В грудні 2010 року уряд Єгипту обговорював результаті дослідження серед молоді. Воно виявило, що лише 16% громадян віком 18-29 років голосують на виборах, лише 2% - залучені до волонтерської роботи.
Міністри тоді, склавши руки, оголосили, що молодь в країні апатична. А вже через кілька тижнів після цього тисячі молодих єгиптян вийшли на вулиці і скинули режим Хосні Мубарака.
Про це нагадує The Economist, додаючи, що 29 листопада ООН оприлюднила новий звіт про настрої арабського світу. Він свідчить про те, що після Арабської весни мало уроків було засвоєно. Через п'ять років після того, як демонстранти у арабських країнах повалили чотирьох президентів, режими стали ще більш жорстокими до інакомислення. Але вони так і не зрозуміли, в чому була причина тих подій.
Коли держави зазнають краху, молодь починає ідентифікувати себе з релігією, сектами чи з племенами, а не з приналежністю до країни. В 2002 році п'ять арабських країн були занурені в конфлікти. Сьогодні таких 11 країн. У звіті ООН йдеться, що до 2020 року кожні три араби з чотирьох будуть "жити в країнах, уразливих до конфліктів".
Страшно те, що на арабський світ припадає лише 5% населення світу, але в 2014 році саме він був джерелом 45% світового тероризму. 68% загиблих на полі битви припадає на арабів, так само як 47% переселенців і 58% біженців у світі. Війна не лише вбиває і калічить, вона нищить життєво важливу інфраструктуру, пришвидшуючи розпад.
Молоде населення арабських країн (віком від 15 до 29 років) налічує 105 мільйонів людей і стрімко збільшується. Але безробіття, бідність і маргіналізація зростають швидше. Рівень безробіття серед молоді арабських країнах становить 30%, а це в двічі більше за середній показник у світі. Половина арабських жінок не можуть знайти роботу. А тим часом, державне управління лишається у руках еліт, які передають владу за спадковим принципом.
"Молодь охоплена сильним відчуттям дискримінації і соціальної ізоляції", - йдеться у звіті ООН.
Автори вказують, що такий стан речей ослаблює прихильність молоді до урядових інститутів. Багато з тих, хто уповноважений приймати рішення, або лише займаються балачками, або ж змішують проблеми молоді з діяльністю беззубих міністерств спорту.
"Ситуація значно гірша, ніж до Арабської весни", - сказав посол ООН у справах молоді Ахмед аль-Хендаві.
Арабські режими реагують на загрози в області безпеки посиленням своєї хватки. Уряди скеровують капітали для розвитку на закупку іноземного озброєння. Через відсутність соціальної і фізичної мобільності в рідній країні, молоді араби зазвичай їдуть закордон. Але такі соціальні запобіжники дуже швидко зачиняються. Попри заяви про братерство з боку країн Ліги арабських країн, безвізові подорожі між 22 країнами-учасницями майже не практикуються. Багатьом арабам взагалі доводиться брати дозволи на виїзд. В країнах, охоплених конфліктами, багато людей живуть у обмежений зонах на території батьківщини. Фізичні і бюрократичні бар'єри, які виставляють заходами безпеки, часто виявляються контр продуктивними.
"Кожен раз, коли я забороняю переміщеній чи маргіналізованій особі подорожувати, щоб працювати, я непрямим чином роблю його доступною жертвою для екстремістської ідеології", - сказав автор звіту ООН Джад Хаабан.
Багато освічених і обдарованих молодих людей полишають регіон. Автори звіту радять спростити умови внутрішнього пересування, щоб зменшити напругу. Попри те, що століття тому арабський регіон був єдиним ринком, зараз отримати студентську чи бізнес-візу в Європу отримати легше, ніж в сусідню арабську країну. Митний союз і спрощення режиму пересування населення може підвищити ВВП регіону до 700 мільярдів доларів вже через 7 років. В цей же час, арабська молодь зараз більше готова протестувати, ніж брати участь у виборах. Тож ситуація небезпечна і може призвести до нових масових акцій.
Раніше в ООН підрахували, що економічні втрати від "арабської весни" перевищили 600 мільярдів доларів. Для підрахунків були використані прогнози економічного зростання арабських країн, зроблені до 2011 року. Також враховувалися й непрямі фактори: ситуація з біженцями, скорочення грошових переказів на батьківщину від трудових мігрантів, спад в туристичному бізнесі.
Нагадаємо, 17 грудня 2010 року в Тунісі почалися події, за якими закріпилася назва "арабська весна".Серія революційних протестів прокотилась восени 2010 року в Сирії і Тунісі, а потім в 2011 році заворушення перекинулись на Єгипет, Лівію, Ємен. У загальній складності революційні хвилювання торкнулися 22 країн-членів Ліги арабських держав.
Поштовхом до початку масових виступів стало публічне самоспалення вуличного торговця фруктів і овочів в Сіді-Бузід (вілайєт Сіді-Бу-Зід) Мохаммеда Буазізі.