Пробираючись через вкриті мохом колоди та повалені гілки, Ганс Йоостен пояснює небезпеку пересування по торф'яних болотах.
"Ніколи не знаєш, чи воно глибиною 10 см, чи цілий метр", — каже нідерландський біолог.
Він зазначає, що для ворожої армії з важкою бронетехнікою було б надзвичайно складно зайти на цю болотисту місцевість на північному сході Німеччини, відому як Kieshofer Moor: "вони відразу застрягли б".
Ось чому Йоостен вважає, що такі болота, як Kieshofer Moor, можуть стати ключовим бар’єром проти двох головних загроз для Європи: російської експансії та змін клімату, спричинених людиною, йдеться в газеті Financial Times.
Поки континент готується витратити сотні мільярдів на переозброєння, багато науковців побоюються, що питання охорони навколишнього середовища відходить на другий план. Однак 70-річний Йоостен, переконаний: відновлення осушених болотних земель є доступним способом водночас захиститися від Путіна і зберегти безцінне сховище вуглецю.
Вода відігравала важливу роль в оборонній стратегії протягом тисячоліть.
Прусський генерал і військовий стратег Карл фон Клаузевіц вважав болота "найміцнішою лінією оборони". Германський вождь Армініус використав темні, липкі торфовища Тевтобурзького лісу, щоб завдати римській армії однієї з найбільших поразок. А в XVI і XVII століттях Голландія використовувала стратегічні повені, щоб відбити іспанських і французьких загарбників.
Коли українські збройні сили відчайдушно намагалися зупинити просування російської бронетехніки до Києва в перші дні вторгнення 2022 року, вони знищили дамбу радянських часів, розташовану приблизно за 20 км на північ від столиці, пише Financial Times.
"Замість того, щоб безпосередньо наступати на Київ... ворог був змушений або шукати інші маршрути, або затриматися. Це дало українській стороні час для зміцнення оборони на правому березі річки Ірпінь, де вода і болота слугували протитанковим ровом. Природа зробила свою справу", — каже Віктор Кевлюк, військовий експерт київського Центру оборонних стратегій.
З того часу Україна неодноразово покладалася на річки, заплави та болотисті місцевості. Ці уроки були взяті до уваги в інших країнах Європи.
"Ми використовуємо все, що можемо. Якщо на кордоні є природні перешкоди, такі як болота, трясовини або озера... то це нам допомагає", — заявив прем'єр-міністр Естонії Крістен Міхал в інтерв'ю Financial Times.
Однак інші країни мають більш суперечливе ставлення до військового використання водно-болотних угідь. Нещасний випадок з американською піхотною дивізією нагадав, що торфовища становлять небезпеку і для самих сил НАТО: у березні четверо військових США загинули під час навчань, коли їхня бронемашина загрузла у глибокому болоті біля кордону Литви з Білоруссю.
Тим часом польський біолог Міхал Жмігорський каже, що побачив "великий розрив" між словами й діями, коли в липні презентував міністерству оборони своєї країни стратегію використання навколишнього середовища як військового бар'єру.
За його словами, посадовці висловлюють зацікавлення, але немає жодних реальних кроків, які б свідчили про внесення змін у оборонне планування країни.
"Коли торфовища знову заповнюються водою, вони припиняють виділяти CO₂ і з часом починають знову його поглинати. Щоб досягти глобальної мети нульового рівня викидів до 2050 року, Йоостен каже, що всі торфовища світу повинні бути знову затоплені", — йдеться в газеті.
Раніше Politico писало, що у Європі назріває криза безпеки. У 2025 році два небезпечні чинники можуть об'єднатися. Зростаюча загроза з боку Росії та зростаюча байдужість з боку Америки Дональда Трампа.