокійним і поміркованим - так само, як і Меркель. Відтоді Шольц пішов ще далі. Інколи він навіть копіює жести Меркель. Схоже, що стратегія Шольца, яка передбачає безпеку та стабільність, працює. Його СДП, згідно з опитуваннями, отримує досить високу підтримку виборців.
Однак також дивує той факт, що лише 12 відсотків німців вважають, що партія Шольца найкраще впорається з проблемами, з якими зіштовхнулася їхня країна. Майже 40 відсотків підтримали б партію Меркель, якби її очолив політик Маркус Зедер — 54-річний прем'єр-міністр Баварії, який відомий своєю рішучістю і запропонував низку конкретних ідей щодо політичних, економічних та соціальних змін.
У контексті відносна популярність Шольца не стільки вказує на прагнення Німеччини до стабільності, скільки на розчарування через відсутність надійних кандидатів, які могли б принести відчутні зміни. Змін бояться не виборці, а самі політики країни. Німеччина втрачає шанс перенести свою демократію у 21 століття, резюмує видання.
«Після Меркель» європейські політичні партії певний час співіснуватимуть у форматі «політики найменшого спільного знаменника». Балансування ЄС між США і Китаєм ускладниться. А відокремлювати європейську зовнішню політику від торгівлі та інвестицій буде дедалі важче. Аналіз того, як зміниться політика «ЄС «після Меркель», читайте у тексті Наталії Резнікової та Володимира Панченка.