Безумовно, Китай є конкурентом і викликом для США. Але він не такий, яким його уявляють Трамп й кандидат на посаду віцепрезидента Джей Ді Венс.
Венс небагатослівний, коли мова заходить про Китайську Народну Республіку. Він заявив що "не любить Китай", закликаючи американських військових відмовитися від інших зобов'язань і зосередитися на Азії. Сам Трамп погрожує запровадити 60% тарифи на китайські товари, що може скоротити ВВП Китаю на 2,5 відсоткових пункти, згідно з оцінкою швейцарського фінансового холдингу UBS, зазначає Мінсін Пей, професор державного управління в Коледжі Клермонта МакКенна.
Представники Республіканської партії почали наполягати на тому, що кінцевою метою Вашингтона має бути не співіснування з Китаєм, а перемога над ним. Вони розглядають Комуністичну партію Китаю як непримиренного ворога, якого спочатку слід стримувати, а потім поступово підривати, так само, як США зробили з Радянським Союзом.
Переконливим доказом, на думку колишнього чиновника з національної безпеки Трампа, є те, що Пекін також прагне "перемогти". Було б наївно з боку США не робити того ж самого.
Президент Китаю Сі Цзіньпін і його помічники, безумовно, розуміють, що нинішній баланс сил ставить Китай у дуже невигідне становище по відношенню до США та їхніх союзників. Принаймні в найближчій і середньостроковій перспективі Китай навряд чи зможе перемогти у прямому військовому конфлікті зі США або навіть у безстроковій холодній війні.
З політичного погляду Пекін не має можливості впливати на те, наскільки сильними чи слабкими стануть США протягом наступних кількох років. Навіть посилення поляризації та дисфункції у Вашингтоні навряд чи сповільнить зусилля США, спрямовані на те, щоб не допустити витіснення їх Китаєм.
Оскільки перемога недосяжна, альтернативою є капітуляція. Це немислимий фінал для Сі, який все ще плекає амбіції зробити Китай рівним конкурентом Америки.
Крім того, ще, один варіант — затяжний глухий кут. Іншими словами, найкраща надія Китаю на остаточну перемогу над США — це прийняти стратегію повстанця: вижити й пережити сильнішого ворога, виграти, не програвши, вважає Пей.
Хоча США можуть мати непереборну перевагу в жорсткій силі, вони також мають розгалужені глобальні зобов'язання, стикаються з державними й недержавними супротивниками на всіх континентах. На противагу цьому, Китай розумно обмежив свої глобальні зобов'язання і продемонстрував неабияку здатність підтримувати стратегічну дисципліну.
"Для республіканців суперництво між США та Китаєм є звичайним змаганням великих держав, у якому можна перемогти через низку вирішальних конфронтацій. Насправді потрібна більш терпляча стратегія. Її ключовими компонентами мають стати дотримання стратегічної дисципліни, розбудова підтримки на Глобальному Півдні, більш активна роль у розв'язання проблеми зміни клімату, бідності та міграції, а також особистий приклад", — підсумував професор.
Раніше газета The Hill писала, що вибір Венса на посаду віцепрезидента вказує на бажання Трампа продовжувати боротьбу за свої погляди й цілі. Адже Венс буде відстоювати те, що цікавить Трампа.