11 лютого 2014 року місту-державі Ватикан виповнюється 85 років. Найменша держава у світі з'явилася в результаті Латеранських угод між Святим Престолом та Італією, укладених 11 лютого 1929 року.
Від імені Папи Пія XI історичний документ підписав кардинал-держсекретар П'єтро Гаспаррі, а від імені короля Віктора-Еммануїла III - прем'єр-міністр Беніто Муссоліні. Угоди було ратифіковано 7 червня того ж року. Підписанню угод передували переговори, які вели з 1926 року і ставили за мету покласти край конфлікту між Ватиканом та італійською державою, який розпочався у 1870 році, коли до складу об'єднаної Італії було включено Папську область.
Статус Ватикану у міжнародному праві - допоміжна суверенна територія Святого Престолу, резиденції вищого духовного керівництва римо-католицької церкви. Суверенітет Ватикану не є самостійним (національним), а випливає із суверенітету Святого Престолу, тобто, його джерело - не населення Ватикану, а саме папський престол.
Як і у всіх держав, у Ватикану є свій прапор, гімн, своя пошта і свої гроші.
Згідно з Латеранськими угодами, 44 гектари римської землі було офіційно визнано суверенною територією. Унаслідок цього Святий Престол став суб'єктом міжнародного права. Створення міста-держави також дозволило Святому Престолу зберігати незалежність від світської влади у світі. У Ватикані знаходиться основна резиденція Папи Римського, тут також розташований ряд керівних органів Католицької Церкви.
У відповідності з Основним законом міста-держави Ватикан від 26 листопада 2000 року, який змінив перший такий закон, підписаний Пієм XI у червні 1929 року, вся повнота законодавчої, виконавчої та судової влади належить Папі.
Тим не менш, конкретно судову владу здійснюють від його імені відповідні органи: суд Великої пенітенціарії, апеляційний суд (Римська рота) і касаційний суд (Апостольська сигнатура).
Законодавчу владу здійснює Папська комісія у справах міста-держави Ватикану. В даний час її очолює кардинал Джузеппе Бертелло, який є також губернатором міста-держави.
Нарешті, виконавча влада здійснюється тією самою комісією за участю генерального секретаря Губернаторства граду Ватикану (нині - єпископ Фернандо Вергес Альсага) і віце-генерального секретаря (нині ця посада вакантна). Ці особи, зокрема, координують діяльність різних відомств.
Міжнародними відносинами від імені Папи відає Державний секретаріат, головою якого був нещодавно призначений архієпископ П'єтро Паролін.
У 2012 році громадянами Ватикану були трохи більше 836 осіб, до яких належав сам Папа, швейцарські гвардійці, кардинали, що живуть у Римі та Ватикані, а також ватиканські дипломати, що несуть служіння за кордоном. Тільки 240 громадян Ватикану живуть на його території. У той же час, на цій території проживають близько 250 осіб, що не є громадянами Ватикану. Таким чином, реальне населення Ватикану становить приблизно 500 осіб.
Ватиканське громадянство знаменує не приналежність до якоїсь особливої нації, а є вираженням вдячності за особливий статус, пов'язаний зі служінням Святому Престолу. Як тільки людина йде з цієї служби, вона позбавляється громадянства. !zn
Читайте також:
Ватикан спростував чутки про призначення жінок кардиналами
Банк Ватикану вперше у своїй історії опублікував річний звіт